Справа: № 2а-10676/12/2670 

Головуючий у 1-й інстанції: Ірсірій Р.О. 

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Твердохліб В.А., Костюк Л.О.

при секретарі - Савін І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Київського міського військового комісаріату на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Малого приватного підприємства «Аквадон» до Київської міської ради, треті особи - Прокуратура м.Києва, Київський міський військовий комісаріат, Головне управління комунальної власності м.Києва про скасування рішення №71/6287 від 22.09.2011 р. (ra_071023-11) ,-

Мале приватне підприємство «Аквадон» звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом до Київської міської ради, треті особи - Прокуратура м.Києва, Київський міський військовий комісаріат, Головне управління комунальної власності м.Києва про скасування рішення №71/6287 від 22.09.2011 р. (ra_071023-11)

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 листопада 2012 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Київський міський військовий комісаріат звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 грудня 2012 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Рішенням Київської міської ради від 28 серпня 2008 року № 95/95 (ra0095023-08) "Про передачу малому приватному підприємству "Аквадон" під реконструкцію нежилих будинків на вулиці Петра Сагайдачного, 20/2 літ. А та на вулиці Петра Сагайдачного, 20/2 літ. Б (садиба) у Подільському районі міста Києва" позивачу, за умови компенсації вартості, визначеної звітом про оцінку вартості зазначених приміщень, під реконструкцію були передані відповідні нежилі будинки комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 04.11.2009 р. були видані позивачу свідоцтва про право власності (приватної) на нежилі будинки на вулиці Петра Сагайдачного, 20/2 літ. А та на вулиці Петра Сагайдачного, 20/2 літ. Б (садиба) у Подільському районі міста Києва.

Рішенням відповідача від 22 вересня 2011 року "Про розгляд протесту заступника прокурора міста Києва від 30.05.2011року №07/2-409-вих-11 на рішення Київської міської ради від 28.08.2008 №95/95 (ra0095023-08) "Про передачу малому приватному підприємству "Аквадон" під реконструкцію нежилих будинків на вулиці Петра Сагайдачного, 20/2 літ. А та на вулиці Петра Сагайдачного, 20/2 літ. Б (садиба) у Подільському районі міста Києва" було задоволено відповідний протест та скасовано рішення відповідача від 28.08.2008 N 95/95 (ra0095023-08) .

Згідно ч.1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами.

Відповідно до п.5 ст.16 Закону, від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Сільські, селищі, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами до їх відання (ст.25 Закону).

Згідно п.30 ст.26 Закону до виключної компетенції ради належить прийняття рішення щодо відчуження, відповідно до закону, комунального майна.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону, територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно ч.5 ст.60 Закону, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Правилами частини 1 ст.59 Закону визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції (254к/96-ВР) або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч.10 ст.59 Закону, ст. 144 Конституції України).

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Акт державного або іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акту протиправним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту протиправним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Рішенням Конституційного суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 (v007p710-09) у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України, вказано, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування,вичерпують свою дію фактом їхнього виконання,тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Отже, на підставі викладено, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у зв'язку з набуттям позивачем права приватної власності на відповідні нежилі будівлі, визначені оскаржуваним рішенням, а за Конституцією України (254к/96-ВР) право приватної власності є непорушним, то таке рішення не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) та підлягаю скасуванню, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на ті обставини,що представник Прокуратури м.Києва, в своїх поясненнях вказав,що протест заступника прокурора міста Києва на рішення Київської міської ради від 28.08.2008р.№95/95 (ra0095023-08) було винесено помилково, у зв»язку з чим при постановленні судового рішення судом апеляційної інстанції покладався на розсуд суду.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, тому підстави для скасування рішення відсутні. Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу Київського міського військового комісаріату залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено 04.02.2013 року