2-а-3084/10/0270 Про визнання протиправними та скасування рішень щодо податку на прибуток - 30.01.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Вінілл-Агро" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень, -

У липні 2010 року приватне підприємство «Вінілл-Агро» (ПП «Вінілл-Агро») звернулось в суд з адміністративним позовом до Вінницького об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (Вінницька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 липня 2010 року №0002112300/0, №0005262340 та №0002102300/0.

14 листопада 2012 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням Вінницька ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про неповне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи та порушення норм матеріального права.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити

Представники позивача про задоволення апеляційної скарги заперечили, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав

Судом першої інстанції встановлено те, що ДПА у Вінницькій області проведено планову виїзну перевірку ПП «Вінілл-Агро» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 14 квітня 2007 року по 31 березня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 14 квітня 2007 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складено акт від 05 липня 2010 року №234/2301/35054374.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР (283/97-ВР) , Порядку складання Декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.03 р. №143 (z0271-03) , в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 33680 грн., в тому числі: І квартал 2009р. - 30046 грн., III квартал 2009р. - 3634 грн.; порушення п. 2.11 Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 (z0040-05) , а саме: підприємством здійснювалось проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів в сумі - 224288грн. та порушення позивачем п.п.4.2.15 п.4.2. ст.4, п.п.9.10.3, п.п. 9.10.2 п.9.10 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", внаслідок чого перевіркою донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 39580,10 грн.

На підставі акта перевірки, 14 липня 2010 року ДПІ у м. Вінниці прийняті податкові повідомлення-рішення №0002112300/0, №0005262340 та №0002102300/0.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями позивач оскаржив їх до Вінницького окружного адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи вказані податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що податкові повідомлення-рішення відповідача прийняті не обґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до податкової декларації з податку на прибуток за 2009 рік позивачем віднесено 12634705 грн. до складу валових витрат, однак перевіркою встановлено, що валові витрати позивача за 2009 рік становлять 12499985 грн., тобто розбіжність між задекларованими даними та даними перевірки складає 134720 грн.

Судом першої інстанції відповідно до ухвали від 27 вересня 2010 року було призначено судово-економічну експертизу згідно висновку якої встановлено, що витрати на придбання товарів (робіт, послуг), які відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) включаються в рядок 04.1 "Витрати на придбання товарів (робіт, послуг) " декларації з податку на прибуток за 2009 рік ПП "Вінілл-Агро" документально підтверджується в сумі 12536509,33 грн., тоді як в декларації з податку на прибуток за 2009 рік позивачем вказана сума 12536269 грн., або на 240,33 грн. менше. Тому, витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених в рядку 04.11, декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік ПП "Вінілл-Агро" (рядок 04.1 декларації) в сумі 12536269 грн. розраховані на підставі первинних бухгалтерських документів та записів в реєстрах бухгалтерського обліку документально підтверджуються.

Таким чином, розбіжність між задекларованими даними та даними перевірки згідно висновку експерта №05-03/101 від 30 вересня 2012 року складає 240,33 грн.

При цьому, колегія суддів критично ставиться до висновків суду першої інстанції про те, що розбіжність в розмірі 240,33 грн. при загальних валових витратах позивача в розмірі 12536509,33 грн., яка знайшла своє підтвердження в ході проведення судової експертизи є незначною та є виключно технічною помилкою, оскільки такі висновки не знайшли свого підтвердження у висновку експерта та не підтверджуються жодним первинним бухгалтерським документом.

Таким чином, встановивши невідповідність частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину (пункт, речення) рішення або рішення в частині нарахування певної суми штрафних (фінансових) санкцій.

Суд перевіряє обґрунтованість рішення податкового органу, зокрема, й у частині розрахунків, а тому рішення підлягає визнанню протиправним повністю, оскільки суд не може самостійно нараховувати фінансові санкції.

Тобто, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Разом з тим, приймаючи до уваги те, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

З урахуванням вищевикладених норм діючого законодавства та встановлених обставин даної справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002102300/0 від 14 липня 2010 року в цілому.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність порушення норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (889-15) з боку позивача та протиправність прийнятого податковим органом з приводу цього порушення податкового повідомлення-рішення, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.9.10.1. п.9.10 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме:

а) на відрядження у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження, розрахованою згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

б) під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх надала, у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій.

Так, в матеріалах справи наявний договір доручення від 28 жовтня 2007 року, згідно умов якого ОСОБА_5 (Повірений) зобов'язується від імені і за рахунок ПП «Вінілл-Агро» в особі Олійника С.Г. (Довірителя) здійснити оплату товару отриманого від ДП «Ілліч-Агро-Умань».

В судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги директор ПП «Вінілл-Агро» - Олійник С.Г. пояснив, що за відсутності коштів на підприємстві ОСОБА_5 здійснював оплату товару від ДП «Ілліч-Агро-Умань» за власні кошти, а в подальшому коли на підприємстві з'явились кошти, то їх було повернуто ОСОБА_5

Тобто, ОСОБА_5 в даному випадку здійснюючи купівлю соняшника за власні кошти не діяв на умовах договору доручення від 28 жовтня 2007 року і жодної винагороди останній не отримував, що в свою чергу виключає підстави для нарахування ПП «Вінілл-Агро» податку з доходів фізичних осіб.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 липня 2010 року №0005262340, прийнятого на підставі виявленого порушення позивачем п. 2.11 Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 (z0040-05) , а саме: підприємством здійснювалось проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів в сумі - 224288грн., то колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.11 Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 (z0040-05) видача готівкових коштів під звіт або на відрядження здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

В даному випадку, ПП «Вінілл-Агро» порушено вказані вище вимоги, оскільки ним видавались кошти із каси ОСОБА_5 за придбаний товар у ДП «Ілліч-Агро-Умань», тоді як умови договору доручення не були виконанні і кошти під звіт ОСОБА_5 позивачем не надавались.

Однак, суд першої інстанції не дослідив дані обставини та не надав їм жодної правової оцінки, що є підставою для скасування такого рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки рішення суду, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005262340 від 14 липня 2010 року.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України вказує, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року, - скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005262340 від 14 липня 2010 року.