Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Островича С.Е.,

Степашка О.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19.02.2015

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015

у справі № 821/132/15-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ Фабрика"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 19.02.2015, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 05.09.2014 № 0002802200, № 0002812200. В решті позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "ТРЦ Фабрика" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 15.08.2014 № 284/21-03-22-01/37541696, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог:

- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.2, п.138.4 ст.138, пп.139.1.1, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.138.10.2, пп.138.10.4, пп.138.10.6 п.138.10 ст.138, п.144.1 ст.144, п.150.1 ст. 150 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 865 370 грн., у тому числі 2013 рік у сумі 865370 грн.;

- п.44.1 ст.44, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість (рядок 25 декларації) на загальну суму 33 812 грн., у тому числі: листопад 2013 року на 30 980 грн., грудень 2013 року на 2 832 грн.;

- п.44.1 ст.44, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 23.1 декларації) та у зменшення податкових зобов'язань наступних звітних (податкових) періодів (рядок 23.2 декларації) на загальну суму 3 570 830 грн., у тому числі: квітень 2012 року на 2 752 560 грн., жовтень 2012 року на 506 109 грн., січень 2013 року на 293 679 грн., квітень 2013 року на 15 211 грн., травень 2013 року на 3 271 грн.;

- п.50.1 ст. 50 ПК України, в результаті чого підприємством у рядку 26 уточнюючого розрахунку з ПДВ від 20.01.2014 № 9001078851 (період, що уточнюється, - листопад 2013 року) самостійно не нараховано суму штрафу, у зв'язку з виправленням помилки;

- ст. 263 ПК України, в результаті чого занижено плату за користування надрами на загальну суму 7335,22 грн., у тому числі: ІІ квартал 2012 року - 670,44 грн., ІІІ квартал 2012 року - 740,61 грн., ІV квартал 2012 року - 1010,45 грн., І квартал 2013 року - 1159,38 грн., ІІ квартал 2013 року - 1076,77 грн., ІІІ квартал 2013 року - 1283,88 грн., ІV квартал 2013 року - 1393,69 грн.;

- пп.263.11.1 п.263.11 ст. 263 ПК України, в результаті чого до органу державної податкової служби не надано податковий розрахунок з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за ІІ, ІІІ, ІV квартали 2012 року, за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2013 року;

- п.46.1 ст.46, п.48.1 ст.48, пп.49.18.2 п.49.18 ст.49, п.103.9 ст. 103 ПК України, в результаті чого до органу державної податкової служби не подано додатки ПН "Розрахунок (звіт) податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України" за 2013 рік по компаніях "Bamis Ventures Limited" (Cyprus) та "Neski Ventures Limited" (Cyprus) до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік (вх. № 9091129270 від 03.03.2014).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.09.2014:

- № 0002782200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1 041 801,25 грн., з яких за основним платежем на 833441 грн., за штрафними санкціями на 208360,25 грн.;

- № 0002792200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 42848,35 грн., з яких за основним платежем на 33812 грн., за штрафними санкціями на 9036,35 грн.;

- № 0002802200 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 3570830 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 892707,50 грн.;

- № 0002812200 про збільшення суми грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення на 10359,03 грн., з яких за основним платежем на 7335,22 грн., за штрафними санкціями на 3023,81 грн.;

- № 0002822200 про застосування штрафних санкцій з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 340 грн.

Оскільки відмова в задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.09.2014 № 0002782200, № 0002792200 та № 0002822200 у справі не оскаржується, відтак, суд касаційної інстанції, керуючись приписами ч.2 ст. 220 КАС України, переглядає судове рішення судів попередніх інстанцій в межах касаційної скарги.

Скасовуючи податкові повідомлення-рішення від 05.09.2014 № 0002802200, № 0002812200, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 ПК України).

Як вбачається із акту перевірки та з наданого відповідачем розрахунку, підставами для зменшення сум бюджетного відшкодування слугували висновки відповідача про:

- завищення податкового кредиту на 31 124,00 грн. за податковими накладними ВАТ "ХБК", щодо яких порушено порядок їх виписки, а саме: дата виписки податкових накладних не відповідає даті первинного документа, що засвідчує факт постачання послуг;

- завищення податкового кредиту на загальну суму 98009,00 грн. по операціям з наступними контрагентами: ТОВ "Рекламне агентство "Кельт" - 774,00 грн., ТОВ "Мєшков" - 8272,00 грн., ФОП ОСОБА_2 - 29280,00 грн., ФОП ОСОБА_3 - 38916,00 грн., ПП "ТРК "ВТВ Плюс" - 6096,00 грн., ПП "Юкон" - 660,00 грн., ПП ОСОБА_4 - 11292,00 грн., ТОВ "Джей-М" - 1260,00 грн., ТОВ "Елвін" - 792,00 грн., ТОВ "Медіа Група Позитив" - 667,00 грн., які на думку ДПІ не підтверджені належними первинними документами та не мають відношення до господарської діяльності позивача;

- неправомірне віднесення до податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 3 436 828,00 грн. по операціям з ТОВ "Акмебуд", які ДПІ вважає такими, що не були проведені реально.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що обставини проведених позивачем господарських операції із ВАТ "ХБК", щодо яких був задекларований податковий кредит на суму 31124,00 грн. полягають в тому, що між ТОВ "ТРЦ Фабрика" та ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" укладено договори поруки від 04.10.2011 № 709/2/4 та від 03.01.2012 № 709/2/7, згідно яких Поручитель (ТОВ "ТРЦ Фабрика") поручається перед Кредитором (ПАТ "ЕК "Херсонобленерго") за виконання обов'язків ВАТ "ХБК" щодо сплати зобов'язання ВАТ "ХБК" в сумі 27910,12 грн. - активна електроенергія та 967,43 грн. - реактивна електроенергія, а також в сумі 183231,56 грн. - активна електроенергія та 2547,00 грн. - реактивна електроенергія згідно договору на постачання електроенергії № 709 від 17.02.2004.

ВАТ "ХБК" складені акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.09.2011 № 104, від 30.12.2011 № 131 та № 132, а також виписані податкові накладні від 14.09.2011 № 21, від 31.12.2011 № 26 та № 27, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та мають всі необхідні реквізити, які передбачені п.201.1 ст. 201 ПК України.

Позивач оплатив за електроенергію у безготівковій формі згідно платіжних доручень від 27.10.2011 № 327, від 11.01.2012 № 481, від 11.01.2012 № 480, та включив сплачені суми ПДВ за вищевказаними податковими накладними до складу податкового кредиту січня 2012 року.

Аналізуючи норми ст. 198, ст. 201 ПК України, якими врегульовані порядок формування податкового кредиту, а також вимоги до оформлення податкових накладних, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що неспівпадіння дати виписки податкових накладних з датами складання актів здачі-приймання робіт (надання послуг) з інтервалом 16 днів та 1 день не є безумовною підставою для позбавлення права платника податку на віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки дослідженню підлягає реальність здійснення господарської операції та її економічного змісту, а не оформлення такої операції.

Враховуючи, що операції були проведені реально, а податкові накладні ВАТ "ХБК" від 14.09.2011 № 21, від 31.12.2011 № 26, № 27 містять всі необхідні реквізити та зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, висновок судів попередніх інстанцій про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ за цими податковими накладними до складу податкового кредиту є правильним.

Висновки акту перевірки про завищення податкового кредиту на загальну суму 98009,00 грн. по операціям із ТОВ "Рекламне агентство "Кельт", ТОВ "Мєшков", ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ПП "ТРК "ВТВ Плюс", ПП "Юкон", ПП ОСОБА_4, ТОВ "Джей-М", ТОВ "Елвін", ТОВ "Медіа Група Позитив" обґрунтовані тим, що позивачем не доведено безпосереднього зв'язку між придбанням у вказаних контрагентів послуг з організації та проведення святкових заходів з господарською діяльністю ТОВ "ТРЦ Фабрика".

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, факт здійснення господарських операцій позивача із вищевказаними контрагентами щодо надання рекламних послуг та послуг з організації та проведення святкових заходів підтверджується відповідними договорами та первинними документами: актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), податковими накладними, банківськими виписками. Також судами встановлено, що виконання договорів додатково підтверджують фотозвіти розміщення реклами на біг-бордах щодо послуг ТОВ "Рекламне агентство "Кельт", ефірні довідки та фотознімки ефіру щодо послуг ПП "ТРК "ВТВ Плюс"; фотозвіти щодо послуг ПП "Юкон"; фотозвіти щодо послуг ТОВ "Елвін"; медіа-план та фотокадри, ефірна довідка щодо послуг ТОВ "Медіа Група Позитив"; графічні зображення та фотознімки стосовно послуг ТОВ "Мєшков"; фотозвіти стосовно послуг ПП ОСОБА_4; фотознімки розміщеної реклами за договором із ФОП ОСОБА_3; фотозвіти щодо отриманих послуг від ТОВ "Джей-М"; фотознімки розміщеної реклами за договором із ФОП ОСОБА_2

Щодо доводів податкового органу про відсутність зв'язку між придбанням у вказаних контрагентів послуг з організації та проведення святкових заходів з господарською діяльністю ТОВ "ТРЦ Фабрика", то судами першої та апеляційної інстанцій з'ясовано, що одним із основних видів діяльності ТОВ "ТРЦ Фабрика" є надання в оренду приміщень. Для підвищення інтересу, попиту, приваблення покупців, відвідувачів та потенційних орендарів до ТОВ "ТРЦ Фабрика" позивачем укладалися договори на розміщення реклами, яка допомагає відвідувачам (громадянам) асоціювати окремі магазини торгівельного центру з іміджем та назвою ТРЦ "Фабрика", та на проведення промо-акцій. На підтвердження ефективності проведення реклами та промо-акцій позивачем надано відповідний розрахунок, з якого вбачається збільшення відвідувачів (потенційних покупців) ТРЦ "Фабрика", що в свою чергу призвело до збільшення доходу позивача у вигляді орендної плати. Тому вірними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що необхідність отримання рекламних послуг та послуг з організації та проведення святкових заходів безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю позивача та направлене на отримання доходу.

Крім того, у судовому порядку встановлено, що факт виконання господарських операцій позивача із контрагентом - ТОВ "Акмебуд" на виконання договорів підряду та додаткової угоди підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, підсумковими відомостями ресурсів (витрати-по факту), податковими накладними, платіжними дорученнями, банківськими виписками. Факт проведення ремонтно-будівельні робіт підтверджений як належними первинними документами, так і документами контролюючих органів, якими прийняті будівлі в експлуатацію, зокрема, сертифікатами Державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області ІУ № 164131360635, серії ХС № 16412026296, серії ХС № 16412189658, серії ІУ № 164131970043, якими засвідчено відповідність закінчених будівництвом об'єктів проектній документації та підтверджено готовність до експлуатації.

Як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, зміст актів готовності об'єкта до експлуатації, зокрема відсутність в них підписів та печаток субпідрядників ТОВ "БК "Будресурс-Інвест" та ТОВ "Уніка-Буд", не є тією обставиною, яка позбавляє позивача права на формування податкового кредиту і не доводить факту фіктивності операцій між позивачем та ТОВ "Акмебуд".

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з його контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарських операцій не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення від 05.09.2014 № 0002802200.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 05.09.2014 № 0002812200 про збільшення суми грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення, слід зазначити таке.

Згідно акту перевірки ДПІ вважає, що позивачем занижено податкові зобов'язання по платі за користування надрами у сумі 7335,22 грн., оскільки на балансі позивача обліковуються дві артезіанські свердловини № 20-219, № 20-22, глибина яких становить понад 100 м, і з яких у 2011-2013 роках позивачем видобуто корисних копалин (підземні води) 81958 куб.м, у тому числі: у 2012 році - 27056 куб.м, у 2013 році - 54902 куб.м, а тому крім плати за спеціальне водокористування, позивач повинен сплачувати ще і плату за користування надрами.

Відповідно до ст. 262 ПК України плата за користування надрами - загальнодержавний платіж, який справляється у вигляді: плати за користування надрами для видобування корисних копалин; плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.

Згідно пп.263.1.1 п.263.1 ст. 263 ПК України платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб'єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об'єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі - спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об'єктах (ділянках) надр.

Відповідно до пп.263.11.1 п.263.11 ст. 263 ПК України платник плати за користування надрами для видобування корисних копалин та уповноважена особа, визначена відповідно до підпункту 263.1.4 пункту 263.1 статті 263 цього Кодексу, до закінчення граничного строку подання податкових розрахунків, визначеного розділом II цього Кодексу, та за формою, встановленою відповідно до статті 46 цього Кодексу, подають за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, а при видобуванні вуглеводневої сировини, що дорівнює календарному місяцю, податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин до контролюючого органу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "ТРЦ Фабрика" не має спеціального дозволу на користування надрами, а отримало дозволи на спеціальне водокористування від 15.02.2012 № Укр 7261-ХРС та від 15.02.2013 № Укр 8039-ХРС, видані Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області.

Як вірно зазначили суди першої та апеляційної інстанцій, платником плати за користування надрами для видобування корисних копалин, є особа, яка зареєстрована суб'єктом господарювання та має спеціальний дозвіл на користування надрами, однак позивач не має спеціального дозволу на користування надрами, а отримав лише дозволи на спеціальне водокористування, а тому позивач є платником збору за спеціальне використання води.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про надра" землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого окрім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовує надра для господарських і побутових потреб.

Враховуючи, що ТОВ "ТРЦ Фабрика" не є платником плати за користування надрами, а має дозволи на спеціальне водокористування, тобто є платником збору за спеціальне використання води; отримана вода використовувалася позивачем для господарсько-побутових потреб в об'ємах, які не перевищують встановленої законодавством норми середньодобового забору води в кількості 300 куб. м на добу, підстави для донарахування йому грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення відсутні, у зв'язку з чим позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.09.2014 № 0002812200 також обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області - відхилити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19.02.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .