265/1980/15-к Про умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень, скоєне під час сварки з потерпілим, на ґрунті особистих неприязних стосунків - 21.05.2020 Прийняття

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2020 року

м. Київ

справа № 265/1980/15-к

провадження № 51-2443 км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді Марчук Н.О.,

суддів: Короля В.В., Лагнюка М.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Крота І.М.,

прокурора Кузнєцова С.М.,

захисника Попова В.М. (у режимі відеоконференції),

засудженого ОСОБА_1 (у режимі

відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурорана ухвалу Донецького апеляційного суду від 06 грудня 2019 року стосовно

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Ємельяново Южського району

Іванівської області Російської Федерації,

який мешкає за адресою:

АДРЕСА_1,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України;

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 січня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за:

- ч. 1 ст. 125 КК України - до покарання у виді виправних робіт на строк 6 місяців із відрахуванням 10 відсотків від суми заробітку в дохід держави;

- ч. 1 ст. 115 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років;

на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Донецький апеляційний суд 06 грудня 2019 року змінив вирок суду першої інстанції:

- звільнив ОСОБА_1 від призначеного за ч. 1 ст. 125 КК України покарання на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності;

- кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 в частині обвинувачення за ч. 1 ст. 115 КК України закрив за відсутністю в діянні обвинуваченого складу інкримінованого злочину на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 02 серпня 2014 року приблизно о 12.50, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на перехресті вулиці Орджонікідзе та Комсомольського бульвару у м. Маріуполі Донецької області, під час сварки, на ґрунті особистих неприязних стосунків, наніс декілька ударів кулаком в обличчя ОСОБА_2, спричинивши їй легких тілесних ушкоджень.

В подальшому приблизно о 13.10 ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння в тому ж місці, після раптово виниклої сварки з ОСОБА_3, під час якої останній спричинив йому тяжких тілесних ушкоджень, діючи з мотивів помсти, привів у рух автомобіль "СHEVROLET AVEO", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та, розвивши достатню швидкість, здійснив на нього наїзд. У результаті удару рухомим автомобілем потерпілий ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із постановленим стосовно ОСОБА_1 рішенням суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить його скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що в порушення вимог ст. 290 КПК України стороні обвинувачення не була відкрита медична документація, яка врахована при проведенні психолого-психіатричної експертизи № 344 від 08 липня 2019 року, внаслідок чого, на його думку, цей доказ є недопустимим. Вказує на те, що відмова в задоволенні клопотання про проведення повторної комплексної амбулаторної психолого-психіатричної експертизи призвела до однобічних і суперечливих висновків та постановлення незаконного судового рішення судом апеляційної інстанції. Крім того, прокурор стверджує, що суд апеляційної інстанції не провів безпосереднього допиту свідка ОСОБА_4, проаналізував його показання й прийшов до протилежного, ніж суд першої інстанції, висновку щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Також зазначає про те, що суд апеляційної інстанції, змінюючи вирок суду першої інстанції й закриваючи кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, постановив рішення, яке не відповідає вимогам КПК України (4651-17) .

Від захисника Попова В.М. надійшли заперечення, в яких він просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_1 - без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити.

Захисник і засуджений заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора, просили залишити ухвалу суду апеляційної інстанції без зміни.

Мотиви Суду

Положеннями статті 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, і наявність підстав для звільнення від призначеного за цим Законом покарання за закінченням строків давності прокурор у своїй касаційній скарзі не оспорює, тому суд касаційної інстанції їх і не перевіряє.

За змістом ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно зі статтею 419 КПК України при скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.

Відповідно до ст. 417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

Кримінальне провадження закривається в разі, якщо, зокрема, встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України).

Верховний Суд України у своїй постанові від 21 січня 2016 року (№ 5-249кс15) зробив висновок про те, що апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією у реалізації права особи на справедливий судовий розгляд, змагальності сторін, безпосередності дослідження доказів та їх допустимості.

У поданій касаційній скарзі сторона обвинувачення порушує питання щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, безпідставного закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 в частині обвинувачення за ч. 1 ст. 115 КК України та постановлення судом апеляційної інстанції судового рішення, яке не відповідає вимогам КПК України (4651-17) .

Колегія суддів уважає, що, закриваючи стосовно ОСОБА_1 кримінальне провадження за ч. 1 ст. 115 КК України, суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався: безпосередньо перевірив зібрані стороною обвинувачення докази та отримані під час апеляційного провадження додаткові докази, оцінив їх згідно з положеннями ст. 94 КПК України з точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності, навів детальний аналіз досліджених доказів.

Як убачається з ухвали, в ній викладено формулювання обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_1, підстави закриття стосовно нього кримінального провадження за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, із зазначенням мотивів, з яких суд відкинув докази сторони обвинувачення.

За змістом ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, в цьому судовому провадженні покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.

Положеннями ст. 94 КПК України встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винуватим у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_3, врахував показання свідків, самого обвинуваченого, висновки судових експертиз, протоколи слідчих дій.

Суд апеляційної інстанції під час апеляційного провадження дійшов висновку про недостатність цих доказів для висновку про винуватість ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК України поза розумним сумнівом.

З огляду на це, за наявності клопотання сторони захисту, та виконуючи постанову Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року, суд апеляційної інстанції призначив психолого-психіатричну експертизу, що відповідало вимогам статей 439, 509 КПК України та його повноваженням під час апеляційного провадження.

Згідно з висновками психолого-психіатричної експертизи № 344 від 08 липня 2019 року ОСОБА_1 за своїм психічним станом в інтервал часу, що відповідає часу наїзду на потерпілого ОСОБА_3 не міг у повному обсязі віддавати звіт своїм діям та керувати ними, перебував у стані тимчасового розладу душевної діяльності у вигляді порушення свідомості внаслідок епілептичного нападу, що розвинувся, з подальшим сутінковим станом.

Такі висновки підтвердили допитані в судовому засіданні експерти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Зі змісту висновку вбачається, що експерти досліджували матеріали кримінального провадження (показання учасників, висновки медичних експертиз), медичну документацію, подану обвинуваченим, та безпосередньо психолого-психічний стан ОСОБА_1 .

Всі матеріали кримінального провадження, надані експертам, були відомі сторонам провадження.

Довідка про результати енцефалографічного дослідження від 21 травня 2019 року з поліклініки "Домашній доктор", яку також вивчали експерти, була долучена до матеріалів провадження за згодою сторін з можливістю ознайомлення з нею.

Тому Суд уважає доводи прокурора про порушення в цій частині положень ст. 290 КПК України необґрунтованими.

Водночас суд апеляційної інстанції, проаналізувавши досліджені докази, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого саме ч. 1 ст. 115 КК України, достатньо переконливо його сформулювавши.

Не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження й доводи прокурора про порушення судом апеляційної інстанції положень ст. 404 КПК України щодо показань свідка ОСОБА_4, так як цим показанням суд апеляційної інстанції не давав іншої оцінки, ніж тієї, яку дав їм суд першої інстанції.

З дотриманням вимог кримінального процесуального закону та з наведенням достатньо переконливого обґрунтування суд апеляційної інстанції розглянув і клопотання прокурора та потерпілої про призначення повторної психолого-психіатричної експертизи, не знайшовши підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що перегляд вироку стосовно ОСОБА_1 судом апеляційної здійснювався з дотриманням вимог статей 404, 405, 407 КПК України, сторонам було забезпечено рівні можливості для обстоювання своїх позицій.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статті 419 КПК України.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного суду від 06 грудня 2019 року стосовно ОСОБА_1 - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

Н.О. Марчук В.В. Король М.М. Лагнюк