724/620/18 Про умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, скоєне перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, під час сварки зі своєю матір`ю, внаслідок чого потерпіла померла - 11.06.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Раєвського І. А. на вирок Чернігівського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року у кримінальному провадженні № 12018260160000078 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Хотинського районного суду Чернівецької області від 28 листопада 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано по обвинуваченню за ч. 2 ст. 121 КК у зв`язку з недоведеністю вчинення ним цього кримінального правопорушення.

При перевірці вказаного вироку 25 лютого 2018 року Чернівецький апеляційний суд це рішення скасував та ухвалив новий вирок, яким визнав винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК і призначив останньому покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Також судом вирішено питання щодо процесуальних витрат і долі речових доказів у справі.

Апеляційний суд установив, що ОСОБА_1 23 лютого 2018 року приблизно о 19:00 в будинку на АДРЕСА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, під час сварки зі своєю матір`ю ОСОБА_2, умисно завдав їй ударів кулаками і ногами по голові та тулубу, заподіявши тілесних ушкоджень різного ступеню тяжкості, в тому числі тяжких, від яких вона померла.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Раєвський І. А. просить скасувати вирок апеляційного суду у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і закрити кримінальне провадження через відсутність в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.

Захисник стверджує, що у доведеність свого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні цього злочину суд апеляційної інстанції поклав неналежні та недопустимі докази. Зазначає, що одяг зі слідами крові був вилучений у засудженого в непроцесуальний спосіб, а висновки експертів та показання свідка ОСОБА_3 у справі не доводять, що тілесні ушкодження потерпілій були спричинені саме засудженим.

З огляду на ці обставини захисник вважає, що вирок апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 374, 420 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) і підлягає скасуванню.

Позиція учасників у суді касаційної інстанції

У судовому засіданні засуджений та захисник вимоги касаційної скарги підтримали, просили оскаржуване рішення скасувати і провадження закрити.

Прокурор із касаційною скаргою захисника не погодився та просив залишити її без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах доводів касаційної скарги.

Згідно з положеннями ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору його належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Висновок у вироку апеляційного суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному спричиненні ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили її смерть та юридична оцінка його дій за ч. 2 ст. 121 КК зроблені на підставі досліджених доказів, зібраних з додержанням вимог статей 84-86 та 91-93 КПК (4651-17) й оцінених судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу з наведенням їх аналізу та докладних мотивів ухвалення такого рішення

Зокрема, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджено дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: показаннями самого засудженого, який не заперечував, що ввечері 23 лютого 2018 року перебував у будинку ОСОБА_3 де у нього стався конфлікт з матір`ю; показаннями свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 щодо обставин справи; даними, що містяться у протоколі огляду місця події від 24 лютого 2018 року, протоколі слідчого експерименту від 25 лютого 2018 року зі свідком ОСОБА_3, висновках експерта № 125 від 16 березня 2018 року, №125-д від 23 квітня 2018 року, № 311 від 05 березня 2018 року, № 308 від 21 березня 2018 року, № 309 від 21 березня 2018 року та № 304 від 16 березня 2018 року.

Доводи захисника про недопустимість висновків експертів № 309, 26 через те, що вони є похідними від протоколу огляду речових доказів від 25 лютого 2018 року, наданих добровільно ОСОБА_1 працівникам поліції є безпідставними.

Так, відповідно до положень ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий з додержанням процедури визначеної кримінальним процесуальним законом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень і на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

За змістом статей 214, 223, 237 КПК огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 24 лютого 2018 року ОСОБА_1 добровільно видав працівникам поліції свої речі в які він був одягнутий напередодні, що не є істотним порушенням у розумінні положень ст. 412 КПК, оскільки це не суперечить вимогам кримінального процесуального закону. Наступного дня в присутності понятих із застосуванням фотозйомки ці речі були оглянуті слідчим Долібою-Рябим О. В., який проводив слідчі дії у кримінальному провадженні на підставі доручення начальника СВ Хотинського ВП Кельменецького ВП ГУНП в Чернівецькій області, що відповідає вимогам статей 214, 237 КПК (т. 1 а.с. 11, 117).

Також, усупереч доводів захисника в касаційній скарзі та як убачається зі змісту оскаржуваного вироку, у ньому апеляційної суд не посилається на висновок експерта № 26 від 20 квітня 2018 року.

Ретельно дослідивши зібрані у справі докази та давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності апеляційний суд дійшов умотивованого висновку про те, що ці докази у їх сукупності та взаємозв`язку доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину і є достатніми для ухвалення обвинувального вироку.

Твердження захисника в касаційній скарзі про те, що висновки експертів та показання свідка ОСОБА_3 не доводять причетність засудженого до вчинення злочину не є прийнятними, оскільки апеляційний суд, ретельно перевіривши ці доводи сторони захисту дійшов умотивованого висновку про їх безпідставність і надав їм у вироку належну оцінку.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, на момент згаданих подій у будинку перебувало троє осіб - ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, яка померла від спричинених тілесних ушкоджень. Між тим, попри заперечення засудженого про свою причетність до вчинення злочину сліди крові, які згідно висновку експерта можуть належати потерпілій, були виявлені лише на його одязі, у той час як на одязі ОСОБА_3 і змивах з його рук слідів крові або інших слідів, які би могли вказувати на його причетність до скоєння злочину, виявлено не було.

Вирок апеляційного суду є належним чином обґрунтованим та вмотивованим і за змістом відповідає вимогам статей 370, 420 КПК.

Під час перевірки цього вироку судом касаційної інстанції не виявлено істотних порушень кримінального процесуального закону, які можуть бути підставами для його скасування або зміни.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги захисника.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

касаційну скаргу захисника Раєвського І. А. залишити без задоволення, а вирок Чернігівського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.