641/3409/19 Про таємне викрадення чужого мобільного телефона, скоєне шляхом вільного доступу до майна - 21.05.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Харківського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220540001012, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2016 року за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, звільненого 14 листопада 2018 року у зв`язку з відбуттям строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього певні обов`язки.

Згідно з вироком суду 11 квітня 2019 року ОСОБА_1 в період часу з 11:00 до 14:00, знаходячись в своїй квартирі АДРЕСА_1, діючи повторно, викрав належний ОСОБА_2 мобільний телефон, чим спричинив останньому матеріальну шкоду на суму 1410 грн.

Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вирок суду - без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через м`якість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Мотиви Суду

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено, та кваліфікація дій за ч. 2 ст. 185 КК у касаційній скарзі не оспорюються.

При розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК метою покарання, зокрема, є запобігання вчиненню нових злочинів; особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

За правилами ст. 75 КК, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

З вироку убачається, що місцевий суд, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, врахувавши щире каяття ОСОБА_1 у вчиненому, а також примирення з потерпілим й відсутність з боку останнього претензій до засудженого, дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання на підставі ст. 75 КК, вважаючи саме таке покарання необхідним й достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Проте, судові інстанції не врахували даних про особу винного, який, як видно з матеріалів кримінального провадження, ніде не працює, за місцем проживання характеризується задовільно, раніше неодноразово судимий, в тому числі й за аналогічні, корисливі злочини про, що обґрунтовано зазначає прокурор в касаційній скарзі.

Разом із цим, як убачається з вироку Київського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2019 року, постановленого у іншому кримінальному провадженні, ОСОБА_1 засуджено ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 71 КК до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання призначену за вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 3 червня 2019 року, постановленого у даному кримінальному провадженні, й визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року залишено без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вищевказаний вирок - без зміни.

Таким чином, враховуючи те, що засуджений ОСОБА_1 реально відбуває призначене покарання у виді позбавлення волі за вироком Київського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2019 року, який набрав законної сили та яким частково приєднано невідбуту частину покарання, призначену за вироком у даному кримінальному провадженні, колегія суддів вважає, що порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції, на які посилається прокурор, у даному кримінальному провадженні не є істотними та такими, що тягнуть за собою скасування судового рішення.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції проводився у передбаченому законом порядку. Зміст ухвали цього суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність колегія суддів не встановила, а тому касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.