725/93/19 Про таємне викрадення чужого майна (крадіжка), скоєне шляхом вільного доступу - 13.02.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами захисника Поляка П.П. та засудженого на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 04 червня 2019 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 20 серпня 2019 року стосовно

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 04 червня 2019 року, залишеним без зміни ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 20 серпня 2019 року, ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 24 листопада 2018 року, знаходячись у приміщенні ординаторської очного відділення Комунальної медичної установи "Обласна клінічна лікарня", що на вул. Головна, 137 у м. Чернівцях, шляхом вільного доступу, із жіночої сумки, яка знаходилась у шафі, таємно, повторно викрав грошові кошти у розмірі 3 000 грн, що належать ОСОБА_2, заподіявши потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисник Поляк П.П., не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд першої інстанції безпідставно визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України. Посилається на те, що допит свідка ОСОБА_3 у суді першої інстанції проведено з порушенням вимог кримінального процесуального закону. Також вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у допиті свідка сторони захисту ОСОБА_4 та не розглянув клопотання про проведення ряду слідчих дій. Захисник стверджує про упередженість судді суду першої інстанції, який здійснював розгляд кримінального провадження. Крім того, зазначає про те, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив викладених в апеляційних скаргах доводів, не спростував їх і постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі, не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд першої інстанції не дослідив усіх обставин кримінального провадження щодо його невинуватості, безпідставно визнав його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України; у своєму рішенні послався на недопустимі докази; не допитав свідків сторони захисту. Крім того, засуджений вказує на те, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам КПК України (4651-17) .

Позиції учасників судового провадження

Засуджений підтримав касаційні скарги, просив їх задовольнити, скасувати судові рішення стосовно нього і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Прокурор заперечив проти касаційний скарг, просив залишити їх без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Положенням ч. 1 ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 438 КПК України неповнота досудового розслідування та судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, про що порушують питання захисник і засуджений, перегляду в касаційному порядку не підлягає, а отже, при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

У поданих касаційних скаргах захисник та засуджений ОСОБА_1 порушують питання щодо безпідставного засудження останнього за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Проте зазначені доводи сторони захисту Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Так, при перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону суд першої інстанції зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.

Той факт, що засуджений повторно, таємно викрав майно ОСОБА_2 підтверджується, зокрема, показаннями потерпілої, яка під час судового розгляду наполягала на викраденні грошових коштів у неї саме ОСОБА_1, свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_5, даними, що містяться у протоколі огляду місця події, протоколах пред`явлення особи для впізнання.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами кримінального провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їхню належність та допустимість, з урахуванням положень статей 85, 86, 94 КПК України.

Тому посилання захисника та засудженого у касаційних скаргах на недопустимість доказів та порушення вимог кримінального процесуального закону Суд уважає такими, що не заслуговують на увагу.

На думку Суду, суд першої інстанції дотримався вимог ст. 22, ч. 1 ст. 337 КПК України щодо змагальності сторін, рівності прав на збирання та подання доказів і судового розгляду в межах висунутого обвинувачення.

Суд задовольнив клопотання сторони захисту про допит додаткового свідка, проте його явку в судове засідання так і не було забезпечено ініціатором клопотання. Підстав для допиту свідка під час судового провадження в порядку ст. 225 КПК України, на чому наполягала сторона захисту, не було.

Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, поза розумним сумнівом належним чином обґрунтовані та вмотивовані, а його вирок відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.

Колегією суддів установлено, що перегляд вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції за апеляційними скаргами захисника та засудженого, доводи яких аналогічні доводам їхніх касаційних скарг, здійснювався з дотриманням вимог статей 404, 405, 407, 412- 414 КПК України.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції зобов`язаний за клопотанням учасників судового провадження повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд апеляційної інстанції, з дотриманням вимог статей 332, 333, 404, 418, 419 КПК України, розглянув клопотання захисника Поляка П.П. про надання тимчасового доступу до речей і документів та призначення портретно-криміналістичної експертизи й, зазначивши докладні мотиви, постановив ухвалу про відмову в його задоволенні.

Також під час апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції дослідив роздруківку ПрАТ "ВФ Україна", яку не дослідив суд першої інстанції, та дійшов висновку про те, що інформація про телефонні розмови зі встановленням місця знаходження абонента була надана не за ІМЕІ телефону, а за номером, який належав дружині обвинуваченого, будь-яких доказів приналежності вказаного засобу зв`язку саме ОСОБА_1 стороною захисту не надано, а відтак спростував посилання у скарзі на наявність доказу невинуватості обвинуваченого.

Крім того, суд апеляційної інстанції задовольнив клопотання захисника про допит свідка ОСОБА_4, проте, відповідно до ч. 2 ст. 327 КПК України, сторона захисту знову не забезпечила її прибуття в судове засідання, тому доводи касаційної скарги з цього приводу Суд уважає безпідставними.

За результатами перегляду вироку суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погодився з оцінкою доказів, досліджених місцевим судом та врахованих при доведенні винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Твердження захисника у касаційній скарзі про упередженість судді першої інстанції під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 є безпідставними, заява захисника Поляка П.П. про відвід головуючому з аналогічними доводами була розглянута в порядку параграфу 6 глави 3 КПК України (4651-17) .

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційні скарги захисника Поляка П.П. та засудженого залишити без задоволення, а вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 04 червня 2019 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 20 серпня 2019 року стосовно ОСОБА_1 - без зміни.