676/1859/17 Про умисне вбивство, скоєне з особливою жорстокістю - 24.03.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Худого І. А. на вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 4 жовтня 2018 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 13 грудня 2018 року у кримінальному провадженні № 12017240000000015 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 4 жовтня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні умисного вбиства з особливою жорстокістю та засуджено за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Місцевий суд встановив, що ОСОБА_1 19 січня 2017 року за обставин, детально викладених у вироку, в будинку по місцю проживання в с. Вільховець Кам`янець-Подільського району Хмельницької області з метою вбивства, під час сварки, що виникла на грунті неприязних відносин, умисно завдала свій матері ОСОБА_2 багаточисленних ударів сокирою у голову та інші ділянки тіла, унаслідок чого остання померла.

При перегляді вироку Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 13 грудня 2018 року залишив його без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Худий І. А. просить скасувати судові рішенняіпризначити новий розгляд у суді першої інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Захисник стверджує, що під час розгляду справи судом не було доведено наявність у діях засудженої ознак особливої жорстокості. Вважає, що дії засудженої підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 121 КК як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілої.

Крім того зазначає, що в основу вироку місцевим судом покладено недопустимі докази - висновки судово-медичних експертиз № 45 та № 49 від 19 та 27 грудня 2017 року відповідно, проведення яких було завершено майже через рік після закінчення досудового розслідування та які не були відкриті слідчим стороні захисту при виконанні вимог ст. 290 КПК.

На думку захисника, апеляційний суд усупереч вимог ч. 2 ст. 419 КПК належним чином не перевірив доводів його апеляційної скарги та не надав на них обґрунтованих відповідей, а тому ухвалене цим судом рішення не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК і є незаконним.

Позиція сторін в суді касаційної інстанції

У судовому засіданні захисник підтримав касаційну скаргу.

Прокурор просив відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

З огляду на це до компетенції касаційного суду не входить перевірка обставин, зазначених у ст. 409 КПК, а саме невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та неповнота судового розгляду.

Тому доводи захисника у скарзі в цій частині не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Посилання останнього в касаційній скарзі про неправильне застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність у частині кваліфікації дій засудженої за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК є безпідставними.

Відповідно до роз`яснень пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи" (v0002700-03) , для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їхні стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду у вироку про спрямованість умислу ОСОБА_1 на вбивство ОСОБА_2 ґрунтується на аналізі доказів досліджених й ретельно перевірених у судовому засіданні, а саме: показаннях самої засудженої ОСОБА_1, а також показаннях потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, експерта ОСОБА_18, спеціаліста ОСОБА_20 ; даних протоколу огляду місця події; висновків судово-медичних експертиз № 21 від 20 січня 2017 року та № 36 від 26 січня 2017 року; висновків експертів №№ 80, 90 та 91 від 20 та 24 січня 2017 року; висновків медико-криміналістичних експертиз № 45 від 19 грудня 2017 року та № 49 від 27 грудня 2017 року; висновку судово-психіатричної експертизи № 42 від 23 лютого 2017 року.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 21 від 20 січня 2017 року потерпілій ОСОБА_2 було заподіяно тілесні ушкодження трьох груп:

- 7 тяжких тілесних ушкоджень в район голови, які небезпечні для життя в момент спричинення і мають прямий причинний зв`язок із настанням її смерті;

- 26 легких тілесних ушкоджень голови, рук, передпліччя, які призвели до короткочасного розладу здоров`я та не мають прямого причинного зв`язку з настанням смерті;

- 9 плямистих синяків на передпліччі та правому плечі, які мають ознаки легких тілесних ушкоджень.

Причиною смерті потерпілої стала відкрита черепно-мозкова травма у вигляді переломів лобної, тім`яної та скроневої кісток справа з переходом лінії перелому на кістки основи черепа справа, травматичного крововиливу між твердою мозковою оболонкою та речовиною головного мозку в проекції тім`яної долі справа та скроневої долі справа, розриву твердої мозкової оболонки справа, руйнування, забій речовини головного мозку на рівні лобної долі справа по боковій поверхні, з розповсюдженням на праву скроневу долю головного мозку, травматичного крововиливу в м`які мозкові оболонки головного мозку в проекції лобної, тім`яної та скроневої долі головного мозку справа, чисельних ран в області голови, яка привела до розвитку набряку стискання речовини головного мозку та набряку легенів. Під час нанесення тілесних ушкоджень вона відчувала біль. Від моменту нанесення ушкоджень до моменту настання смерті пройшло кілька годин, при умові надання медичної кваліфікованої та спеціалізованої допомоги відразу після спричинення тілесних ушкоджень не виключається здатність потерпілої до життя.

Встановлені місцевим судом фактичні обставини справи - умисне завдання ОСОБА_1 численних ударів потерпілій сокирою у життєво важливий орган (голову) та подальша її поведінка, а саме ненадання необхідної медичної допомоги ОСОБА_2, приховування слідів злочину та очікування настання смерті останньої від нанесених тілесних ушкоджень, яка наступила через деякий час, вказують на наявність у засудженої умислу на вбивство потерпілої, оскільки вона бажала настання таких наслідків.

Допитаний в суді першої інстанції судово-медичний експерт ОСОБА_18 пояснив, що потерпіла померла не відразу, всі тілесні ушкодження були їй спричинені в період з 23:00 до 24:00 19 січня 2017 року, а смерть останньої настала від 02:00 до 04:00 ІНФОРМАЦІЯ_2. Вказані тілесні ушкодження були прижиттєвими, а тому вона відчувала біль. Виявлена під трупом кров свідчила про те, що потерпіла деякий час була жива.

Таким чином, з моменту спричинення потерпілій тілесних ушкоджень і до настання смерті вона відчувала нестерпний біль і фізичні страждання, що усвідомлювала і засуджена, яка бажаючи настання смерті останньої не надала їй необхідної допомоги і не припинила ці страждання.

Згідно з п. 8 роз`яснень згаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, умисне вбивство визнається вчиненим з особливою жорстокістю, якщо винний, позбавляючи потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних ( шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, тортур, мордування, мучення, в тому числі з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю, тощо) страждань.

За таких обставин підстав ставити під сумнів обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про вчинення ОСОБА_1 умисного вбивства з особливою жорстокістю та правильність кваліфікації її дій судом за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК колегія суддів не вбачає.

Довід захисника в касаційній скарзі про те, що ОСОБА_1 не усвідомлювала своїх дій через психічні розлади спростовується висновком судово-психіатричної експертизи, згідно якого остання психічною хворобою не страждає, виявляє психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, проте така вада не позбавляє її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В період інкримінованих їй дій вона хронічним психічним захворюванням, недоумством тимчасовим або іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждала, в тому числі не перебувала в стані патологічного сп`яніння, могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Суд першої інстанцій з додержанням вимог безсторонності повністю дослідив надані сторонами докази у справі, яким надав відповідну оцінку виклавши мотиви свого рішення у вироку.

На думку колегії суддів, необґрунтованими є і доводи захисника в скарзі про недопустимість висновків судово-медичних експертиз № 45 та № 49 від 19 та 27 грудня 2017 року як доказів у справі.

Порядок відкриття матеріалів іншій стороні регулюється ст. 290 КПК України. За змістом вказаної статті, саме прокурор або слідчий за дорученням прокурора повідомляють про надання підозрюваному та захиснику доступу до матеріалів досудового розслідування.

Факт надання доступу до матеріалів сторона захисту підтверджує шляхом підписання протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

З положень ч. 3 ст. 290 КПК України слідує, що прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.

Законодавець встановив процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає сторонам майбутнього судового розгляду можливість ознайомитися із доказами (в тому числі речовими доказами) кожної із них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду.

На етапі досудового розслідування сторони відповідно до ст. 290 КПК повинні розкрити всі докази, які є у їхньому розпорядженні.

Згідно з ч. 11 ст. 290 КПК, якщо процесуальні документи були отримані стороною обвинувачення після передачі обвинувального акта до суду, то вона зобов`язана здійснити їх відкриття.

Вказані експертизи були призначені постановою слідчого 24 січня 2017 року, тобто на стадії досудового розслідування, що підтверджується реєстром матеріалів досудового розслідування, копію якого було вручено підозрюваній та її захиснику 6 квітня 2016 року. Однак у зв`язку з надмірним завантаженням експертної установи ці дослідження були виконані 19 та 27 грудня 2017 року, після надходження обвинувального акта до місцевого суду (11 квітня 2017 року) та відкриті прокурором потерпілій і стороні захисту 11 січня 2018 року (т. 4 а.п. 131). При цьому, при їх відкритті та дослідженні в судовому засіданні 21 лютого 2018 року сторона захисту жодних заперечень щодо допустимості цих висновків експертів як доказів у справі не висловлювала.

При перегляді вироку за апеляційною скаргою захисника, доводи якої є аналогічними тим, що викладені у його касаційній скарзі, суд апеляційної інстанції їх ретельно перевірив та дав на них вичерпні відповіді, зазначивши обґрунтовані мотиви і підстави з яких визнав ці доводи неспроможними та залишив вказану апеляційну скаргу без задоволення.

Вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду є обґрунтованими і відповідають вимогам статей 370, 374, 419 КПК, у них наведено відповідні мотиви з яких виходили суди при постановленні рішень та положення закону якими вони керувалися.

При перевірці оскаржуваних рішень судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень норм матеріального чи процесуального права, які би тягнули за собою їх скасування або зміну, а тому підстав для задоволення касаційної скарги захисника колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

Касаційну скаргу захисника Худого І. А. залишити без задоволення, а вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 4 жовтня 2018 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 13 грудня 2018 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.