398/4782/18 Про порушення Правил дорожнього руху, керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, що стало причиною наїзду на пішохода, яка перебувала на зустрічній смузі руху, внаслідок чого потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала її смерть - 26.05.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника цивільного відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) - адвоката Лучинського В. В. на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 вересня 2019 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 05 грудня 2019 року, постановлені в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018120000000316, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 червня 2013 року за ч. 1 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК) до остаточного покарання із застосуванням ст. 71 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць, звільненого 07 березня 2014 року після відбуття строку покарання,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК.

Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 вересня 2019 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 286 КК - на строк 5 років без позбавленням права керувати транспортними засобами; за ч. 1 ст. 135 КК - на строк 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Постановлено стягнути з МТСБУ на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування витрат на поховання 12 510 грн. У решті позовних вимог останньої до МТСБУ відмовлено.

Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 100 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, а також 645,69 грн - у рахунок відшкодування витрат, пов`язаних з участю потерпілої у кримінальному провадженні.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за встановлених судом першої інстанції обставин та детально наведених у вироку 31 жовтня 2018 року приблизно о 18:12, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем ВАЗ-2108 (державний номерний знак НОМЕР_1 ), рухаючись по вул. Олексія Скічка з боку вул. Крупської в напрямку вул. Щорса у м. Олександрії, порушив вимоги пунктів 1.2, 1.5, пп. "б" п. 2.3, пп. "д" п. 2.3 пунктів 2.3 11.3, 13.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР (1306-2001-п) ), проявив неуважність та безпечність до дорожньої обстановки, після здійснення обгону по зустрічній смузі автомобіля ВАЗ-2109, який їхав у тому ж напрямку, не повернувся на свою смугу руху і без нагальної потреби продовжив рух по цій смузі, після чого, не вибравши безпечного бокового інтервалу, навпроти будинку № 83 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3, яка перебувала на зустрічній смузі руху. В результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_3 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала її смерть.

Крім того, ОСОБА_1, скоївши вищевказане ДТП і достовірно знаючи, що своїми діями він допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3, тим самим поставив останню в небезпечний стан, маючи реальну можливість допомогти потерпілій, умисно не виконав вимог п. 2.10 ПДР (1306-2001-п) , не залишився на місці події, а поїхав на автомобілі, не надавши допомоги потерпілій, внаслідок чого від заподіяних тілесних ушкоджень ОСОБА_3 померла .

Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 05 грудня 2019 року залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 без змін.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі представник МТСБУ - адвокат Лучинський В. В., не оскаржуючи фактичних обставин справи, доведеності винуватості та юридичної кваліфікації дій засудженого, посилаючись на істотне порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права в частині вирішення цивільного позову, просить змінити постановлені у кримінальному провадженні судові рішення, задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 у частині обґрунтованих витрат на поховання в розмірі 6930 грн.

Аргументуючи наведене, представник указує на те, що суд першої інстанції, задовольняючи цивільний позов потерпілої вийшов за межі позовних вимог та безпідставно стягнув із цивільного відповідача - МТСБУ - на користь потерпілої 12 510 грн замість заявлених у позові 10 152,92 грн, з яких витрати на поховання, які підлягають стягненню з МТСБУ, становлять лише 6930 грн. При цьому суд апеляційної інстанції на вказані порушення належної уваги не звернув і формально підійшов до розгляду апеляційної скарги представника цивільного відповідача.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор, навівши відповідні пояснення, заперечив проти задоволення касаційної скарги адвоката Лучинського В. В., просив постановлені у кримінальному провадженні судові рішення зашити без зміни.

Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК, а також справедливості обраного йому заходу примусу, Верховний Суд не перевіряв, оскільки законності й обґрунтованості судових рішень у цій частині представник цивільного відповідача не оскаржує.

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За приписами ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК шкоду, завдану кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнуто судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

За частиною 1 ст. 129 КПК суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Частиною 5 ст. 128 КПК передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальних відносин, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовано, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV (1961-15) ) у разі настання події, що є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ в межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 41 Закону № 1961-IV передбачено також перелік випадків, в яких регламентні виплати здійснюються саме МТСБУ за рахунок коштів з централізованих страхових резервних фондів чи з коштів фонду страхових гарантій.

Згідно з п. 41.1 ст. 41 Закону № 1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема транспортним засобом, власник якого не застрахував своєї цивільно-правової відповідальності, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п. 1.7 ст. 1 цього Закону, та майну, яке перебувало в такому транспортному засобі.

Відповідно до п. 27.4 ст. 27 вказаного Закону страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть.

У справі, що розглядається, потерпіла ОСОБА_2 до початку судового розгляду заявила цивільний позов, в якому просила стягнути на її користь солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та МТСБУ суму відшкодування завданої їй майнової шкоди в розмірі 5029,69 грн та моральної в розмірі 300 000 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди, потерпіла вказувала на те, що вона понесла витрати, пов`язані з похованням її сестри ОСОБА_3 в розмірі 2930,97 грн, а також витрати пов`язані з проїздом із м. Дніпра до м. Олександрії та у зворотному напрямку, а також із проживанням у м. Олександрії. На підтвердження позовних вимог потерпіла долучила копії проїзних документів, рахунку № НОМЕР_2 щодо проживання в готелі, а також копію товарного чеку від 02 листопада 2018 року № 254 щодо понесених витрат на поховання.

Надалі потерпіла ОСОБА_2 подала до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій змінила порядок та суми стягнення. Так, потерпіла просила стягнути на її користь із МТСБУ суму відшкодування завданої їй матеріальної шкоди в розмірі 10 152, 92 грн, а із засудженого суму відшкодування завданої їй моральної шкоди в розмірі 300 000 грн.

На обґрунтування своєї заяви в частині збільшення суми матеріальної шкоди ОСОБА_2 зазначила про такі понесені нею витрати:

- на поховання потерпілої ОСОБА_3 - на загальну суму 6930 грн, які складаються з витрат на поховання - 2930,97 грн, що підтверджується копією товарного чеку від 02 листопада 2018 року № 254, і на спорудження надгробного пам`ятника - загальною вартістю 5500 грн, за який вона внесла аванс у розмірі 4000 грн, що підтверджується квитанцією від 23 липня 2019 року серії ААИ № 024338;

- на проїзд до м. Олександрії - на загальну суму 2717,92 грн;

- проживання в готелі - на суму 505 грн.

Надалі під час судового розгляду в суді першої інстанції представник потерпілої ОСОБА_2 - ОСОБА_4, вказавши на те, що потерпіла понесла ще й матеріальні витрати, надав суду копії квитанцій серії ААИ № 024276 від 12 вересня 2019 року на суму 5860 грн за спорудження пам`ятника та серії ААИ № 024277 від 12 вересня 2019 року на суму 6650 грн за спорудження площі для пам`ятника. З урахуванням наведеного потерпіла у судовому засіданні усно вказала, що загальна сума завданої їй матеріальної шкоди, яку вона просить стягнути з МТСБУ, становить 23 007,91 грн.

За результатом судового розгляду місцевий суд частково задовольнив позовні вимоги потерпілої та постановив стягнути з МТСБУ на користь ОСОБА_2 суму відшкодування витрат, пов`язаних з похованням, у розмірі 12 510 грн. У решті позовних вимог до МТСБУ суд відмовив.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції правильно зазначив, що не підлягають задоволенню позовні вимоги потерпілої в частині стягнення суми відшкодування витрат на проживання в готелі в розмірі 505 грн, оскільки споживачем послуг відповідно до рахунку від 01 листопада 2018 року є інша особа - ОСОБА_5, а не потерпіла, та витрат на проїзд до м. Олександрії, оскільки в розумінні вимог Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) ці витрати не належать до тих, які підлягають страховому відшкодуванню.

Разом із тим, місцевий суд дійшов висновку, що потерпіла ОСОБА_2 понесла витрати на поховання на загальну суму 12 510 грн, що підтверджується квитанціями від 12 вересня 2019 року серії ААИ № 024276 та серії ААИ №024277 .

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку за апеляційною скаргою представника МТСБУ, погодився з таким висновками суду першої інстанції, вказавши, що понесені потерпілою витрати на поховання підтверджуються квитанціями серії ААИ № 024276 та серії ААИ № 024277 від 12 вересня 2019 року на суму 6650 грн за виготовлення площадки та 5860 грн - пам`ятника, що підлягають стягненню саме з МТСБУ, яке зобов`язано за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодувати шкоду в разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував своєї цивільно-правової відповідальності.

Однак Верховний Суд вважає, що такі висновки судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам цивільного процесуального законодавства з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 3 вказаної норми закону визначено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 174 ЦПК при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Статтею 175 ЦПК визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі й підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦПК при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Верховний Суд вважає, що потерпіла, подаючи до суду першої інстанції позовну заяву та заяву про уточнення позовних вимог, визначилася зі змістом позовних вимог, способом захисту своїх прав та інтересів, тобто із сумою відшкодування заподіяної їй як матеріальної, так і моральної шкоди, а також із відповідачами, з яких вона вважала за необхідне стягнути цю суму, а тому суд повинен був розглядати заявлені потерпілою позовні вимоги виключно в межах заявленого нею позову з урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог.

Усні вислови потерпілої в судовому засіданні щодо збільшення суми відшкодування матеріальної шкоди не можна вважати заявою про збільшення позовних вимог, оскільки в такому разі порушуються визначені ЦПК (1618-15) права цивільного відповідача, зокрема право подати заперечення (відзив).

Однак суд першої інстанції, як і апеляційний суд, не звернув уваги на зміст позовної заяви (з урахування заяви про уточнення позовних вимог) та безпідставно стягнув з МТСБУ 12 510 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, пов`язаної з витратами на поховання (спорудження надгробного пам`ятника), при заявлених у цій частині позовних вимогах у заяві про уточнення позовних вимог на суму 6930 грн.

Таким чином, Верховний Суд не може погодитись із судовими рішеннями, в яких зроблено неправильний розрахунок щодо виплати матеріальної шкоди, оскільки така сума виходить за межі позовних вимог.

Враховуючи наведене і керуючись статтями 433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга представника цивільного відповідача підлягає задоволенню, а постановлені у кримінальному провадженні судові рішення - зміні.

На цих підставах Верховний Суд ухвалив:

Касаційну скаргу представника цивільного відповідача МТСБУ - адвоката Лучинського В. В. задовольнити.

Вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 вересня 2019 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 05 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1, в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_2 змінити.