ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 липня 2020 року
справа № 654/1404/19
провадження № 51-419км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Макаровець А.М.,
суддів Маринича В.К., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
прокурора Кузнєцова С.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019230150000284, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сєвєро-Задонська Тульської області Російської Федерації, жителя м. Гола Пристань Херсонської області, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою захисника Коваленко В.В. на вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 30 липня 2019 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Голопристанського районного суду Херсонської області від 30 липня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Херсонський апеляційний суд ухвалою від 31 жовтня 2019 вирок щодо ОСОБА_1 залишив без зміни.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 12:00, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_1, під час раптово виниклого конфлікту умисно з метою заподіяння тілесних ушкоджень завдав потерпілій ОСОБА_2 декількох ударів дерев`яним каркасом від пуфа по обличчю, а потім руками та ногами по голові, тулубу, руках та ногах потерпілої, заподіявши останній тяжкі тілесні ушкодження, від яких вона померла на місці події.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Коваленко В.В. посилається на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадженнята істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх доводів зазначає, що:
- вирішуючи питання щодо можливості проведення судового розгляду за відсутності потерпілої, суд не встановив, чи не буде її відсутність заважати повному дослідженню всіх обставин справи, необхідних для прийняття законного та обґрунтованого рішення, і не з`ясував думку потерпілої щодо призначеного покарання, її ставлення до обвинувачення та відношення до особи обвинуваченого, крім того, у матеріалах провадження відсутні дані щодо повідомлення їй про дату та час підготовчого засідання;
- апеляційний суд залишив поза увагою доводи сторони захисту щодо незаконного проведення судового розгляду за відсутності потерпілої та не дав правової оцінки відповідній заяві у матеріалах провадження, написаній від імені потерпілої, яка не містила ані дати, ані відмітки про реєстрацію її в канцелярії районного суду, що свідчить про сумнівне походження цієї заяви та виключає направлення її до суду саме потерпілою;
- висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину ґрунтується на припущеннях;
- суд не перевірив версії обвинуваченого щодо винуватості у цьому злочині свідка ОСОБА_3, не перевірив особи цього свідка, його відбитків пальців, не встановив, у чому саме був одягнутий свідок у день скоєння злочину, чи вступав він у статеві стосунки з потерпілою в день скоєння злочину, як зазначав обвинувачений, не з`ясував достовірності показань свідка, що свідчить про відсутність повноти судового розгляду справи;
- апеляційний суд безпідставно відмовився визнати недопустимими доказами висновок експерта № 3-42 ГП від 17 квітня 2019 року, хоча той містить висновок, який не відповідає поставленому питанню, та висновок судово-психіатричного експерта № 112, з якого не вбачається, яким чином амбулаторна карта хворого потрапила до експерта;
- постановляючи ухвалу, суд апеляційної інстанції не дотримався вимог, передбачених ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ), оскільки ухвала не містить аргументованих відповідей на всі доводи апеляційної скарги.
Позиції учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу не надходило.
У судовому засіданні прокурор просив залишити судові рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Мотиви Суду
У касаційній скарзі порушується питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду. Проте зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438 КПК не можуть бути підставою для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку. Крім того, згідно з вимогами ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
З урахуванням зазначеного суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доводам, наведеним у касаційній скарзі, в частині встановлених судом фактичних обставин провадження, неповноти судового розгляду та досліджувати докази (зокрема показання обвинуваченого, свідка, висновки експертиз), належність і допустимість яких було перевірено судом апеляційної інстанції.
Крім того, відповідно до положеньч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цієї статтею.
Тому суд провів судовий розгляд саме щодо ОСОБА_1 відповідно до пред`явленого йому обвинувачення та не мав процесуальної можливості з`ясовувати відповідні обставини щодо свідка ОСОБА_3, про що вказує у скарзі захисник.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину ґрунтується на сукупності доказів, досліджених судом.
У судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечував, що під час вживання алкогольних напоїв у нього вдома з братом ОСОБА_3 та ОСОБА_2 він вдарив потерпілу з ревнощів дерев`яним пуфом по голові, після чого пішов спати, а брат залишився з ОСОБА_2, тому вважав, що саме його брат винен у її смерті.
Водночас свідок ОСОБА_3 у суді підтвердив свої показання, надані під час досудового розслідування, про те, як у ходіспільного вживання алкогольних напоїв обвинувачений бив потерпілу ногами по тілу та по ногах, а потім взяв у руки дерев`яний пуфик та вдарив ним по голові потерпілої, після чого остання впала на бік на підлогу. Через деякий час обвинувачений знову підійшов до ОСОБА_2, яка лежала на підлозі на боку, та вдарив її ногою в обличчя.
Суд першої інстанції встановив, що саме показання свідка ОСОБА_3 є послідовними, узгоджуються таоб`єктивно підтверджуються іншими наявними у провадженні доказами, а саме даними протоколів огляду місця події, огляду вилучених речей, слідчого експерименту, висновками судово-медичних, судових імунологічних, цитологічної, дактилоскопічної експертиз.
На підставі аналізу вищевказаних доказів, ретельно досліджених у суді та визнаних достатніми й допустимими, суд першої інстанції дійшов висновку, що винуватість обвинуваченого в умисному заподіянні ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок яких остання померла, знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду провадження. Показання ОСОБА_1 щодо механізму, локалізації та кількості завданих ним потерпілій ударів суд першої інстанції розцінив як намагання уникнути відповідальності за скоєне чи зменшити міру такої відповідальності, вважаючи їх неправдивими та такими, що спростовуються наведеними у вироку доказами.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи провадження в апеляційному порядку, ретельно проаналізував доводи в апеляційних скаргах, які аналогічні доводам, наведеним у касаційній скарзі захисника, надавши їм належну оцінку.
Як зазначив в ухвалі апеляційний суд, не можна констатувати, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, не доведено поза розумним сумнівом.
Суд апеляційної інстанції спростував доводи в апеляційних скаргах обвинуваченого та захисника про недопустимість окремих доказів, зокрема показань свідка ОСОБА_3, оскільки переконливих мотивів, з яких ці показання слід визнати недопустимим доказом, стороною захисту не наведено. Також суд апеляційної інстанції врахував, що показання вказаного свідка узгоджуються з іншими доказами; сам обвинувачений ОСОБА_1 не заперечував того факту, що вдарив потерпілу по голові дерев`яним пуфом через ревнощі до брата ОСОБА_3 ; саме на одязі обвинуваченого виявлено кров, яка може походити від потерпілої і не походить від нього та його брата; на дерев`яному пуфі залишились відбитки пальців ОСОБА_1 та кров потерпілої; доказів про причетність іншої особи до вчинення цього злочину стороною захисту не надано. Тому апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що всі докази у сукупності вказують саме на обвинуваченого ОСОБА_1 як на особу, яка заподіла тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_2, від яких вона померла.
В ухвалі апеляційного суду обґрунтовано зазначено про безпідставність доводів в апеляційних скаргах щодо недопустимості як доказів висновку судово-медичної експертизи від 17 квітня 2019 року № 3-42 ГП через ненадання експерту протоколу допиту свідка ОСОБА_3 від 21 лютого 2019 року та висновку судово-психіатричної експертизи № 112 через недослідження експертом амбулаторної карти обвинуваченого та наведено відповідні доводи на обґрунтування цього.
Так, апеляційний суд з цього приводу встановив, що слідчим СВ Голопристанського ВП надано експерту як протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 20 лютого 2019 року, так і протокол проведення з цим свідком слідчого експерименту від 10 квітня 2019 року, зміст яких повністю відтворено експертом і на підставі яких зроблено висновок. При цьому згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування свідок ОСОБА_3 додатково був допитаний 21 лютого 2019 року. Експертом зазначено, що протокол додаткового допиту свідка на експертизу не надано, а отже експертизу проведено за результатами допиту свідка 20 лютого 2019 року та результатам проведеного з ним слідчого експерименту, що, як вказав в ухвалі апеляційний суд, жодним чином не впливає на достовірність та належність цього доказу, оскільки наданих на експертизу даних було достатньо для вирішення поставлених експерту запитань.
Щодо висновку судової психіатричної експертизи ОСОБА_1 . суд апеляційної інстанції встановив, що твердження захисника про визнання його недопустимим доказом через недослідження експертом амбулаторної карти обвинуваченого не відповідає дійсності, оскільки зі змісту вказаного висновку вбачається, що експертизу проведено за результатами безпосереднього обстеження ОСОБА_1, крім того, експертом вивчались медична карта амбулаторного хворого та медична карта стаціонарного хворого на ім`я ОСОБА_1, які направлялись слідчим разом з матеріалами кримінального провадження, та зміст яких відтворено у висновку. При цьому суд апеляційної інстанції зауважив, що сторона захисту в апеляційних скаргах не ставить під сумнів правильність висновку експерта та не оспорюють встановлених відомостей про психічних стан здоров`я обвинуваченого, зокрема можливість усвідомлення ним значення своїх дій та керування ними. Крім того, як зазначено в ухвалі, посилання на витребування медичних карт самостійно, а не в порядку тимчасового доступу до речей та документів не свідчить про недопустимість висновку експерта, оскільки той факт, що ці офіційні медичні документи, достовірність яких не оспорюється, були отримані з лікувального закладу у вказаний спосіб, не може слугувати підставою для визнання висновку експерта недопустимим доказом, адже він отриманий у порядку, передбаченому КПК (4651-17) , а саме статей 101, 102, 242 цього Кодексу. При цьому медична документація може бути отримана в інший спосіб, також передбачений КПК (4651-17) , у тому числі безпосередньо на запит слідчого, і лише у випадку неможливості отримати документи у такий спосіб слідчий звертається до слідчого судді з метою отримати дозвіл на тимчасовий доступ до речей та документів.
Крім того, Суд вважає за необхідне звернути увагу, що виходячи з положень ст. 433 КПК касаційний суд позбавлений процесуальної можливості досліджувати вищевказані докази.
Також суд апеляційної інстанції дослідив питання щодо розгляду провадження за відсутності потерпілої, неналежним чином повідомленої про дату підготовчого судового засідання.
Суд апеляційної інстанції встановив, що потерпіла ОСОБА_6 належним чином викликалась судом у підготовче судове засідання, оскільки вматеріалах провадження наявна її заява про проведення підготовчого судового засідання за її відсутності (а.п. 22). При призначенні провадження до розгляду потерпіла належним чином викликалася судом за місцем проживання, вказаним в обвинувальному акті, отримувала судові повістки (а.п. 37, 41), була присутня в судових засіданнях 22 травня та 18 червня 2019 року (а.п. 40, 51), отримала пам`ятку про свої права та обв`язки (а.п. 47), а отже була обізнана про їх зміст, в подальші судові засідання не з`явилася, з приводу чого є заява про здійснення подальшого розгляду за її відсутності (а.п. 70), що є правом цієї особи. Отже, судом першої інстанції жодним чином не допущено порушення прав потерпілої, що б зумовило безумовне скасування вироку з призначенням нового судового розгляду.
Як зазначено в ухвалі, у встановленому законом порядку вирок суду, яким ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, потерпіла ОСОБА_6 не оскаржила та до апеляційного суду не з`явилася, хоча про день, час та місце апеляційного розгляду повідомлена належним чином (а.п. 228), що суд апеляційної інстанції розцінив як погодження з вироком та відсутність наміру його оскаржити або висловити в апеляційному суді свою незгоду з прийнятим рішенням чи про порушення своїх прав.
Перевіркою шляхом прослуховування аудіозапису судового засідання Суд встановив, що потерпіла ОСОБА_6 - дочка померлої ОСОБА_2 - саме у судовому засіданні 18 червня 2019 року відмовилась від дачі показань та висловила прохання про розгляд провадження за її відсутності, пояснивши, що не була свідком цього злочину, про який їй відомо зі слів інших осіб.
Захисник у скарзі не зазначає, які саме обставини з урахуванням вищевказаного, з`ясування яких могло б істотно вплинути на висновки суду, могла пояснити потерпіла ОСОБА_6 .
Потерпіла ОСОБА_6 з касаційною скаргою до Верховного Суду не зверталася, про дату касаційного розгляду повідомлена належним чином, будь яких заяв, клопотань, у яких вказувала б на порушення своїх прав, не надавала. Крім того, відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 424 КПК засуджений, його законний представник чи захисник мають право подати касаційну скаргу саме в частині, що стосується інтересів засудженого.
Отже, апеляційний розгляд кримінального провадження проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Ухвала відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Даних, які би свідчили, що суд неправильно застосував кримінальний закон або допустив такі істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, не виявлено.
Тому з огляду на вищевказане відсутні обґрунтовані підстави для задоволення вимог, викладених у касаційній скарзі.
Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 30 липня 2019 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Коваленко Вікторії Вікторівни - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
А.М. Макаровець В.К. Маринич В.П. Огурецький