727/3753/19 Про умисне вбивство, скоєне у стані алкогольного сп'яніння з особливою жорстокістю - 21.10.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Павчука Святослава Івановича на вирок Шевченківського районного суду міста Чернівці від 12 грудня 2019 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 04 лютого 2020 року, постановлені у кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Чернівці, жителя того АДРЕСА_1, раніше не судимого в силу статті 89 Кримінального кодексу України (далі - КК),

у вчиненні злочину, передбаченого пунктом 4 частиною 2 статті 115 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Шевченківського районного суду міста Чернівці від 12 грудня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 115 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 у проміжок часу з 23 год по 23 год 30 хв, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, діючи з особливою жорстокістю та бажаючи спричинити особливих фізичних страждань, використовуючи заздалегідь взятий із собою тупий твердий предмет, переконавшись, що потерпіла ОСОБА_2 перебуває вдома одна, наніс їй не менше 13 ударів у голову, не менше 5 ударів у живіт, не менше 2 ударів у передпліччя, не менше 4 ударів у лівий колінний суглоб та ліве стегно. Від завданих численних ушкоджень потерпіла померла на місці вчинення злочину.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 04 лютого 2020 року вирок місцевого суду залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник не погоджується із судовими рішеннями з підстав неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На обґрунтування своїх вимог захисник стверджує, що судами належним чином не вмотивовано висновків про наявність в діях його підзахисного ознак особливої жорстокості, що призвело до неправильної кваліфікації його дій за пунктом 4 частини 2 статті 115 КК.

Крім того стверджує, що апеляційним судом безпідставно не задоволено клопотання ОСОБА_1 про дослідження доказів у порядку частини 3 статті 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ), а саме про допит експерта та працівника патрульної поліції. При цьому апеляційний суд, на переконання захисника, залишив поза увагою доводи засудженого про недопустимість доказів у кримінальному провадженні, внаслідок порушення його права на захист під час затримання. Вказані обставини свідчать про недотримання апеляційним судом вимог статті 419 КПК, оскільки доводи ОСОБА_1, викладені ним у поданій на адресу суду апеляційній скарзі, не були належним чином перевірені та спростовані.

Заперечень на касаційну скаргу захисника від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник просив касаційну скаргу задовольнити, за доводами, викладеними у ній, а судові рішення скасувати.

Засуджений підтримав касаційну скаргу свого захисника, стверджував про незаконність та необґрунтованість судових рішень, постановлених стосовно нього. Просив призначити новий розгляд у суді першої інстанції з метою допиту свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, експертів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та проведення додаткових експертиз.

Прокурор у судовому засіданні наполягала на відмові у задоволенні касаційної скарги, стверджувала про безпідставність доводів, викладених у ній.

Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, засудженого та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За змістом статті 438 КПК неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що, зокрема, вказує захисник у поданій касаційній скарзі та посилається засуджений у судовому засіданні, не є підставою для перегляду кримінального провадження в касаційному порядку, а отже, під час касаційного розгляду кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Виходячи зі змісту вимог статті 370 КПК, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази, надавши їм оцінку, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 115 КК, тобто в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому з особливою жорстокістю.

В основу рішення про визнання винуватості місцевим судом покладено: показання потерпілої ОСОБА_9, яка зазначила, що ОСОБА_1 неодноразово телефонував її матері - потерпілій ОСОБА_10, набридав їй, про що вона неодноразово жалілася; показання свідка ОСОБА_4, співмешканця загиблої, який стверджував, що близько 23 год у день подій, пішов у магазин, та, відійшовши від будинку, побачив як засуджений підіймався по сходах до їх помешкання. Був відсутній близько 30 хв, а як повернувся двері йому не відчинили і через вікно він побачив потерпілу, яка була вся у крові; показання свідка ОСОБА_11, який є батьком співмешканки ОСОБА_1, та у судовому засіданні зазначив, що близько 24 год засуджений прийшов до нього додому у стані алкогольного сп`яніння, та говорив: "Я не бив, я не винен".

Також вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом огляду місця події від 03 жовтня 2018 року; актом про застосування службової собаки від 03 жовтня 2018 року, яка, взявши запаховий слід, вивела до будинку АДРЕСА_3, де фактично проживав ОСОБА_1, який, представився ОСОБА_4 ; висновками судово-імунологічних експертиз № 1328 від 02 листопада 2018 року, № 1321 від 02 листопада 2018 року, згідно з якими в плямах, виявлених на руках, одязі та взутті ОСОБА_1 виявлено кров людини, яка по своїх групових характеристиках може належати потерпілій; висновком судово-трасологічної експертизи № 1354-к від 08 листопада 2018 року, за яким слід взуття, вилучений під час огляду місця події, співпадає із підошвою взуття, вилученого під час затримання ОСОБА_1 .

Крім того, як убачається з висновку судово-біологічної експертизи № 16 від 15 березня 2019 року генетичні ознаки слідів крові та клітин з ядрами, виявлених на светрі та кросівкахзасудженого, які були вилучені у нього під час затримання (в порядку статті 208 КПК), збігаються між собою та з генетичними ознаками зразка крові трупа ОСОБА_2 .

Належним чином обґрунтував суд і висновки щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак "особливої жорстокості", а відтак необхідності кваліфікувати його дії за пунктом 4 частини 2 статті 115 КК.

Відповідно до пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров`я особи" (v0002700-03) ,умисне вбивство визнається вчиненим з особливою жорстокістю, якщо винний позбавляючи потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних страждань, в тому числі,шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, тортур, мордування, мучення, тощо.

Така кваліфікуюча ознака злочину, як встановив місцевий суд, підтверджується відеозаписом та фотоілюстраціями до протоколу огляду місця події від 03 жовтня 2018 року, а також наявністю та характером спричинених потерпілій тілесних ушкоджень, а саме вибиті зуби, переломи ребер, ряд тілесних ушкоджень в області обличчя та голови, багатоскалковий та багатофрагментарний перелом основи та склепіння черепа та кісток обличчя; обличчя фактично знівечене, а голова повністю окривавлена. Згідно з висновком судово-медичного експерта №668 від 07листопада 2018 року на тілі потерпілої було виявлено легкі тілесні ушкодження, не менше ніж від 13 травмуючих дій тупими предметами, або ударів об такі, а також тяжкі тілесні ушкодження, які знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з фактом настання смерті, що утворилися не менш як від 13 травмуючих дій тупими твердими предметами.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_1, провівши часткове судове слідство у порядку частини 3 статті 404 КПК, ретельно перевірив доводи сторони захисту, аналогічні викладеним у касаційній скарзі, дав на них вичерпні відповіді, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими, при цьому належним чином умотивував своє рішення відповідно до вимог статті 419 КПК, з чим погоджується і колегія суддів.

При цьому, належним чином вмотивовано апеляційним судом рішення про відмову у задоволенні клопотання засудженого щодо необхідності провести допит експерта ОСОБА_7 у кримінальному провадженні та працівника патрульної поліції Буряка, внаслідок його необґрунтованості та невідповідності вимогам частини 3 статті 404 КПК. Відповідно до вищезазначеної процесуальної норми за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Однак подане на адресу суду клопотання не містило обґрунтувань необхідності допиту експерта, з огляду на приписи частини 3 статті 356 КПК, не зазначено їх засудженим і у судовому засіданні. Крім того, жодних клопотань про допит працівника патрульної поліції сторона захисту не заявляла під час судового розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини 1 статті 52 КПК участь захисника є обов`язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного. При цьому стаття 42 цього Кодексу визначає підозрюваного як особу, якій у порядку, передбаченому статтями 276- 279 КПК, повідомлено про підозру, особу, яку затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особу, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вказані вимоги процесуального закону дотримано та забезпечено засудженого захисником з моменту його затримання, що підтверджується дорученням для надання безоплатної вторинної правової допомоги № 024-0000629, виданого від 03 жовтня 2018 року о 06 год 26 хв. При цьому, як убачається зі змісту протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган, уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги повідомлено про затримання ОСОБА_1 о 05 год 25 хв 03 жовтня 2018 року, тобто саме у момент його затримання. А тому доводи захисника про порушення права на захист засудженого під час затримання не заслуговують на увагу.

Покарання, призначене ОСОБА_1, з огляду на тяжкість злочину, обставини його вчинення та характеризуючі дані про особу винного, відповідає вимогам статей 50, 65 КК, є співрозмірним вчиненому, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчинення ним нових злочинів.

За встановлених обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни судових рішень за доводами захисника, а тому у задоволенні його касаційної скарги слід відмовити.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

Вирок Шевченківського районного суду міста Чернівці від 12 грудня 2019 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 04 лютого 2020 року стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Павчука Святослава Івановича- без задоволення.