464/8366/16-к Про організацію групи осіб для ведення фіктивного підприємництва, з метою отримання за це прибутку - 12.11.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні № 32016140000000003 за обвинуваченням

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Сихівського районного суду м. Львова від 17 листопада 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі п`ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 грн.

Цим же вироком засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_3, судові рішення щодо яких не оскаржені.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року вирок районного суду скасовано, кримінальне провадження щодо ОСОБА_1, ОСОБА_3 закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із набранням чинності Законом України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес" від 18 вересня 2019 року (101-20) в частині декриміналізації ст. 205 КК України.

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку зі смертю обвинуваченого.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він спільно з ОСОБА_2 у період з жовтня 2015 року по березень 2016 року у Львівській області, з корисливих мотивів, з метою приховування злочинної діяльності, направленої на здійснення імітації фінансово-господарської діяльності, організував групу осіб, об`єднав співучасників - виконавців ОСОБА_3, а також ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (яких засуджено вироками Сихівського районного суду м. Львова за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України) на вчинення злочину, координував поведінку членів групи і в результаті сумісної злочинної діяльності здійснював фіктивне підприємництво, повторно.

ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за попередньою змовою між собою, з метою прикриття незаконної діяльності, у період з жовтня 2015 року по березень 2016 року перереєстрували на спеціально підібраних осіб з числа малозабезпечених місцевих мешканців ( ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ) фіктивні підприємства ТОВ "Люфт Сервіс", ТАВ "Надін груп", які у подальшому використали для імітації фінансово-господарської діяльності шляхом незаконного формування податкового зобов`язання та податкового кредиту для підприємств контрагентів, незаконного обернення безготівкових коштів у готівкові.

У результаті злочинної діяльності суб`єктами господарювання, які входили до "конвертаційного центру", безпідставно сформовано податковий кредит реально-діючим підприємствам-вигодонабувачам на загальну суму податку на додану вартість 6 885 015 грн., незаконно обернено безготівкових коштів у готівкові на суму 4865000 грн.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та закрити кримінальне провадження щодо нього на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України через невстановлення достатніх доказів для доведення його винуватості в суді. Зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив принцип безпосередності, не дослідив повторно докази, не дав обґрунтовані відповіді на усі доводи апеляційних скарг, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України, натомість закрив кримінальне провадження щодо нього на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України. Крім того, вказує на порушення апеляційним судом права на захист, оскільки судовий розгляд відбувся за відсутності захисника, а також посилається на те, що суд не з`ясував у родичів померлого ОСОБА_2 чи бажають вони продовжувати провадження з метою його реабілітації.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги та просив залишити судове рішення без зміни.

Мотиви суду

Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок. Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та не може давати оцінку цим обставинам, оскільки це вимагає безпосереднього дослідження доказів, що не передбачено приписами вищенаведеної норми закону. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.

Твердження ОСОБА_1 про те, що суд апеляційної інстанції не розглянув доводів апеляційної скарги та безпідставно закрив кримінальне провадження щодо нього відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України не ґрунтуються на законі.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КК України, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 цього Кодексу, закон про кримінальну відповідальність, який скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності.

Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою, тобто, зазначене діяння є декриміналізоване. Декриміналізація - це скасування раніше діючої кримінально-правової заборони, якою поведінка певного виду визнавалася як злочин; переведення діянь із категорії злочинних у категорію незлочинів.

За наявності передбачених вищенаведеним законом підстав, учасники кримінального провадження мають право заявляти клопотання про закриття цього провадження. Якщо із таким клопотанням сторона кримінального провадження звертається до суду, то суд має невідкладно його розглянути. Відповідно до ст. 417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження.

Цих вимог апеляційний суд дотримався.

Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України. Законом України від 18 вересня 2019 року "Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес" (101-20) виключена з кодексу стаття 205 КК України. Отже, діяння, які підпадали під ознаки складу цього злочину, були декриміналізовані, а кримінальна відповідальність за їх вчинення - скасована.

Під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 подав до суду клопотання про закриття кримінального провадження щодо нього на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України, яке було розглянуто судом та задоволено. Такі дії суду в повній мірі відповідають вищенаведеним вимогам закону, а тому доводи скаржника в цій частині є безпідставними.

Так само не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом права ОСОБА_1 на захист внаслідок відсутності в судовому засіданні його захисника.

Відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України, неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Як встановлено з журналу та аудіозапису судових засідань, в суді апеляційної інстанції інтереси ОСОБА_1 представляв адвокат Яцишин Я.Я., який був присутнім у судових засіданнях, висловлював свою думку з приводу поданих апеляційних скарг, подавав до суду клопотання та доповнення до апеляційної скарги. У судове засідання 02 жовтня 2019 року захисник, який був належним чином повідомлений про дату та час судового розгляду, не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив. Інші учасники кримінального провадження, у тому числі сам ОСОБА_1, не заперечували проти проведення судового засідання за відсутності захисника.

Оскільки жодних клопотань про відкладення розгляду від учасників судового провадження не надходило, а явка захисника у цьому кримінальному провадженні не є обов`язковою, суд апеляційної інстанції провів судове засідання за відсутності захисника Яцишина Я.Я., що не суперечить вимогам закону.

Що стосується твердження про незаконність закриття апеляційним судом кримінального провадження щодо ОСОБА_2 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, то колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до зазначеної норми процесуального закону, кримінальне провадження закривається в разі, якщо помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого.

У правовій науці та правозастосовній практиціпід реабілітацією особи розуміється її виправдання або закриття кримінального провадження з реабілітуючих підстав. Для продовження кримінального провадження з метою реабілітації мають існувати певні підстави. На практиці ними можуть бути заява близьких родичів та процесуальна діяльність захисника відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 52 КПК України. В цьому кримінальному провадженні таких підстав не виявлено, оскільки ані родичі померлого, ані його захисник не зверталися до суду із заявами про продовження кримінального провадження з метою реабілітації ОСОБА_2 .

Матеріали провадження не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були би безумовними підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, ухвала апеляційного суду є законною та обґрунтованою і відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити судове рішення без зміни.