296/665/12-к Про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки подана скарга не підлягає розгляду в касаційному порядку - 16.06.2023 Прийняття

Суддя Верховного Суду ОСОБА_1, розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 13 липня 2020 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року,

Як вбачається із касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень, вироком Богунського районного суду м. Житомира від 13 липня 2020 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 187, п. п. 1, 2, 6 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 1, 2, 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень призначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Цим же вироком ОСОБА_3 виправдано в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15, п. п. 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України за фактом розбійного нападу на ОСОБА_4, за фактом розбійного нападу на ОСОБА_5 та закінченому замаху на умисне вбивство ОСОБА_5, за недоведеністю вини.

Вказаним вироком засуджено ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.ОСОБА_6 виправдано у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених п. 1, 2, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ч. 2 ст. 15, ст. 115, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України за фактом смерті ОСОБА_7, ОСОБА_8, закінченого замаху на умисне вбивство ОСОБА_9 за недоведеністю вини.

Рішення щодо ОСОБА_6 у касаційному порядку не оскаржуються.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року апеляції засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_10 задоволено частково.

Вирок Богунського районного суду м. Житомира від 13 липня 2020 року щодо засудженого ОСОБА_3 скасовано в частині визнання його винним у вчиненні кримінальних правопорушень: - за ч. 5 ст. 185 КК України по епізоду щодо потерпілої ОСОБА_11 ;- за ч. 4 ст. 187 КК України по епізоду щодо потерпілої ОСОБА_12 ; - за ч. 2 ст. 15, п. п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України щодо потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ; - за ч. 2 ст. 15, п. п. 1, 6, 13, ч. 2 ст. 115 КК України щодо потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_15 ; - за ч. 1 ст. 263 КК України та в частині задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_13 .

Закрито справу в частині визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінальних правопорушень: - за ч. 5 ст. 185 КК України по епізоду щодо потерпілої ОСОБА_11 ; - за ч. 4 ст. 187 КК України по епізоду щодо потерпілої ОСОБА_12 ; - за ч. 2 ст.15, п. п. 1, 6, 12 ч. 2, ст. 115 КК України щодо потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ; - за ч. 2 ст. 15, п. п. 1, 6, 13, ч. 2 ст. 115 КК України щодо потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_15, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України 1960 року за недоведеністю вини ОСОБА_3 у вчинені даних кримінальних правопорушень.

На підставі ст. 49 КК України звільнено засудженого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Справу в цій частині закрито на підставі ст. 11-1 КПК України в редакції 1960 року у зв`язку з закінченням строків давності.

Виключено з вироку встановлену судом кваліфікуючу ознаку дій ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 187 КК України - вчинення особою, яка раніше вчиняла розбій.

Постановлено вважати ОСОБА_3 засудженим: - за ч. 4 ст. 187 КК України - до 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; - за п. п. 1, 2, 6 ч. 2 ст. 115 КК України - до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; - за ч. 2 ст. 15, п. п. 1, 6 ч. 2 ст. 115 КК України - до 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів - до остаточного покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. Цивільний позов ОСОБА_13 до ОСОБА_3 залишено без розгляду.

Вирок щодо засудженого ОСОБА_6 скасовано в частині визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, призначення покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, а також в частині стягнення на користь держави судових витрат за проведення експертиз в сумі 2949,24 грн., провадження по справі закрито на підставі п. 8 ч. 1 ст. 6 КПК України в редакції 1960 року у зв`язку зі смертю засудженого. Судові витрати в сумі 2949,24 грн. Постановлено віднести на рахунок держави.

В решті вирок залишено без зміни.

Захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 у поданій касаційній скарзі порушує питання про перевірку рішень суду першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

Крім того, захисник подав клопотання про відновлення строку на касаційне оскарження вказаних судових рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 КПК України 1960 року касаційні скарги на судові рішення, зазначені у ч. 2 ст. 383 КПК України 1960 року, можуть бути подані протягом трьох місяців з моменту набрання ними законної сили.

Із клопотання, яке надійшло до суду касаційної інстанції, та оскаржуваних судових рішень убачається, що захисник пропустив строк на їх оскарження у касаційному порядку.

Однак, такий строк може бути відновлений у випадках і в порядку, передбаченому у ст. 353 КПК України 1960 року. При цьому, клопотання про відновлення строку на касаційне оскарження розглядається виключно судом, який розглядав справу.

Положеннями ч. 2 ст. 388 КПК України 1960 року встановлено, що справа не витребовується, якщо скарга відповідно до вимог ч. 2 ст. 386 цього Кодексу не може бути предметом розгляду касаційної інстанції.

Водночас, відмова у витребуванні кримінальної справи не перешкоджає її витребуванню при повторному надходженні касаційної скарги за правилами, встановленими КПК України 1960 (1001-05) року.

Керуючись ст. 388 КПК України 1960 року, пунктом 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) ,

постановив:

Відмовити захиснику ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 у витребуванні матеріалів кримінальної справи щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .