166/1442/18 Про порушення Правил дорожнього руху, керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, та скоєння наїзду на пішоходів, які рухалися вздовж проїзної частини дороги, внаслідок чого потерпілі отримали тяжкі тілесні ушкодження - 15.12.2020 Прийняття

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, що брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 4 червня 2020 року щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Обставини справи

1. Ратнівський районний суд Волинської області вироком від 12 червня 2019 року засудив ОСОБА_1 за частиною 2 статті 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки і на підставі статті 75 КК звільнив від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 роки.

2. Суд визнав доведеним, що 21 вересня 2018 року близько 19:30 засуджений, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, рухався автомобілем ВАЗ-21103 вулицею Партизанською в смт. Ратне Волинської області зі швидкістю більш ніж 50 км/год і здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, заподіявши тим тяжких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень відповідно. Суд дійшов висновку, що ці наслідки знаходяться в причиновому зв`язку з порушенням засудженим вимог підпункту "б" пункту 2.3, підпункту "а" пункту 2.9, пунктів 12.3, 12.4, підпункту "б" пункту 12.9 Правил дорожнього руху України.

3. Рівненський апеляційний суд ухвалою від 4 червня 2020 року залишив вирок без змін.

Вимоги і доводи касаційної скарги

4. У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на частину 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ), просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

5. Він стверджує, що апеляційний суд не надав належної оцінки обставинам і наслідкам злочину, зокрема тому, що засуджений вчинив тяжкий злочин у стані алкогольного сп`яніння, не врахував ставлення засудженого до вчиненого та небажання останнього виплачувати призначене відшкодування завданих моральних та матеріальних збитків. Зазначає, що суди неправомірно застосували статтю 75 КК, що потягло за собою невиправдану м`якість покарання, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статті 419 КПК.

Позиції учасників касаційного розгляду

6. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про відкладення розгляду до суду касаційної інстанції не надходило.

7. У судовому засіданні прокурор підтримала доводи касаційної скарги.

Оцінка Суду

8. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу сторони обвинувачення належить задовольнити.

9. Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.

10. Як випливає зі змісту статті 75 КК, застосування закріплених у ній правил допустиме лише за наявності обґрунтованих підстав для висновку, що виходячи з тяжкості злочину, даних про особу винного та інших обставин кримінального провадження попередження нових злочинів й виправлення засудженого є можливим без його ізоляції від суспільства.

11. Приймаючи рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції послався на необережний характер злочинного діяння, данні про особу засудженого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується задовільно, утримує трьох малолітніх дітей, а також суд взяв до уваги досудову доповідь органу з питань пробації, відповідно до якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінюються як середній. Крім цього, до обставин, які пом`якшують покарання, суд відніс активне сприяння розкриттю злочину, щире каяття, часткову компенсацію потерпілим завданих злочином збитків, намагання реалізувати власний автомобіль у рахунок відшкодування шкоди.

12. Проте, суд не врахував інших обставин справи, а саме що засуджений вчинив злочин у стані алкогольного сп`яніння, а також наслідків діяння, які полягають у спричиненні тілесних ушкоджень двом особам: потерпілій завдано тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок яких їй встановлено інвалідність, та середньої тяжкості тілесні ушкодження, що були завдані малолітньому потерпілому.

13. Суд неодноразово зазначав, що вчинення злочину, передбаченого статтею 286 КК, водієм, який керує транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, зазвичай виключає застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням.-[1]

14. Таким чином, поза увагою суду першої інстанції залишилися обставини, які мають значення при призначенні покарання.

15. Отже, висновок суду щодо наявності підстав для застосування до засудженого положень статті 75 КК є необґрунтованим, його було зроблено без урахування усталеної судової практики застосування цієї норми матеріального права.

16. Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, зазначених порушень кримінального закону не усунув.

17. Сукупність цих обставин свідчить про необґрунтоване застосування статті 75 КК, що потягло порушення принципу співмірності й невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину через м`якість, як про це обґрунтовано йдеться в касаційній скарзі прокурора. Невмотивованість висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства не дає можливості переконатись у розумному використанні судами попередніх інстанцій наданих їм дискреційних повноважень при призначенні покарання.

18. Суд вважає, що ухвалу апеляційного суду необхідно скасувати на підставі пунктів 2, 3 частини 1 статті 438 КПК та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.

19. Під час нового розгляду апеляційний суд повинен здійснити провадження із додержанням положень глави 31 КПК (4651-17) , належно оцінити обставини, які мають правове значення при виборі заходу примусу та порядку його відбування, й ухвалити рішення, що відповідає статті 370 КПК.

20. При цьому слід мати на увазі, що за тих же самих обставин справи та даних про особу засудженого призначення йому покарання із застосуванням статті 75 КК є неправильним.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Рівненського апеляційного суду від 4 червня 2020 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

А.П. Бущенко Н.О. Антонюк Т.В. Шевченко

[1] Постанови від 19 березня 2019 року у справі № 393/409/17 (провадження № 51-1384км18), https://reyestr.court.gov.ua/Review/80783401; від 02.04.2019 у справі № 384/110/18 (провадження № 51-9555км18), http://reyestr.court.gov.ua/Review/81013288; від 29.05.2018 у справі № 484/3291/16-к (провадження № 51-2658км18), http://reyestr.court.gov.ua/Review/74551477; від 03.09.2019 у справі № 166/753/17 (провадження № 51-8396км18), http://reyestr.court.gov.ua/Review/84211593