667/7099/14-к Про умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень - 12.11.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 та його захисника Голубцова А.Г. на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 18 грудня 2019 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 14 квітня 2020 року у кримінальному провадженні № 12013230020004080 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 18 грудня 2019 року засуджено ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн.

На підставі ч. 1 ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_1 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 30 липня 2013 року близько 16:00, перебуваючи в кабінеті інженерної служби Херсонської школи вищої спортивної майстерності, яка знаходиться на вул. М. Фортус, 38 у м. Херсоні, в ході раптово виниклого конфлікту на ґрунті неприязних відносин, умисно наніс потерпілому ОСОБА_2 три удари кулаками в голову, один удар ногою по лівій нозі, три удари ногами по правій руці, чим заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 14 квітня 2020 року апеляційну скаргу захисника Голубцова А.Г. в інтересах засудженого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 18 грудня 2019 року - без зміни.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи осіб, які її подали

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 та його захисник Голубцов А.Г. просять скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і закрити кримінальне провадження у зв`язку з недостатністю доказів для доведення винуватості засудженого в суді і вичерпанням можливостей їх отримати. На обґрунтування своїх вимог зазначають про порушення судами принципу презумпції невинуватості, оскільки матеріали кримінального провадження не містять доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину. Вказують, що місцевий суд взяв до уваги одні показання свідків та без належної мотивації не врахував інші, та взагалі не надав оцінку достовірності показанням потерпілого ОСОБА_2 . При цьому місцевий суд у вироку не достовірно відобразив показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, таким показанням не надав належної оцінки та не співставив з іншими доказами у кримінальному провадженні. Наголошують, що судово-медична експертиза тілесних ушкоджень потерпілого зроблена через вісім місяців після події, що є грубим порушенням вимог процесуального закону. У свою чергу апеляційний суд зазначених порушень не усунув, обмежившись формальними посиланнями на законність вироку місцевого суду, вичерпних відповідей на доводи апеляційної скарги захисника не надав.

Позиції інших учасників судового провадження

Потерпілий ОСОБА_2 та його представник адвокат Шадманов К.Ш. у письмових запереченнях на касаційну скаргу засудженого та його захисника вказують про необґрунтованість такої скарги, просять відмовити в її задоволенні.

У судовому засіданні прокурор Сингаївська А.О. заперечувала щодо задоволення касаційної скарги засудженого та його захисника, зазначивши, що підстав для її задоволення немає, а тому просила судові рішення залишити без зміни.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Мотиви суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у межах вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі засуджений та захисник вказують про незаконність вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, вважають, що такі рішення постановлено з порушенням норм процесуального законодавства.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Як убачається з вироку, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, за викладених у вироку обставин ґрунтуються на доказах, досліджених та належно оцінених у судовому засіданні.

Такі висновки суд зробив на підставі показань потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 .

Разом з тим місцевим судом як доказ винуватості ОСОБА_1 досліджено, співставлено, проаналізовано і покладено в основу обвинувального вироку дані, що містяться у протоколі слідчого експерименту від 01 березня 2014 року за участю потерпілого ОСОБА_2, заключенні експерта № 1220 від 31 липня 2013 року, висновку судово-медичної експертизи № 74/1220 від 21 березня 2014 року.

Під час касаційного розгляду колегією суддів не встановлено порушень процесуального законодавства під час збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів, як і не встановлено підстав для визнання таких доказів недопустимими.

Висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, місцевий суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до закону та правильно визнано судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо нього.

У вироку суду в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1, які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК України. В основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їхній достовірності. Зі змісту вказаного вироку вбачається, що суд у мотивувальній його частині виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, із достатньою конкретизацією встановив і зазначив місце, час, спосіб вчинення злочину, його наслідки.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, є правильною.

А тому доводи касаційної скарги засудженого та захисника про порушення судом першої інстанції презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, є необґрунтованими.

Колегія суддів не може погодитися з твердженням засудженого та захисника про те, що місцевий суд взяв до уваги одні показання свідків та без належної мотивації не врахував інші, не надав оцінку достовірності показанням потерпілого, не надав належної оцінки показанням свідків та не співставив з іншими доказами у кримінальному провадженні.

В ході перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що докази та показання потерпілого та свідків були предметом ретельної перевірки судів першої та апеляційної інстанцій, їм надано відповідну правову оцінку, що відображено в оскаржуваних судових рішеннях.

Колегія суддів вважає неспроможними доводи касаційної скарги засудженого та захисника в цій частині, оскільки з огляду на вимоги ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати достатність обсягу судового розгляду для постановлення остаточного рішення, не вправі здійснювати переоцінку здобутих судами першої та апеляційної інстанцій доказів, у тому числі й показань потерпілого та свідків, вирішувати питання про їх достовірність, а також достовірність того чи іншого доказу. Під час касаційного розгляду суд має оперувати тими фактичними обставинами та доказовою базою, які встановлені судами попередніх інстанцій.

Що стосується доводів касаційної скарги засудженого та його захисника про те, що місцевий суд у мотивувальній частині вироку не достовірно відобразив показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, з метою створення всіх необхідних умов для реалізації процесуальних прав учасників судового провадження і дотримання принципу змагальності місцевим судом було викликано та безпосередньо допитано свідків, зокрема ОСОБА_3 (журнал судового засідання від 26 жовтня 2017 року), ОСОБА_5 (журнал судового засідання від 26 жовтня 2017 року) та ОСОБА_4 (журнал судового засідання від 01 жовтня 2018 року). Керуючись вимогами ст. 94 КПК України, показанням вказаних свідків місцевий суд надав відповідну оцінку у сукупності з іншими доказами у справі.

Під час дослідження звукозаписів судових засідань, що містяться на носії інформації, долученому до матеріалів кримінального провадження, колегією суддів не встановлено будь-яких суттєвих розбіжностей у свідченнях зазначених вище свідків з тими показаннями, які відображено в мотивувальній частині вироку.

За таких обставин, оскільки у вироку суду повною мірою відображено фактичні обставини, здобуті в ході допиту свідків, а тому доводи засудженого та захисника в цій частині колегія суддів вважає такими, що не знайшли свого підтвердження під час перевірки матеріалів кримінального провадження.

На переконання колегії суддів, безпідставними є доводи засудженого та захисника про те, що судово-медична експертиза проведена через вісім місяців після події, що є грубим порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до заключення експерта № 1220 від 31 липня 2013 року, складеного лікарем судово-медичним експертом ОСОБА_6, 5 кваліфікаційного класу, 11 рангу, першої атестаційної категорії, зі стажем роботи за фахом 14 років, за результатом дослідження медичних документів обстеження потерпілого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, у останнього виявлено струс головного мозку, забійну рану слизової нижньої губи, крововиливи обличчя, правого передпліччя, лівої гомілки, черевної стінки, садна лівої нижньої кінцівки, які виникли від дій тупих предметів протягом однієї доби до проведення обстеження. При цьому струс головного мозку, забійна рана слизової нижньої губи, крововиливи обличчя відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я (а. с. 115-116, т. 3).

Крім того, у матеріалах кримінального провадження знаходиться висновок судово-медичної експертизи № 74/1220 від 21 березня 2014 року, складений лікарем судово-медичним експертом ОСОБА_6, 5 кваліфікаційного класу, 11 рангу, першої атестаційної категорії, зі стажем роботи за фахом 15 років.

За результатом експертного дослідження медичної документації обстеження потерпілого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, судовий експерт дійшов висновку, що виникнення тілесних ушкоджень у потерпілого за обставин, викладених у обвинуваченні, не виключається. Враховуючи кількість і локалізацію тілесних ушкоджень, ОСОБА_2 було спричинено не менше шести травматичних ударів тупим предметом. Виникнення тілесних ушкоджень при падінні з висоти власного зросту виключається (а. с. 118-119, т. 3).

На підставі зазначених експертних висновків та в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні місцевий суд дійшов висновку про те, що тілесні ушкодження в потерпілого ОСОБА_2 виникли саме за обставин, викладених в обвинувальному акті.

Зазначені висновки експерта визнано судом належними та допустимими доказами, покладено в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 та у колегії суддів не викликають сумнівів щодо достовірності ступеня тяжкості отриманих потерпілим тілесних ушкоджень, їх локалізації та механізму утворення.

Підстав вважати вказані експертні висновки такими, що здобуті з порушенням вимог процесуального закону, про що наголошують засуджений та захисник у своїй касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Крім того, як на підставу для скасування ухвали суду апеляційної інстанції у касаційній скарзі засуджений та захисник посилаються на відсутність в ухвалі апеляційного суду відповідей на всі доводи апеляційної скарги, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

З такими твердженнями касаційної скарги засудженого та захисника колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.

Так, ухвала апеляційного суду є рішенням суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку. Отже, ухвала апеляційного суду має відповідати вимогам ст. 370 КПК України.

Крім того, згідно з вимогами ст. 419 КПК України в ухвалі суду апеляційної інстанції, зокрема, мають бути проаналізовані всі доводи апеляційної скарги, на кожен з яких надано вичерпну відповідь та наведено детальні мотиви прийнятого рішення. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду зазначаються підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Під час дослідження матеріалів кримінального провадження встановлено, що апеляційний суд, дотримуючись вимог статей 404, 405, 407, 412- 414 КПК України, переглянув вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 за апеляційною скаргою його захисника, ретельно перевірив зазначені в ній доводи, проаналізував їх, дав на них переконливі відповіді, зазначивши в ухвалі підстави, через які визнав такі доводи необґрунтованими.

Тобто, здійснюючи перевірку доводів апеляційної скарги захисника в порядку апеляційної процедури, відповідно до вимог кримінального процесуального закону апеляційний суд надав таким доводам належну оцінку та з наведенням докладних мотивів обґрунтував прийняте рішення. При цьому порушень процесуального порядку під час збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційний суд не встановив.

На переконання колегії суддів, ухвала суду апеляційної інстанції є законною, обґрунтованою, вмотивованою та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, а тому підстав для її скасування не вбачає.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, касаційну скаргу засудженого та захисника необхідно залишити без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду - без зміни.