Справа: № 2а-15567/12/2670 

Головуючий у 1-й інстанції: Аверкова В.В.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В., Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Міщенко Ю.М., представника позивача Дитинюка Ярослава Леонідовича, представника відповідача Коновал Т.В., розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державного підприємства «Українське агентство з авторських та суміжних прав» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.2012 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Українське агентство з авторських та суміжних прав» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0009322270 від 29.10.2012,-

До суду звернулося Державне підприємство «Українське агентство з авторських та суміжних прав» з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 29 жовтня 2012 року № 0009322270 щодо застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 549303,98 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати її з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби проведено фактичну перевірку щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносини з працівниками, за результатами якої складено акт від 19 жовтня 2012 року № 0254/26/59/22/31025266.

Перевіркою встановлено порушення пунктів 2.3, 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (z0040-05) , та складено розрахунок понадлімітних залишків готівки в касі на загальну суму 274 651,99 грн.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення від 29 жовтня 2012 року № 0009322270, яким на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та статті 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 (436/95) «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» до Державного підприємства «Українське агентство з авторських та суміжних прав» застосовано до позивача штрафну санкцію у розмірі 549 303, 98 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки Державне підприємство «Українське агентство з авторських та суміжних прав» подало позов до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем доведена правомірність та обґрунтованість спірного податкового повідомлення - рішення, а тому з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Державного підприємства «Українське агентство з авторських та суміжних прав» не підлягає задоволенню.

Однак суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637 (z0040-05) , гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Зазначені обмеження стосуються також розрахунків готівкою між підприємствами в оплату за товари, що придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок коштів, одержаних за корпоративними спеціальними платіжними засобами.

Зазначені обмеження не поширюються на: а) розрахунки підприємств (підприємців) з фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами; б) добровільні пожертвування та благодійну допомогу; в) використання коштів, виданих на відрядження. ґ) підпункт "ґ" пункту 2.3 глави 2 виключено

Відповідно до пункту 2.8 Положення № 637 (z0040-05) підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Об'єктом дослідження в даному спорі є встановлення належності доходу (фізичній особі чи фізичній особі-підприємцю) за угодами на управління майновими правами автора, оскільки дане питання безпосередньо впливає на з'ясування факту вчинення порушення з боку позивача, а саме - чи мало місце перевищення ліміту готівки в касі.

Як свідчать матеріали справи, позивачем укладені наступні угоди на управління майновими правами автора:

1. Угода на управління майновими правами автора № 63980 від 02 січня 2004 року, укладена між позивачем - Державним підприємством «Українське агентство з авторських та суміжних прав» та володарем авторських майнових прав ОСОБА_4

2. Угода на управління майновими правами автора № 34554 від 22 жовтня 2003 року, укладена між позивачем - Державним підприємством «Українське агентство з авторських та суміжних прав» та володарем авторських майнових прав ОСОБА_5

3. Угода на управління майновими правами автора № 237357 від 27 травня 2001 року укладена між позивачем - Державним підприємством «Українське агентство з авторських та суміжних прав» та володарем авторських майнових прав ОСОБА_6

4. Угода на управління майновими правами автора № 17762 від 09 лютого 2004 року укладена між позивачем - Державним підприємством «Українське агентство з авторських та суміжних прав» та володарем авторських майнових прав ОСОБА_7

5. Договір № Р 59181 від 14.09.2011, укладений між позивачем - Державним підприємством «Українське агентство з авторських та суміжних прав» та автором ОСОБА_8

6. Угода на управління майновими правами автора № 43678 від 21 травня 2002 року укладена між позивачем - Державним підприємством «Українське агентство з авторських та суміжних прав» та володарем авторських майнових прав ОСОБА_9

Податковий орган, здійснюючи фактичну перевірку, вказав на порушення з боку позивача щодо перевищення ліміту в касі, оскільки вважає, що зазначені угоди, заключені у формі господарських договорів фактично з особами-підприємцями.

Спростовуючи такий висновок податкового органу, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні положення законодавства.

Так, згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Кожний громадянин мас право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 54 Конституції України).

Відповідно до ст. 421 Цивільного кодексу суб'єктами права інтелектуальної власності є творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності.

Згідно ст. 435 Цивільного Кодексу первинним суб'єктом авторського права с автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

Відповідно до ст.7 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі Закон) суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої майнові авторські права.

Таким чином, суб'єкти авторського права поділяться на дві групи: первинні та похідні суб'єкти. Такий поділ здійснено за ознакою способу виникнення в особи авторських прав. Первинними суб'єктами авторського права є ті суб'єкти, які набувають авторських прав внаслідок створення твору. Похідними суб'єктами авторського права є ті суб'єкти, які набувають авторських прав від первинних суб'єктів.

До первинних суб'єктів авторського права належать лише фізичні особи, оскільки тільки людині притаманна здатність творити. Фізична особа, творчою працею якої створено твір, є автором твору. Фізична особа набуває авторських прав на створений твір незалежно від віку, обсягу правосуб'єктності тощо.

Згідно зі ст. 1 Закону автор - це фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір.

Разом з тим автор має право передати свої виключні майнові права іншій особі, як юридичній, так і фізичній.

Зокрема, стаття 15 Закону регламентує, що майнові права автора (чи іншої особи, яка мас авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Згідно з ч.1 ст. 31 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.

Тобто, передача виключних майнових авторських прав, які належать на підставі факту створення твору автору - іншій особі оформляється авторським договором, в якому зазначається обсяг прав, що передаються та перелік творів.

При цьому, якщо такий суб'єкт має намір займатися таким видом господарської діяльності та буде зареєстрований фізичною особою-підприємцем, то відповідно такий дохід буде належати до оподатковуваного доходу фізичної особи- підприємця.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що доказів, які підтверджують належність майнових авторських прав саме фізичним особам-підприємцям (договорів про передачу виключних майнових авторських прав) у справі не міститься та переконливих аргументів на пдтвердження цього в судовому засіданні відповідачем не наведено.

Разом з тим у справі містяться докази на підтвердження реєстрації авторів як фізичних осіб-підприємців, зокрема: ОСОБА_4 зареєстрований в ДПІ у Подільському районі м. Києва 06 березня 2007 року як підприємець-фізична особа; ОСОБА_5 зареєстрований в ДПІ у Деснянському районі м. Києва 30 червня 2010 року як підприємець-фізична особа; ОСОБА_6 зареєстрований в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 27 березня 2001 року як підприємець-фізична особа; ОСОБА_7 зареєстрована в ДПІ у Печерському районі м. Києва 06 березня 2007 року як підприємець-фізична особа; ОСОБА_8 зареєстрований в ДПІ в Дніпровському районі м. Києва 10 серпня 2007 року; ОСОБА_9 зареєстрована в ДПІ у Києво - Святошинському району Київської області 09 жовтня 2006 року як фізична особа-підприємець.

Аналізуючи законодавство, що регулює правовідносини у сфері оподаткування доходів фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд першої інстанції не взяв до уваги зміст статті 292 Податкового кодексу України, яка визначає доходи фізичної особи-підприємця як платника єдиного податку.

Згідно із п. 292.1 статті 292 Податкового кодексу України, доходом платника єдиного податку є:

1) для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Відповідно до абз. 1 п. 14.1.225 Податкового кодексу України (2755-17) роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Згідно з абз.2 п. 14.1.225 Податкового кодексу України (2755-17) не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених в абзаці першому цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або, якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або здійснити відчуження в інший спосіб такого об'єкта власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Враховуючи, що укладені угоди між позивачем та ОСОБА_4, ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 передбачають за використання їх власних творів виплату авторської винагороди, що, власне, і є роялті, то, відповідно, до врегулювання спірних відносин слід застосувати п. 292.1 статті 292 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 164.2.3 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичної особи - платника податку на доходи фізичних осіб включаються доходи від продажу об'єктів майнових і немайнових прав, зокрема інтелектуальної (промислової) власності, та прирівняні до них права, доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними активами), об'єкти права інтелектуальної промислової власності та прирівняні до них права (далі - роялті), у тому числі отримані спадкоємцями власника такого нематеріального активу.

Тобто, з наведених норм вбачається, що роялті включається до оподатковуваного доходу фізичної особи, а не фізичної особи-підприємця.

Зазначене тлумачення узгоджується з позицією органів податкової служби в Узагальнюючій податковій консультації щодо порядку визначення складу доходів суб'єктів господарювання - фізичних осіб-платників єдиного податку, затвердженої Наказом ДПСУ від 24.12.2012р. №1183 (v1183837-12) .

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 29 жовтня 2012 року № 0009322270, оскільки враховуючи, що роялті включається до оподаткованого доходу фізичної особи, а не фізичної особи-підприємця, позивач не перевищував щоденні залишки ліміту в касі, що зазначені в Акті перевірки.

Оскільки судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційна скарга Державного підприємства «Українське агентство з авторських та суміжних прав» підляга задоволенню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.2012 року - скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Українське агентство з авторських та суміжних прав» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.2012 року скасувати.

Адміністративний позов Державного підприємства «Українське агентство з авторських та суміжних прав» задовольнити.

Визнати недійсним повідомлення-рішення № 009322270 від 29.10.2012 року щодо застосування до Державного підприємства «Українське агентство з авторських та суміжних прав» суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 549303,98 грн.

постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений 04.02.2013 року.