ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16квітня 2020 року

м. Київ

справа № 335/5423/18

провадження № 51-4736км19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Голубицького С. С.,

суддів Стефанів Н. С., Шевченко Т. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,

прокурора Матюшевої О. В.,

представника власника майна Погосян М. А. (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката Погосян М. А., в інтересах власника майна ОСОБА_1, на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 7 серпня 2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2019 року задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 32018080000000002 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України та накладено арешт на майно вилучене 6 лютого 2019 року під час обшуку приміщення за адресою: АДРЕСА_1, а саме на документи та тютюнові вироби.

Це рішення адвокат Погосян М. А. в інтересах власника майна ОСОБА_1 оскаржила в апеляційному порядку.

Суддя Запорізького апеляційного суду ухвалою від 7 серпня 2019 року відмовив у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з тим, що апеляційну скаргу подано на рішення, яке не підлягає оскарженню.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі адвокат Погосян М. А. просить скасувати ухвалу апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у цьому суді.

Адвокат зазначає, що відмовляючи у відкритті провадження апеляційний суд в своїй ухвалі не вказав для цього жодної з підстав, передбачених ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ).

Позиція учасників у суді касаційної інстанції

У судовому засіданні адвокат Погосян М. А. підтримала касаційну скаргу.

Прокурор просив у задоволенні касаційної скарги відмовити та залишити ухвалу апеляційного суду без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Положення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одну з основних засад судочинства - забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, і таким чином закріплює гарантії перевірки в апеляційному порядку судових рішень.

Право особи на апеляційне оскарження спрямоване насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За правилами ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IVвстановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року та практику Європейського суду, тобто суди зобов`язані застосовувати рішення Європейського суду з прав людини як джерело права на всіх етапах провадження нарівні з Законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

У своїх численних рішеннях, зокрема у рішенні в справі "Рябих проти Росії" (заява № 52854/99 від 24 червня 2003 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що "Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване статтею 6 1 Конвенції, має тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, яка декларує верховенство права як спільну спадщину Договірних Держав. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який вимагає, серед іншого, щоб коли суди остаточно вирішили справу, їхні рішення не могли бути поставлені під сумнів. Правова визначеність передбачає повагу до принципу остаточності судового рішення. Цей принцип передбачає, що жоден учасник процесу не вправі вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного або нового розгляду справи. Повноваження вищих судів на перегляд справи мають використовуватися для виправлення судових помилок чи порушень у відправленні правосуддя, але не для нового розгляду справи. Перегляд не може використовуватися як повторна апеляція і сама по собі можливість існування двох різних поглядів на справу не може бути підставою для перегляду. Відступ від цього принципу є виправданим лише у випадку, якщо зумовлений обставинами суттєвого та вагомого характеру" (пункти 51-52 рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 392 КПК апеляційний суд розглядає справи за апеляціями на судові рішення судів першої інстанції, що не набрали законної сили.

У розумінні положень ст. 170, п. 3 ч. 2 ст. 171, п. 9 ст. 309 КПК правом оскаржити рішення слідчого судді про накладення арешту на майно наділений його власник (володілець).

Як убачається з матеріалів провадження, за наслідками розгляду апеляційної скарги власника арештованого майна ОСОБА_2 на вказану ухвалу слідчого судді Запорізький апеляційний суд ухвалою від 29 травня 2019 року залишив це рішення без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення. Тобто, ухвала слідчого судді про арешт майна набрала законної сили і набула статусу рішення, яке не підлягає оскарженню.

Суддя апеляційного суду, встановивши, що адвокат Погосян М. А. в інтересах ОСОБА_1 оскаржила ухвалу слідчого судді місцевого суду, яка з тих самих підстав вже була предметом перевірки суду апеляційної інстанції та залишена ним без зміни, дійшов обґрунтованого висновку, що це рішення набрало законної сили і не може бути предметом повторного перегляду, а тому вмотивовано відмовив у відкритті провадження на підставі ч. 4 ст. 399 КПК.

Таке рішення судді апеляційного суду не суперечить загальним засадам кримінального провадження, практиці Європейського суду з прав людини та узгоджується з положеннями ч. 5 ст. 9 КПК.

Таким чином, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити апеляційному суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, під час перевірки судом касаційної інстанції не встановлено.

Зважаючи на викладене підстав для задоволення касаційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу адвоката Погосян М. А. залишити без задоволення, а ухвалу Запорізького апеляційного суду від 7 серпня 2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадження - без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

___________________ ________________ _________________

С. С. Голубицький Н. С. Стефанів Т. В. Шевченко