Постанова

Іменем України

25 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 567/764/13-к

провадження № 51-28 км 17

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Кишакевича Л.Ю.,

суддів Марчука О.П., Щепоткіної В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Костюченка К.О.,

прокурора Браїла І.Г.,

захисника Савельєва В.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами захисника Савельєва В.П. в інтересах засудженої ОСОБА_1 на вирок Волинського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року та захисника

Ткачук Р.І. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Кузнецовського міського суду Рівненської області від 27 травня 2014 року та вирок Волинського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року за обвинуваченням

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Великі Телковичі Володимирецького району Рівненської області, жительки

АДРЕСА_1 раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктами 4, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Прип`ять Чорнобильського району Київської області, жителя

АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктами 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктами 4, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктами 4, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК;

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Сопачів Володимирецького району Рівненської області

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктами 4, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Кузнецовського міського суду Рівненської області від 27 травня 2014 року:

- ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого пунктами 4, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК, з призначенням їй покарання у виді позбавлення волі на строк 13 (тринадцять) років з конфіскацією майна.

На підставі ч.5 ст. 72 КК зараховано у строк покарання ОСОБА_1 попереднє ув`язнення та строк відбування покарання з 2 жовтня 2012 року;

- ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого пунктами 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років з конфіскацією майна.

На підставі ч.5 ст. 72 КК зараховано у строк покарання ОСОБА_3 попереднє ув`язнення та строк відбування покарання з 2 жовтня 2012 року;

- ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого пунктами 4, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 12 (дванадцять) років з конфіскацією майна.

На підставі ч.5 ст. 72 КК зараховано у строк покарання ОСОБА_2 попереднє ув`язнення та строк відбування покарання з 2 жовтня 2012 року.

- ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого пунктами 4, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 12 (дванадцять) років з конфіскацією майна.

На підставі ч.5 ст. 72 КК зараховано у строк покарання ОСОБА_4 попереднє ув`язнення та строк відбування покарання з 2 жовтня 2012 року;

- ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого пунктами 4, 6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років з конфіскацією майна.

На підставі ч.5 ст. 72 КК зараховано у строк покарання ОСОБА_5 попереднє ув`язнення та строк відбування покарання з 2 жовтня 2012 року.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 2 822 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 грн - моральної шкоди.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано винуватими та засуджено за вчинення умисного вбивства ОСОБА_7, за таких обставин. Так, 29 вересня 2012 року приблизно о 23.00 год. на кухні квартири АДРЕСА_2 між ОСОБА_1, яка перебувала у стані алкогольного сп`яніння, та її батьком ОСОБА_7 виник словесний конфлікт на побутовому ґрунті. Присутній при цьому ОСОБА_3, який також перебував у стані алкогольного сп`яніння, виконуючи вказівку ОСОБА_1, завдав не менше трьох ударів руками та не менше трьох ударів ногами в голову та тулуб ОСОБА_7, від чого потерпілий впав на підлогу. Після чого ОСОБА_1 наказала ОСОБА_3 задушити батька. ОСОБА_3 став стискати потерпілому шию руками в гумових рукавичках, які йому дала ОСОБА_1, а потім полімерним шнуром, який також надала йому ОСОБА_1, що призвело до безпорадного стану потерпілого.

Надалі, ОСОБА_3 за вказівкою ОСОБА_1 для скоєння вбивства ОСОБА_7 залучив свого товариша ОСОБА_2, якому ОСОБА_1 пообіцяла винагороду у розмірі 4 000 доларів США. ОСОБА_2 у свою чергу залучив до участі у вчиненні злочину ОСОБА_4, пообіцявши і йому грошову винагороду. Вступивши у змову з іншими учасниками групи, організованою ОСОБА_1, ОСОБА_4 для вивезення за межі м. Кузнецовська та позбавлення життя ОСОБА_7 за винагороду залучив до участі у вчиненні злочину свого знайомого - ОСОБА_5, який мав автомобіль "Mitsubishi"та працював у таксі.

Діючи з метою умисного вбивства ОСОБА_7, 30 вересня 2012 року приблизно о 3.00 год., ОСОБА_1 з ОСОБА_3 і ОСОБА_2 винесли на простирадлі з квартири потерпілого ОСОБА_7, який перебував у безпорадному стані, помістили у багажне відділення автомобіля таксі, що належав ОСОБА_5 . При цьому, ОСОБА_1 заплатила ОСОБА_3 1000 грн за співучасть у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_7 .

Після чого, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на автомобілі "Mitsubishi"під керуванням ОСОБА_5 виїхали з м. Кузнецовська в напрямку м. Сарни Рівненської області. Під час руху, ОСОБА_1 передала ОСОБА_4 200 грн для придбання бензину. На автозаправній станції "Укрнафта", що по вул. Ковельській, 3 у с. Полиці Володимирецького району, ОСОБА_4 придбав 5 л бензину у поліетиленову пляшку, а залишок коштів витратив на заправку автомобіля "Mitsubishi" пальним.

Надалі, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, діючи спільно, привезли потерпілого ОСОБА_7 в урочище Ляхи, що поблизу с. Ромейки, Володимирецького району. Під час руху до місця події, ОСОБА_4, підшукуючи знаряддя для вбивства, звернувся до ОСОБА_5 щодо наявності у нього ножа. ОСОБА_5 дав ОСОБА_4 канцелярський ніж. Прибувши у безлюдне місце, ОСОБА_4 разом із ОСОБА_2 відтягнули потерпілого у ліс, подалі від дороги.

ОСОБА_5, маючи реальну можливість припинити участь у вчиненні злочину, цього не зробив, натомість, з корисливих мотивів щодо одержання обіцяної ОСОБА_4 винагороди, вчинив дії, спрямовані на виконання злочинного умислу інших співучасників, тим самим приєднавшись до утвореної ОСОБА_1 групи для участі в умисному вбивстві ОСОБА_7 .

Цієї ж ночі, ОСОБА_1, о 3.30 год., усвідомлюючи, що спричиняє своєму батькові ОСОБА_7 особливих фізичних страждань, з метою умисного вбивства ОСОБА_7, який перебував у безпорадному стані, канцелярським ножем завдала потерпілому 8 ударів у шию, обличчя та груди, однак потерпілий ще подавав ознаки життя. Надалі, ОСОБА_1, виконуючи роль організатора, наказала присутнім членам групи вбити потерпілого. ОСОБА_4, знайденою в лісі дерев`яною палицею, завдав не менше 4 ударів по шиї та голові ОСОБА_7, заподіявши йому тяжких тілесних ушкоджень. А, приблизно о 4.30 год., ОСОБА_2, діючи узгоджено із ОСОБА_1 і ОСОБА_4, облив бензином, принесеним ОСОБА_5, потерпілого, який ще подавав ознаки життя, а ОСОБА_1, усвідомлюючи, що завдає потерпілому особливі фізичні страждання, підпалила його запальничкою.

Таким чином, унаслідок спільних дій групи у складі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було заподіяно смерть ОСОБА_7, яка настала від комбінованої травми голови, шиї, тулуба та кінцівок, а саме: відкритої черепно-мозкової травми, перелому кісток склепіння та основи черепа, забою головного мозку, крововиливів під оболонки мозку, перелому під`язикової кістки та щитовидного хряща, опіків тулуба та кінцівок 2 - 4 ступеня.

За співучасть у вчиненні умисного вбивства батька ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 1900 доларів США, які він розподілив між собою, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Наступного дня, 1 жовтня 2012 року, ОСОБА_1 за виконане вбивство передала ОСОБА_2 ще 100 доларів США та пообіцяла згодом заплатити решту 2000 доларів США.

Вироком Волинського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року вирок Кузнецовського міського суду Рівненської області від 27 травня 2014 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий вирок, яким:

ОСОБА_1 за п.п. 4, 6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього належного їй на праві приватної власності майна;

ОСОБА_3 за пунктами 6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією всього належного йому на праві приватної власності майна;

ОСОБА_2 за пунктами 4, 6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією всього належного йому на праві приватної власності майна;

ОСОБА_4 за пунктами 4, 6, 11, 12 ч. 2 ст.115 КК призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією всього належного йому на праві приватної власності майна.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону України №838-VIII від 26 листопада 2015 року (838-19) ) зараховано:

- ОСОБА_1 в строк відбуття покарання строк її попереднього ув`язнення з 2 жовтня 2012 року по 11 грудня 2014 року, з 30 вересня 2015 року по 11 лютого 2019 року включно з розрахунку - один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

- ОСОБА_3 в строк відбуття покарання строк його попереднього ув`язнення з 2 жовтня 2012 року по 11 грудня 2014 року та з 2 лютого 2016 року по 11 лютого 2019 року включно з розрахунку - один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

- ОСОБА_2 в строк відбуття покарання строк його попереднього ув`язнення з 2 жовтня 2012 року по 11 грудня 2014 року та з 2 лютого 2016 року по 11 лютого 2019 року включно з розрахунку - один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

- ОСОБА_4 в строк відбуття покарання строк його попереднього ув`язнення з 2 жовтня 2012 року по 11 грудня 2014 року та з 2 лютого 2016 року по 11 лютого 2019 року включно з розрахунку - один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

- ОСОБА_5 в строк відбуття покарання строк його попереднього ув`язнення з 2 жовтня 2012 року по 11 грудня 2014 року та з 2 лютого 2016 року по 11 лютого 2019 року включно з розрахунку - один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Звільнено обвинуваченого ОСОБА_5 з-під варти в залі судового засідання негайно, у зв`язку з фактичним відбуттям призначеного покарання.

Цей же вирок в частині вирішення питання про розподіл процесуальних витрат - змінено. Стягнуто на користь держави витрати, пов`язані із залученням експертів з ОСОБА_1 - 1057 грн 69 коп., ОСОБА_3 - 4298 грн 81 коп., ОСОБА_2 - 1763 грн 29 коп., ОСОБА_4 - 2406 грн 29 коп., ОСОБА_5 - 1057 грн 69 коп. В решті вирок залишено без змін.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційних скаргах:

- захисник Ткачук Р.І., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_2, просить скасувати як вирок суду першої інстанції, так і вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_2 через суворість.

Втім, до початку розгляду кримінального провадження у суді касаційної інстанції, захисник Ткачук Р.І., який подав касаційну скаргу, відмовився від своєї касаційної скарги, керуючись положеннями ст. 432 КПК (ВХ № 4485/0/170-20 від 24.02.2020). Зважаючи на те, що засудженийОСОБА_2 надав свою згоду на таку відмову (ВХ № 27150/0/170-19 від 16.12.2019), касаційна скарга захисника Ткачука Р.І. судом не розглядається.

- захисник Савельєв В.П., який діє в інтересах засудженої ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої через суворість, просить переглянути в касаційному порядку вирок апеляційного суду в частині призначеного покарання. На обґрунтування своїх вимог вказує на те, що судом апеляційної інстанції не враховано такі пом`якшуючі покарання обставини: щире каяття, наявність на утриманні малолітньої дитини, стан здоров`я його підзахисної, заохочення за місцем відбування покарання.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник Савельєв В.П., який діє в інтересах засудженої ОСОБА_1, підтримав свою касаційну скаргу та просив її задовольнити у повному обсязі. При цьому, захисник просив суд зважити на стан незадовільний здоров`я засудженої та на підтвердження надав відповідні медичні довідки.

Прокурор просив залишити касаційну скаргу захисника Савельєва В.П. без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.

Мотиви Суду

У відповідності з вимогами ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Положеннями пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за який її засуджено, кваліфікація вчиненого за п. п. 4, 6, 11, 12 ч. 2 ст.115 КК, в касаційній скарзі ОСОБА_8 не оспорюються.

Доводи касаційної скарги захисника щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягнуло за собою невідповідність призначеного апеляційним судом покарання тяжкості кримінального правопорушення внаслідок суворості через його явну несправедливість, є необґрунтованими.

Так, відповідно до вимог ст. 65 КК при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.

Згідно зі ст. 414 КПК, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, за вироком Кузнецовського міського суду Рівненської області від 27 травня 2014 року ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого пунктами 4, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК, було призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією майна.

Як вбачається зі змісту вироку суду першої інстанції, призначаючи вид та міру покарання ОСОБА_1, суд врахував, що вона з корисливих мотивів вчинила за попередньою змовою групою осіб, з особливою жорстокістю, умисний, особливо тяжкий злочин проти життя та здоров`я особи, у результаті якого, діючи як організатор та виконавець, заподіяла смерть своєму батьку, тобто особі, з якою перебувала у родинних відносинах. Свою вину у вчиненому ОСОБА_1 не визнала. З характеристики за місцем проживання не вбачається позитивних чи негативних рис, які б були властиві ОСОБА_1, має на вихованні малолітнього сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6 . Відповідно до акту амбулаторної судової психолого-психіатричної експертизи ОСОБА_1 у момент вчинення інкримінованого їй злочину психічним захворюванням не страждала, у тимчасовому хворобливому стані (патологічне сп`яніння, патологічний афект, смерекові розлади свідомості та ін.), а також в стані фізіологічного афекту або в іншому емоційному стані, який би істотно впливав на її здатність керувати своєю поведінкою під час інкримінованого злочину, не знаходилась, могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. Також суд взяв до уваги, що ОСОБА_1 незаміжня, не судима, не працює. Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_1, суд врахував вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння. Обставин, які б пом`якшили покарання ОСОБА_1, судом не встановлено. З урахуванням форми вини, мотивів, способу вчиненого діяння, наслідків, ступеня тяжкості злочину, особи ОСОБА_1, обставини, яка обтяжує покарання, суд прийшов до висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Втім, не погодившись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання та ухвалити новий вирок, яким, зокрема, призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна.

Суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги прокурора, дійшов висновку, що доводи прокурора підлягають задоволенню, а вирок суду першої інстанції скасуванню. При цьому, своє рішення апеляційний суд обґрунтував тим, що судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою, на замовлення, з корисливих спонукань, позбавили життя людину, вчинили злочин, який відноситься до категорії особливо тяжких, не зважив належним чином на відсутність пом`якшуючих покарання ОСОБА_1 обставин, невизнання нею винуватості та, за умов відсутності щирого каяття, призначив їй покарання з порушенням вимог ст. 65 КК, яке не відповідало тяжкості вчиненого і особі винної, через явну несправедливість через м`якість. Тому, вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 було скасовано судом апеляційної інстанції з ухваленням нового вироку.

Як вбачається з вироку апеляційного суду, призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього належного їй на праві приватної власності майна, апеляційний суд правильно врахував, що засуджена вчинила злочин, який, у відповідності до ст. 12 КК, відноситься до категорії особливо тяжких, за попередню змовою групою осіб, на замовлення, з корисливих спонукань. При цьому, врахував те, що ОСОБА_1 була організатором вбивства, особисто заподіяла своєму батькові 8 різаних ран ножем в область шиї, грудей та обличчя, спричинивши останньому особливих страждань, після чого діючи з особливою жорстокістю, підпалила ще живого потерпілого.

За таких обставин, враховуючи відсутність повного визнання та щирого каяття у вчиненому, підвищену суспільну небезпечність, апеляційний суд правильно визнав, що виправлення ОСОБА_1 можливе лише за умови призначення їм більш суворого покарання, ніж призначене судом першої інстанції, з чим погоджується й касаційний суд.

Призначене апеляційним судом ОСОБА_1 покарання, суд касаційної інстанції вважає необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як нею, так і іншими особами, співмірним вчиненому злочину та його наслідкам.

При цьому, додані до касаційної скарги захисника Савельєва В.П. позитивні характеристики засудженої ОСОБА_1 з установи відбування покарання та медичні довідки про стан її здоров`я не зменшують ступень суспільної небезпечності вчинених засудженою діянь та не свідчать про те, що покарання, призначене їй апеляційним судом є явно несправедливим. Отже, доводи захисника, викладені у касаційній скарзі, про невідповідність призначеного засудженій ОСОБА_1 покарання тяжкості вчиненого злочину та даним про її особу через суворість, є неспроможними.

З огляду на викладене, відсутні підстави для зміни вироку Волинського апеляційного суду від 11 лютого 2019 рокущодо ОСОБА_1 з мотивів невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та даним про її особу внаслідок суворості, як про це стверджує захисник в касаційній скарзі.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIIIвід 03 жовтня 2017 року,

ухвалив:

Вирок Волинського апеляційного суду від 11 лютого 2019 рокущодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Савельєва В.П. в інтересах засудженої ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню

не підлягає.

Л.Ю. Кишакевич О.П. Марчук В.В. Щепоткіна