2а-3106/12/2770 Про визнання протиправним рішення щодо заборони в'їзду громадянину іншої держави на територію України - 29.01.2013 Прийняття

представник відповідача, Ленінського РВ УМВС України в м. Севастополі - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача, Управління державної міграційної служби України в м. Севастополі - Хістов Вадим Юрійович, довіреність № 51/05 від 04.01.13;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя (суддя Майсак О.І.) від 15.01.13 по справі №2а-3106/12/2770

за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до Ленінського РВ УМВС України в м. Севастополі (вул. Леніна, 66, м. Севастополь, 99011)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача: Управління державної міграційної служби України в м. Севастополі (вул. Пушкіна, 2, м. Севастополь, 99011)

про визнання протиправним рішення.

19.12.2012 позивач звернувся до Окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ленінського РВ УМВС України в м. Севастополі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача: Управління державної міграційної служби України в м. Севастополі про визнання недійсним та скасувати рішення Ленінського РВ УМВС України в м. Севастополі про заборону громадянину Грузії - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, подальшого в'їзду до України строком на 3 роки (арк. с. 4-9).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 15.01.13 у справі № 2а-3106/12/2770 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Ленінського РВ УМВС України в м. Севастополі третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача: Управління державної міграційної служби України в м. Севастополі про визнання протиправним рішення - відмовлено (арк.с. 58-61).

Не погодившись з постановою суду позивач: Катамадзе Отар, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 15.01.13, прийняти нове рішення у справі, яким визнати недійсним та скасувати рішення Ленінського РВ УМВС України в м. Севастополі про заборону громадянину Грузії - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, подальшого в'їзду до України строком на 3 роки (арк.с. 68-71).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 29.01.2013 представник позивача наполягав на задоволенні апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення у справі, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача, наполягав на відмові в задоволенні апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання, призначене на 29.01.2013 не забезпечив, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно (арк.с.80), про причини неявки суду не повідомив.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова - скасуванню, а позовні вимоги - залишенню без розгляду з наступних підстав.

Частиною другою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 203 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Статтею 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Позивач вважає строк звернення не пропущеним, посилаючись на той факт, що йому стало відомо про прийняття рішення про заборону в'їзду в Україну лише 01.12.2012 року, тобто лише після того, як представник позивача отримав відповідь з Управління державної міграційної служби України в м. Севастополі №2130/05 від 29.11.2012 року (арк.с. 10).

Проте зазначені доводи судова колегія вважає безпідставними та такими, що спростовуються наявною в матеріалах справи розпискою позивача від 20.10.2011 року за його підписом, якою він засвідчив факт того, що йому відомо про прийняття відповідачем відносно нього рішення про видворення за межі України (арк.с. 12). Іншого, окремого рішення про заборону в'їзду не приймалося.

Згідно пункту 39 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.1995 №1074 "Про Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію" (1074-95-п) (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), в паспортному документі особи, в разі прийняття рішення про заборону в'їзду в Україну проставляється штамп "Заборонено в'їзд в Україну терміном на...".

Відповідно позивач мав можливість та повинен був дізнатись про оспорюване рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, розгляд питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду судом першої інстанції не здійснювався і таке клопотання позивачем не заявлялось.

Таким чином, судова колегія вважає, що відкриваючи провадження по справі та приймаючи рішення у справі, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки позивачем пропущено строк звернення з адміністративним позовом встановлений статтею 99 КАС України, клопотання про поновлення строку звернення не надавалось, посилання на той факт, що про спірне рішення позивач дізнався лише 01.12.2012 спростовується наявними доказами в матеріалах справи Отже не дотримання строку звернення з адміністративним позовом є порушенням однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 18 КАС України (в редакції Закону від 16.10.2012, що набрав чинності 15.11.2012) місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи щодо примусового повернення в країну походження або третю країну та примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі території України. Таким чином судом першої інстанції порушено правила предметної підсудності та відповідно справу розглянуто неповноважним судом, що у відповідності до пункту 4 частини першої статті 202 КАС України є підставою для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що апеляційна підлягає задоволенню частково, постанова суду першої інстанції скасуванню, а позов - залишенню без розгляду на підставі статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтею 5, частиною третьою статті 24, статтями 99, 100, 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 4 частини першої статті 198, частиною першою статті 203, пунктом 4 частини першої статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 15.01.2013 по справі №2а-3106/12/2770 задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 15.01.2013 по справі №2а-3106/12/2770 скасувати.

3.Позов ОСОБА_1 до Ленінського РВ УМВС України в м. Севастополі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача: Управління державної міграційної служби України в м. Севастополі про визнання протиправним рішення - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.