236/3250/16-к Про визнання обвинуваченого невинуватим у скоєнні злочину та виправдано у зв`язку з відсутності в діянні складу кримінального правопорушення - 05.11.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Донецького апеляційного суду від 23 грудня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016050420001274, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, згідно ст. 89 КК такого, що судимості не має,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 18 січня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинувачення за ч. 3 ст. 185 КК та виправдано у зв`язку з відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

Апеляційний суд частково задовольнив апеляційні скарги прокурора та потерпілої, вирок міського суду скасував та ухвалив новий вирок, яким визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Згідно з вироком апеляційного суду неповнолітній ОСОБА_1, 5 грудня 2016 року приблизно о 7:00 побачив, що ОСОБА_3 вийшла з двору свого домоволодіння АДРЕСА_1, зайшов через хвіртку на територію вказаного домоволодіння, де через кватирку вікна проник до кухонного приміщення будинку. Знаходячись у будинку ОСОБА_1 діючи повторно викрав грошові кошти та майно, що належало ОСОБА_3, чим спричинив потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 2789, 67 грн й з місця вчинення злочину зник розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений, непогоджуючись з вироком апеляційного суду просить його скасувати та визнати його невинуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. На думку засудженого, рішення суду є незаконним, оскільки свідки надали неправдиві показання, а збоку працівників правоохоронних органів на нього здійснювався психологічний та фізичний тиск.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений, його захисник та законний представник підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення цієї скарги.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції мас керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним законом не передбачено.

З касаційної скарги засудженого вбачається, що він, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано в ст. 409 КПК та ст. 410 КПК, просить доказам у справі дати іншу оцінку, ніж ту, яку дав суд апеляційної інстанції, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.

Відповідно до положень статей 370, 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Судом апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримано, про що свідчить нижченаведене.

Так, під час перевірки матеріалів провадження встановлено, що висновки суду щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до закону та в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 .

За встановлених апеляційним судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК кваліфіковано правильно.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в основу вироку апеляційний суд поклав показання: потерпілої ОСОБА_3, котра в суді апеляційної пояснила, що в день події, коли вона повернулась додому побачила, що в будинку все перевернуто, кватирка була відкрита, вона виявила відсутність майна. Позовні вимоги підтримала частково, оскільки частину майна їй було повернуто та частину грошових коштів відшкодовано законним представником засудженого; свідка ОСОБА_4, який підтвердив, що придбав у ОСОБА_1 ювелірні вироби з срібла та золота, через день після чого до нього приходила мати засудженого та сварилась, що він прийняв ювелірні вироби у неповнолітнього. Під час проведення впізнання за фотознімками він за зовнішніми ознаками обличчя впізнав ОСОБА_1, як особу у якої придбав ювелірні вироби зі срібла та золота; свідка ОСОБА_5, котрий надав аналогічні показання, що і свідок ОСОБА_4 та підтвердив, що по фотознімкам за зовнішніми ознаками обличчя впізнав ОСОБА_1, як особу, яка продала їм ювелірні вироби.

Як убачається зі змісту протоколу огляду місця події від 13 грудня 2016 року потерпіла ОСОБА_3 у присутності понятих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за зовнішніми ознаками впізнала ювелірні цінності, які було викрадено з її будинку 5 грудня 2016 року.

Також суд, дослідив та проаналізував інші письмові докази, зокрема протоколи слідчого експерименту за участю потерпілої понятих ОСОБА_8, ОСОБА_9, огляду місця події за участю потерпілої та понятих ОСОБА_10, ОСОБА_11 з фототаблицями до нього, якими підтверджується факт вчинення крадіжки майна за місцем проживання ОСОБА_3 .

Як убачається з показань свідка ОСОБА_12, котрий проводив досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні та підтвердив, що слідчі дії, зокрема, вручення підозри ОСОБА_1, його допит, ознайомлення з матеріалами кримінального було проведено в присутності засудженого, його захисника та законного представника. При цьому, будь-яких скарг, доповнень чи клопотань від останніх не надійшло. Після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження було складено обвинувальний акт, який вручено ОСОБА_1 в присутності вищезазначених осіб, що також підтвердила в судовому засіданні захисник засудженого Клечановська Ю. І.

Вищезазначені показання свідка ОСОБА_12 підтверджуються матеріалами кримінального провадження, зокрема розписками про отримання копій обвинувального акту та реєстру досудового розслідування, протоколом про надання доступу до матеріалів досудового розслідування тощо.

Допитаний в суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_13 пояснив, що коли ОСОБА_1 разом з його матір`ю було доставлено до відділу поліції, засуджений зізнався у вчиненні крадіжки ювелірних виробів, розповів як він проник у домоволодіння та давав письмові показання в присутності матері, при цьому жодних скарг від останньої на дії свідка не надходило.

Таким чином, суд оцінив показання потерпілої та свідків у сукупності із іншими доказами, які є взаємоузгодженими, належними і допустимими та в своїй сукупності доповнюють один одного й дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, суд кваліфікував правильно.Оцінка доказів проведена згідно з вимогами процесуального законодавства.

Що стосується доводів, викладених у касаційній скарзі засудженого про те, що з боку працівників правоохоронних органів на нього здійснювався психологічний та фізичний тиск, на думку Суду, вони є необґрунтованими виходячи з нижченаведеного.

Як зазначив у вироку суд апеляційної інстанції, в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані, які б свідчили про те, що під час досудового розслідування до ОСОБА_1 застосовувались недозволені методи слідства. При цьому, сам засуджений та його законний представник повідомили про цей факт лише при повторному перегляді кримінального провадження в суді першої інстанції, тобто через кілька місяців від часу, коли за їх словами відбувались такі події.

Разом із цим, як убачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою міського суду було доручено прокуратурі Донецької області провести перевірку заяви ОСОБА_1 щодо застосування до нього недозволених методів слідства співробітниками поліції.

Постановою слідчого від 14 грудня 2017 року кримінальне провадження щодо перевірки доводів ОСОБА_1 про перевищення службових повноважень працівниками поліції під час проведення досудового розслідування було закрито, у зв`язку з відсутністю в діях працівників складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК.

Відтак, твердження засудженого про те, що під час досудового розслідування до нього застосовувались недозволені методи слідства, є необґрунтованими.

Вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 374, 420 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Враховуючи зазначене, доводи, викладені у касаційній скарзі засудженого, про необґрунтованість рішення апеляційного суду щодо скасування виправдувального вироку місцевого суду є безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, касаційну скаргу засудженого слід залишити без задоволення, а вирок суду апеляційної інстанції - без зміни.