Постанова

іменем України

04 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 127/17940/18

провадження № 51-3881км20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Анісімова Г.М.,

суддів Ковтуновича М.І., Луганського Ю.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Рудюк В.Л.

прокурора Гошовської Ю.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене

до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12018020010002125, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого 08 січня 2004 року Вінницьким районним судом за ч. 3 ст. 185, ст. 71 Кримінального кодексу України

(далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК,

за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Вінницького апеляційного суду

від 20 травня 2020 року.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 03 липня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3

ст. 185 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 30 травня до 25 липня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.

Скасовано ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 05 червня

2018 року (№ 127/13341/18) про накладення арешту.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

Згідно з цим же вироком засуджено ОСОБА_2, судового рішення стосовно якого

в касаційному порядку не оскаржено.

За вироком суду ОСОБА_1, попередньо домовившись та узгодивши свої дії

зі ОСОБА_2, 30 травня 2018 року близько 11:00 з метою реалізації їх спільного злочинного умислу, діючи таємно, зайшов на територію домогосподарства

ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2, та шляхом відтискання металопластикового вікна проник усередину будинку, звідки таємно викрав ювелірні вироби, які належать ОСОБА_3 та ОСОБА_4, чим завдав потерпілим матеріальну шкоду в розмірі 54 684,05 грн. У цей час ОСОБА_2 з метою реалізації їх спільного злочинного умислу перебував на вулиці біля вказаного будинку та спостерігав, щоб до будинку не повернулись господарі та щоб їхні спільні

з ОСОБА_1 дії не були помічені сторонніми особами. Надалі ОСОБА_1 через вікно залишив указаний будинок і територію домоволодіння та передав ОСОБА_2 частину викрадених ювелірних виробів. Потім вони зникли з місця скоєння злочину та розпорядились викраденим на власний розсуд.

Вінницький апеляційний суд ухвалою від 20 травня 2020 року апеляційні скарги прокурора та захисника залишив без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо засудженого ОСОБА_1 з підстав, визначених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ), призначити новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції, а стосовно ОСОБА_2 ухвалу апеляційного суду залишити без змін.

Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор зазначає, що апеляційний суд не виконав приписів ст. 419 КПК та не виклав у своєму рішенні належних мотивів на спростування доводів прокурора щодо незаконності вироку суду першої інстанції в частині звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання

з випробуванням на підставі ст. 75 КК, а також щодо визнання обставиною, яка пом`якшує покарання, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин.

За твердженням прокурора, апеляційний суд не спростував доводів про те, що дані про особу ОСОБА_1 вказують на його підвищену суспільну небезпечність та неможливість виправлення без призначення покарання у виді реального позбавлення волі. Так, прокурор зазначав, що ОСОБА_1 раніше чотири рази був засуджений за вчинення умисних злочинів та тричі відбував покарання у виді ізоляції від суспільства, маючи непогашену судимість знову вчинив умисний тяжкий корисливий злочин, не розкаявся у вчиненому, не осмислив суспільної небезпеки своїх дій, затягував апеляційний перегляд, проте апеляційний суд не надав цим доводам належної оцінки.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.

Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися,

про причини неявки не повідомили, клопотань про особисту участь або відкладення судового засідання від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню.

Як передбачено ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального

та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

У касаційній скарзі прокурор не оспорює винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого тому злочину та правильності кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК.

За приписами статей 370, 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив

при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. Судове рішення повинно бути ухвалене судом згідно з нормами матеріального права

з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК (4651-17) . Тобто, закон вимагає від суду проаналізувати доводи, викладені в апеляційній скарзі, і дати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке веде до скасування судового рішення.

Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених

у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.

Переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою прокурора, апеляційний суд вказаних вимог закону не дотримався.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в апеляційній скарзі прокурора наведено доводи щодо неправильного застосування місцевим судом положень ст. 75 КК та необґрунтованого звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, а також безпідставного визнання обставиною, що пом`якшує покарання, збігу тяжких сімейних обставин.

Згідно зі ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин,

при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк

не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання

з випробуванням.

Підставою звільнення особи від відбування покарання з випробуванням

є переконання суду, викладене у мотивованому висновку, про можливість

її виправлення без відбування покарання. Висновок суду ґрунтується на відомостях, які він оцінює на час ухвалення вироку, зокрема на даних про вчинений особою злочин, посткримінальну поведінку та її характеристику, спосіб життя, соціальні зв`язки тощо.

Залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення та вказуючи про законність рішення суду першої інстанції щодо застосування ст. 75 КК і звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, апеляційний суд зазначив лише те, що суд першої інстанції правильно урахував особу ОСОБА_1, який раніше судимий, має незняту і непогашену судимість за вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 08 січня 2004 року, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліках у нарколога та психіатра не перебуває; відсутність обставин, які обтяжують покарання; наявність обставини, яка його пом`якшує, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, оскільки ОСОБА_1 та його дружина страждають на деякі особливо тяжкі захворювання, їм необхідне тривале лікування, що потребує значних матеріальних витрат.

При цьому апеляційний суд не оцінив вказаних обставин у їх взаємозв`язку з підставами звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, що визначені ст. 75 КК, та усупереч вимогам ст. 419 КПК не спростував викладених в апеляційній скарзі прокурора доводів, не надавши їм жодної оцінки. Так, поза його увагою суду залишилися наявні у провадженні дані про особу ОСОБА_1, який раніше судимий, звільнявся від призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком, під час якого вчинив новий злочин, має незняту і непогашену судимість, визнав вину лише частково.

Також апеляційний суд не оцінив твердження прокурора щодо безпідставності висновку суду першої інстанції про визнання обставиною, яка пом`якшує покарання, збігу тяжких сімейних обставин.

Сама наявність у засудженого ОСОБА_1 тяжкого захворювання, що вбачається з матеріалів кримінального провадження, не є безумовною підставою для його звільнення від відбування покарання з випробуванням. Жодних доказів

на підтвердження показань засудженого ОСОБА_1 щодо стану здоров`я його дружини, а також матеріального стану його родини, який свідчив би про неможливість оплачувати тривале лікування та, відповідно, про збіг тяжких сімейних обставин, матеріали кримінального провадження не містять. Отже, висновок суду про наявність обставини, яка пом`якшує покарання, збігу тяжких сімейних обставин є передчасним та не підтверджений належними доказами.

Аналізуючи правомірність звільнення засудженого від відбування покарання

з іспитовим строком, апеляційний суд по суті формально послався на дотримання загальних засад призначення покарання та обмежився посиланням на те, що висновки суду першої інстанції є правильними.

Таким чином, висновок апеляційного суду про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням не можна вважати обґрунтованим з урахуванням тих обставин, які мають правове значення для вирішення питання про звільнення від відбування покарання з іспитовим строком, про що слушно зазначає прокурор у касаційній скарзі.

Колегія суддів погоджується з аргументами прокурора про неналежну вмотивованість рішення апеляційного суду. Оскаржене судове рішення не містить переконливого спростування доводів апеляційної скарги прокурора в обґрунтування того, що викладені судом першої інстанції обставини у своїй сукупності не містять підстав для висновку про можливість звільнення засудженого від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвалу суду апеляційної інстанції постановлено з порушенням вимог кримінального процесуального закону, передбачених ст. 419 КПК, та неправильним застосуванням закону України

про кримінальну відповідальність, а тому касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати зазначене

в постанові касаційного суду, належно оцінити відомості про особу ОСОБА_1, наявність чи відсутність обставин, що пом`якшують покарання, та прийняти законне, обґрунтоване й умотивоване рішення згідно з вимогами ст. 75 КК, маючи на увазі, що за тих самих відомостей про особу засудженого та встановлених судом обставин звільнення засудженого від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 20 травня 2020 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді