369/13317/17 Про порушення Правил дорожнього руху, що що призвело до загибелі потерпілих та заподіяння іншим тяжких тілесних ушкоджень - 29.01.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Кривошей О. Ю. на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 грудня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 6 травня 2019 року щодо ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017110000000428, за обвинуваченням

ОСОБА_3, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у с. Хотин Березнівського району Рівненської області та проживає за адресою: АДРЕСА_1, працюючого водієм в ПП "АВЕН-ЄЗЄР", раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 грудня 2018 року ОСОБА_3 засуджено за ч. З ст. 286 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

До набрання вироком законної сили застосовано до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 відраховується з 13 грудня 2018 року, з моменту взяття його під варту.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 розмір моральної шкоди 270 000 (двісті сімдесят тисяч) грн. на користь ОСОБА_1

Стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "УНІКА" розмір матеріальної шкоди 28 438 (двадцять вісім тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 84 коп., моральної шкоди - 38 400 (тридцять вісім тисяч чотириста) грн. на користь ОСОБА_1 .

У решті позовних вимог потерпілої ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 розмір моральної шкоди 270 000 (двісті сімдесят тисяч) грн. на користь ОСОБА_2

Стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "УНІКА" розмір матеріальної шкоди 14 325 грн. (чотирнадцять тисяч триста двадцять п`ять) грн. 30 коп., моральної шкоди - 38 400 (тридцять вісім тисяч чотириста) грн. на користь ОСОБА_2

В решті позовних вимог потерпілої ОСОБА_2 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 розмір моральної шкоди 7 845 (сім тисяч вісімсот сорок п`ять) грн. на користь ОСОБА_4

Стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "УНІКА" розмір матеріальної шкоди 43 000 (сорок три тисячі) грн. на користь ОСОБА_4 .

В решті позовних вимог потерпілого ОСОБА_4 відмовлено.

Цивільний позов прокурора в інтересах КЗКОР "Київська обласна клінічна лікарня" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 витрати на лікування потерпілого ОСОБА_4 у розмірі 6 045 (шість тисяч сорок п`ять) грн. 18 коп. на користь Комунального закладу Київської обласної ради "Київської обласної клінічної лікарні".

Стягнуто з ОСОБА_3 процесуальні витрати у розмірі 5 937 (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять сім) грн. 60 коп. на користь держави.

Стягнуто з ОСОБА_3 процесуальні витрати у розмірі 15 659 (п`ятнадцять тисяч шістсот п`ятдесят дев`ять) грн. 29 коп. на користь ОСОБА_2 .

Вирішено питання про долю речових доказів.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 6 травня 2019 року вирок Києво- Святошинського районного суду Київської області від 13 грудня 2018 року залишено без змін.

Згідно з вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 грудня 2018 року ОСОБА_3 визнано винуватим та засуджено за те, що він 31 липня 2017 року близько 14 год 30 хв керуючи автомобілем "Renault Trafic", д/н НОМЕР_1, порушив вимоги п. 1.5, 1.10, пп. "б" п. 2.3 та п. 10.1 Правил дорожнього руху України, що призвело до загибелі потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6 та потерпілому ОСОБА_4 завдано середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисником ставиться питання про зміну вироку Києво- Святошинського районного суду від 13 грудня 2018 року та зміну ухвали Київського апеляційного суду від 6 травня 2019 року та зменшення розміру основного у виді позбавлення волі з 8 років до 5 років та додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобами з 3 років до 1 року позбавлення права керувати транспортними засобами.

Захисник вважає, що судом першої інстанції не було враховано всі обставини, які пом`якшують покарання, ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу винного, а суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, також не врахував обставини, що пом`якшують покарання.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Матюшева О. В. вважала касаційну скаргу захисника Кривошей О. Ю. необґрунтованою та просила відмовити у її задоволенні.

Потерпіла ОСОБА_2 подала до Верховного Суду заперечення на касаційну скаргу захисника Кривошей О. Ю., вважає призначене ОСОБА_3 покарання справедливим, а скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 просила судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без зміни, потерпіла ОСОБА_1 касаційну скаргу просила не задовольняти.

Представник потерпілих адвокат Слободян В. І. просив касаційну скаргу захисника обвинуваченого залишити без задоволення.

Мотиви Суду

Згідно ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Зі змісту скарги убачається, що захисник фактично порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2018 року (провадження № 51-2925км18).

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч. 3 ст. 286 КК у касаційному порядку не оскаржуються.

Як убачається зі змісту вироку, суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_3 врахував, що він раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, має на утриманні матір ОСОБА_7, 1937 року народження, під час розгляду справи працевлаштувався водієм автобуса в ПП "АВЕН-ЄЗЄР". За характером і ступенем тяжкості злочин, передбачений ч. 3 ст. 286 КК, віднесено законом до тяжких злочинів.

Обставиною, що пом`якшує покарання, суд врахував часткове добровільне відшкодування шкоди потерпілим.

Обставини, що обтяжують покарання, не встановлені.

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності та думку потерпілих, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_3 основного покарання та додаткового покарання за ч. 3 ст. 286 КК у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами в межах, встановлених в санкції статті.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника на вирок місцевого суду, перевірив викладені у ній доводи щодо невідповідності призначеного покарання внаслідок його суворості, визнав їх безпідставними, належним чином мотивувавши своє рішення.

Доводи захисника з приводу того, що при призначенні покарання судом апеляційної інстанції можуть бути визнані в якості обставин, що пом`якшують покарання, перебування на утриманні ОСОБА_3 матері 1937 року народження, офіційне працевлаштування з метою гарантованого відшкодування шкоди потерпіли були враховані судами першої та апеляційної інстанції при призначенні обвинуваченому покарання.

Суд першої інстанції не сприйняв висловлене обвинуваченим ОСОБА_3 каяття як щире, з чим погодився й суд апеляційної інстанції, вказавши на ґрунтовність висновку суду першої інстанції, що ОСОБА_3 щиро не осудив свою поведінку та не виказав готовності бути притягнутим до кримінальної відповідальності за вчинене, тобто також не взяв до уваги щире каяття.

Як вбачається з вироку суду першої інстанції, обвинувачений частково відшкодував збитки потерпілим. Відшкодування становило 30 000 грн потерпілій ОСОБА_1, 30 000 грн потерпілій ОСОБА_2, 300 доларів США потерпілому ОСОБА_4, що підтверджує бажання обвинуваченого виправити ситуацію, яка склалась, проте посилання суду апеляційної інстанції на розбіжності між показаннями обвинуваченого про свій стан здоров`я з даними дослідження його стану здоров`я в медичному закладі після дорожньо-транспортної пригоди, може свідчити про неправдивість показань останнього та те, що він не визнавав свою вину, що є основною формою прояву щирого каяття.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з остаточно визначеним розміром призначеного покарання засудженому, яке за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, відповідає вимогам ст. 65 КК та є справедливим щодо досягнення мети покарання, виходячи з вимог ст. 50 КК та висновками судів попередніх інстанцій, які не врахували щирого каяття обвинуваченого, яке не мало місця у формі правдивої розповіді про всі відомі йому обставини вчиненого злочину. За обставин вчинення ним злочину, встановлених судами попередніх інстанцій у судових засіданнях, зокрема того, що обвинувачений ОСОБА_3 за станом здоров`я після огляду лікаря не був допущений до маршруту за місцем роботи, але здійснив перевезення пасажирів до м. Києва, в напрямку до якого допустив зіткнення з вантажним автомобілем "Renault Premium", д/н НОМЕР_2, з напівпричепом марки "CoderS 3384D", д/н НОМЕР_3, щире каяття не мало визначального самостійного значення при вирішенні питання про вид і розмір покарання у даному кримінальному провадженні.

Переконливих доводів, які б спростовували висновок суду щодо розміру та виду призначеного покарання, не встановлено.

Колегія суддів Верховного Суду, переглянувши наявні матеріали кримінального провадження за касаційною скаргою захисника на вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, перевірила викладені у ній доводи про невідповідність призначеного покарання внаслідок його суворості, визнала їх безпідставними.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з мотивами ухвалених рішень судами попередніх інстанції та не встановила явну невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

За таких обставин оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

Касаційну скаргу захисника Кривошей 0. Ю. на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 грудня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 6 травня 2019 року щодо ОСОБА_3 залишити без задоволення.