591/261/16-к Про умисне заподіяння охоронцю собору тяжких тілесних ушкоджень, скоєне військовослужбовцем у стані алкогольного сп'яніння під час конфлікту, раптово виниклого на ґрунті неприязних відносин - 19.03.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Вдовіченка О.Л. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 06 червня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015200440005818, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Веймар, Республіка Німеччина, жителя АДРЕСА_1 ) раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 263 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Зарічного районного суду м. Суми від 06 червня 2019 року ОСОБА_1 засуджено:

- за ч. 1 ст. 121 КК України на 6 років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 263 КК України на 1 рік позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Відповідно до ч. 5ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_1 у строк покарання попереднє ув`язнення.

Вирішено цивільний позов потерпілої ОСОБА_2, питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_1, перебуваючи у відпустці під час проходження військової служби за контрактом у Національній гвардії, 22 жовтня 2015 року близько 00.55 год, на території Спасо-Преображенського кафедрального собору у м. Суми на вул. Соборній, 31, у стані алкогольного сп`яніння, під час конфлікту, раптово виниклого на ґрунті неприязних відносин, умисно наніс не менше трьох ударів невстановленими тупими предметами охоронцю собору ОСОБА_3, в результаті чого спричинив останньому тяжкі тілесні ушкодження. Після цього, з місця вчинення злочину зник, проте близько 02.15 год був помічений працівниками правоохоронного органу на вул. Соборній, 48, у м . Суми та затриманий.

Крім того, ОСОБА_1, 20 жовтня 2015 року, під час перебування у відпустці в м. Суми, незаконно перевіз та носив при собі без передбаченого законом дозволу ніж GlockFM81, що є холодною зброєю, який 22 жовтня 2015 року о 09.10 год, під час проведення працівниками Сумського СМВ УМВС України в Сумській області огляду місця події, був виявлений у останнього.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Вдовіченко О.Л. просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Обґрунтовуючи свої вимоги наводить доводи щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження, неповноти судового розгляду та не погоджується з оцінкою доказів. Вказує, що в ході розгляду провадження було проведено три судово-медичних експертизи, проте їх висновки щодо заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень, не містять точної інформації про механізм їх утворення. Посилається на відсутність у матеріалах справи ключового, на його думку, доказу - диску із записами сканів КТ головного мозку потерпілого, тому вважає, що висновки комісійної судово-медичної експертизи зроблені на підставі неточних даних. Посилається на невідповідність вироку положенням ст. 374 КПК України та вимогам законності і обґрунтованості. Вважає, що всі наведені порушення, про які він зазначав у апеляційній скарзі, усупереч вимогам ст. 419 КПК України, суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив та безпідставно залишив їх без задоволення.

Під час касаційного розгляду захисник Вдовіченко О.Л. підтримав подану ним касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор у кримінальному провадженні надіслав заперечення на касаційну скаргу в яких, посилаючись на безпідставність наведених захисником доводів, просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.

Під час касаційного розгляду прокурор вважав, що підстав для задоволення касаційної скарги сторони захисту немає, а тому її слід залишити без задоволення.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Натомість, зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Переглядаючи справу за апеляційною скаргою захисника, в якій він оспорював правильність встановлення фактичних обставин, обґрунтовував неповноту судового розгляду, посилаючись на не встановлення точного механізму утворення виявлених у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень та здійснення комісійної судово-медичної експертизи без ключового, на його думку, доказу - диску із записами сканів КТ головного мозку потерпілого, а також стверджував про відсутність в діях засудженого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України та необхідність звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 263 КК України, апеляційний суд в ухвалі навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку діям засудженого.

За встановлених судом фактичних обставин, дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 263 КК України кваліфіковано правильно.

Апеляційний суд погодився з тим, що винуватість ОСОБА_1, незважаючи на невизнання ним своєї вини у скоєному, підтверджується доказами, дослідженими під час судового розгляду, зокрема: показаннями потерпілої ОСОБА_2, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, даними, які містяться в висновках судово-медичної експертизи № 1462 від 25.11.2015 року, комісійної судово-медичної експертизи № 42/2018, судової трасологічної експертизи № 932 від 23.10.2015 року, у висновку щодо результатів медичного огляду, даними протоколів огляду речей та документів, протоколу огляду місця події, а також іншими доказами, зміст яких детально відображено у вироку.

Дослідивши усі інші надані стороною обвинувачення докази, надавши кожному з них належну оцінку в аспекті ст. 94 КПК України на предмет належності, допустимості, достовірності та їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 поза розумним сумнівом у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121 та ч. 2 ст. 263 КК України.

Вирок суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК України.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 419 КПК України, детально перевірив викладені в апеляційній скарзі захисника доводи, в тому числі стосовно виявлених тілесних ушкоджень у потерпілого та механізму їх утворення, які є аналогічними, за своїм змістом, доводам касаційної скарги та обґрунтовано визнав їх безпідставними, із зазначенням відповідних мотивів прийнятого рішення.

Вказаний суд не знайшов підстав для скасування вироку з наведених у апеляційній скарзі захисника мотивів та, при цьому, вмотивовано, з посиланням на відповідні наявні в справі докази, констатував правильність встановлених судом першої інстанції висновків щодо заподіяних ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень та обґрунтовано визнав безпідставними твердження захисника про необхідність проведення нових експертиз в зв`язку з тим, що, на його думку, матеріали справи не містять точної інформації про механізм їх утворення, розцінивши неодноразові клопотання сторони захисту про це як спосіб затягування розгляду справи з метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_1 .

Колегія суддів вважає, що постановлена за результатами розгляду апеляції сторони захисту ухвала апеляційного суду, відповідає вимогам ст. 419 КПК України та погоджується з наведеними у ній висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України та є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у справі колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційних вимог захисника немає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

Вирок Зарічного районного суду м. Суми від 06 червня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Вдовіченка О.Л. в інтересах засудженого - без задоволення.