757/12845/20-к Про оскарження ухвали про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні - 05.11.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника цивільного відповідача ОСОБА_1 - адвоката Олійника О.В. на ухвалу Київського апеляційного суду від 13 травня 2020 року у кримінальному провадженні № 12020100060001244 від 18 березня 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 березня 2020 року задоволено клопотання представника цивільного позивача ОСОБА_2 - адвоката Лагоміни А.А. про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12020100060001244 від 18 березня 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.

Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, цивільний відповідач ОСОБА_1 та приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Теличко В.А. подали апеляційні скарги.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 травня 2020 року подані апеляційні скарги повернуто апелянтам з підстав, передбачених ст. 399 КПК України.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі представник цивільного відповідача ОСОБА_1 - адвокат Олійник О.В. ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та просить призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому посилається на порушення апеляційним судом строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді про арешт майна.

Разом з тим представник Олійник О.В. звертає увагу Суду на те, що апеляційну скаргу цивільного відповідача ОСОБА_1 було призначено на 23 квітня 2020 року до розгляду колегією із трьох суддів, однак ухвалу про повернення апеляційної скарги суддею-доповідачем було постановлено одноособово, що суперечить нормам процесуального закону.

Крім того, адвокат Олійник О.В. вказує на незаконність рішення апеляційного суду, аргументуючи свої доводи тим, що норма процесуального закону, якою керувався суд, повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 (п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України), у цьому конкретному випадку застосуванню не підлягає, оскільки ухвалою слідчого судді було накладено арешт на майно з метою забезпечення цивільного позову, що, безумовно, стосується прав та інтересів ОСОБА_1 як цивільного відповідача.

Також представник цивільного відповідача вказує на незаконність ухвали слідчого судді про задоволення клопотання цивільного позивача ОСОБА_2 про накладення арешту на його ж майно з метою забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні. При цьому зазначає, що таке рішення суперечить вимогам кримінального процесуального та цивільного процесуального законодавства.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу представника цивільного відповідача ОСОБА_1 - адвоката Олійника О.В. не надходило.

У судовому засіданні адвокат Олійник О.В. підтримав свою касаційну скаргу та просив її задовольнити, прокурор Вараниця В.М. та представник цивільного відповідача Лагоміна А.А. заперечували щодо задоволення касаційної скарги, просили ухвалу апеляційного суду залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Як установлено ч. 1 ст. 438 КПК України, однією з підстав для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК України при вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ст. 412 КПК України).

Як убачається з матеріалів провадження, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 березня 2020 року задоволено клопотання представника цивільного позивача ОСОБА_2 - адвоката Лагоміни А.А. про накладення арешту на майно ОСОБА_2 з метою недопущення його незаконного відчуження та забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні.

Не погоджуючись з таким рішенням, цивільний відповідач ОСОБА_1 та приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Теличко В.А. подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просили скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання представника цивільного позивача про накладення арешту на майно цивільного позивача.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 травня 2020 року подані апеляційні скарги повернуто апелянтам на підставі ст. 399 КПК України. При цьому суд, повертаючи апеляційні скарги, зазначив, що цивільний відповідач ОСОБА_1 та приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Теличко В.А. відповідно до вимог кримінального процесуального закону на стадії досудового розслідування не є особами, які мають право подавати апеляційні скарги на ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

Судове рішення є актом реалізації судової влади. Якість судового рішення - це один із основних критеріїв ефективності правосуддя. Судове рішення високої якості - це рішення, яке досягає правильного результату - наскільки це дозволяють надані судді матеріали - у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб. Оцінка якості кожного рішення повинна здійснюватися тільки через використання права оскарження, установленого законом.

Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку. Вона повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.

Законність ухвали апеляційного суду - це його сувора відповідність приписам матеріального та процесуального права. Законною може бути лише та ухвала суду апеляційної інстанції, яка постановлена при неухильному дотриманні процесуального закону на всіх стадіях кримінального процесу.

Проте, на переконання колегії суддів, оскаржувана ухвала апеляційного суду цим вимогам не відповідає з огляду на таке.

Частиною 3 ст. 392 КПК України передбачено, що в апеляційному порядку також можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України під час досудового розслідування може бути оскаржена в апеляційному порядку, зокрема і ухвала слідчого судді про арешт майна або відмову у ньому.

Таким правом цивільний відповідач ОСОБА_1 скористався, подавши апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно з метою забезпечення цивільного позову.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 393 КПК України встановлено, що апеляційну скаргу має право подати цивільний відповідач або його представник - у частині, що стосується вирішення цивільного позову.

Статтею 62 КПК України встановлено, що цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально протиправними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому права та обов`язки цивільного відповідача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.

Цивільний відповідач має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право визнавати позов повністю чи частково або заперечувати проти нього. Цивільний відповідач повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються цивільного позову, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом для інформування та надіслання копій процесуальних рішень підозрюваному, обвинуваченому.

Як убачається з матеріалів провадження, у рамках кримінального провадження № 12020100060001244 від 18 березня 2020 року потерпілим ОСОБА_2 було заявлено цивільний позов до ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 62 КПК України ОСОБА_1 у цьому кримінальному провадженні є цивільним відповідачем.

Системне тлумачення законодавства дає підстави вважати, що апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана лише у випадках, передбачених процесуальним законом та особою, інтересів якої це рішення стосується.

Отже, цивільний відповідач, у силу п. 9 ч. 1 ст. 393 КПК України, має право на апеляційне оскарження рішення слідчого судді, ухваленого з метою забезпечення цивільного позову, оскільки питання, які виникають під час вирішення цивільного позову, безумовно стосуються прав та інтересів як цивільного позивача, так і цивільного відповідача.

Ураховуючи вищевказане,колегія суддів вважає, що ОСОБА_1, який відповідно до матеріалів провадження є цивільним відповідачем, наділений правом апеляційного оскарження ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно з метою забезпечення цивільного позову, а тому рішення суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 на підставах, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, є необґрунтованим. При цьому відношення цивільного відповідача до майна, на яке ухвалою слідчого судді було накладено арешт, апеляційний суд міг перевірити лише в ході судового розгляду.

Допущене апеляційним судом порушення вимог кримінального процесуального закону згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України є істотним, оскільки перешкодило ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення.

Разом з тим колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду щодо необхідності повернення апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Теличка В.А. з підстав, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, оскільки вказана особа не є учасником цього кримінального провадження, не входить до переліку осіб, визначених ст. 393 КПК України, а вирішення цивільного позову в цьому випадку не стосується її прав та інтересів.

Крім того, відповідно до ст. 424 КПК України ухвала слідчого судді не може бути предметом касаційного розгляду, а тому доводи касаційної скарги в частині необґрунтованості ухвали слідчого судді Судом не перевіряються.

За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційна скарга представника цивільного відповідача ОСОБА_1 - адвоката Олійника О.В. підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України - скасуванню в частині повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції суд повинен, використовуючи усі процесуальні можливості, керуючись вимогами процесуального закону, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги цивільного відповідача ОСОБА_1, надати на них вичерпну відповідь та ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення, яке буде відповідати вимогам чинного законодавства України.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд

Касаційну скаргу представника цивільного відповідача ОСОБА_1 - адвоката Олійника О.В. задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 13 травня 2020 рокув частині повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.