527/1712/16-к Про неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків, що спричинило тяжкі наслідки - 03.11.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Потреби Сергія Миколайовича на ухвали Семенівського районного суду Полтавської області від 20 лютого 2020 року та Полтавського апеляційного суду від 13 травня 2020 року про перегляд вироку Семенівського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2017 року стосовно ОСОБА_1 за нововиявленими обставинами.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Семенівського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2017 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 26 грудня 2017 року між прокурором та обвинуваченим, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 367 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 1 рік, звільнено на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що своїми умисними діями, які виразились у службовій недбалості, тобто неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків, що спричинило тяжкі наслідки, а саме: неналежному виконанні особою, уповноваженою на здійснення технічного нагляду перевірки фактичного виконання обсягів та вартості робіт на об`єкті будівництва, що потяло здійснення оплати акта приймання виконаних робіт форми № КБ-2в за грудень 2015 року на суму 594 692 грн по вищевказаному об`єкту із невиконаними обсягами робіт, а також невстановленого обладнання, і, як наслідок, незаконне перерахування бюджетних коштів, що надійшли на р/р ПП АКБ "Енергобудпроект" на загальну суму 319 909 грн 77 коп., що в 525 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, він як директор ПП ВКФ "Станк" вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 367 КК України.

У серпні 2019 року захисник Потреба С.М. звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд вироку Семенівського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2017 року стосовно ОСОБА_1 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 20 лютого 2020 року, залишеною без змін ухвалою Полтавського апеляційного суду від 13 травня 2020 року, вказану заяву захисника Потреби С.М. в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Потреба С.М., не погоджуючись із судовими рішеннями стосовно ОСОБА_1 через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, безпідставно відмовив у задоволенні його заяви про перегляд вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що суду на час прийняття рішення не було відомо про факт виконання підпису в акті виконаних робіт форми № КБ-2в за грудень 2015 року на суму 594 692 грн не його підзахисним. Крім того, захисник вказує на те, що суди порушили порядок розгляду заяви про перегляд оскаржуваного судового рішення стосовно ОСОБА_1 за нововиявленими обставинами.

Позиції учасників судового провадження

Захисник та засуджений підтримали подану касаційну скаргу, просили її задовольнити, скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити оскаржувані судові рішення без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 1 ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

За ч. 2 ст. 459 КПК України нововиявленими обставинами визнаються: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 4) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Системне тлумачення положень статей 459, 462, 91 КПК України вказує на те, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень, що має місце у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, які мають такі ознаки:

1) вони об`єктивно існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового провадження, і стали відомі вже після ухвалення відповідного судового рішення;

2) вони знаходяться в органічному зв`язку з елементами предмета доказування в кримінальному провадженні, тобто вони можуть мати значення для оцінки або безпосередньо обставин, які підлягають доказуванню, або доказів, покладених в основу судового рішення;

3) вони мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Необхідним при цьому є дотримання принципу юридичної визначеності, на чому неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема, у справі "Желтяков проти України" від 09 червня 2011 року. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема, в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 листопада 2019 року(провадження № 51-9834кмо18), перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є ревізійною стадією, в ході якої суд не розглядає обвинувачення по суті, а лише надає оцінку доводам учасників судового провадження щодо наявності у кримінальному провадженні обставин, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення, а також щодо можливості впливу цих обставин на правильність судового рішення, яке належить переглянути. Предметом судового розгляду в порядку провадження за нововиявленими обставинами виступає не обвинувальний акт, а судове рішення, зокрема вирок суду, що набрав законної сили, яким установлено наявність чи відсутність винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй злочину.

За матеріалами кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_1 було засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, вироком суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором і обвинуваченим про визнання винуватості.

При цьому ОСОБА_1 у присутності свого захисника беззаперечно визнав свою вину в інкримінованому злочині та погодився на укладення угоди.

Суд першої інстанції у своїй ухвалі проаналізував обставини ухвалення вироку стосовно ОСОБА_1, вимоги кримінального процесуального закону щодо укладення угоди про визнання винуватості та змісту вироку на підставі угоди, й зазначив про те, що під час затвердження угоди суд не досліджував докази, зібрані стороною обвинувачення, та не посилався на них у вироку.

Тому суд першої інстанції визнав необґрунтованими доводи сторони захисту про підтвердження винуватості ОСОБА_1 актом прийняття виконаних робіт, достовірність якого вони поставили під сумнів.

Також суд першої інстанції переконливо мотивував свої висновки про відсутність підстав для перегляду вироку стосовно ОСОБА_1 за нововиявленими обставинами.

Доводи сторони захисту були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який за результатами перегляду ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 419 КПК України надав їм належну оцінку та відмовив у задоволенні апеляційної скарги захисника Потреби С.М., належним чином умотивувавши свої висновки.

Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій і вважає їх достатньо вмотивованими.

Колегією суддів не встановлено таких обставин суттєвого і неспростовного характеру, які б не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення, і які самі собою або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку, що належить переглянути.

Доводи сторони захисту фактично зводяться до оскарження вироку стосовно ОСОБА_1 на підставі угоди про визнання винуватості, що не відповідає положенням ст. 459 КПК України.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в тому числі й тих, про які зазначає захисник, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 441, 442, 459, 467 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника Потреби Сергія Миколайовича залишити без задоволення, а ухвали Семенівського районного суду Полтавської області від 20 лютого 2020 року та Полтавського апеляційного суду від 13 травня 2020 року про перегляд вироку Семенівського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2017 року стосовно ОСОБА_1 за нововиявленими обставинами - без зміни.