585/423/20 Про умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, від яких потерпілий помер, скоєне на грунті особистих неприязних відносин - 15.02.2023 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 2 червня 2021 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 15 червня 2022 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020200100000029, за обвинуваченням

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у с. Котовське Роздольненського району АР Крим, зареєстрований та проживає на АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області від 2 червня 2021 року ОСОБА_7 засуджений за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 14 січня 2020 року у вечірній час, перебуваючи за місцем свого проживання, що на АДРЕСА_1, у ході конфлікту з ОСОБА_8, який спільно проживав із засудженим, умисно наніс останньому два удари у праве око. Після цього, ОСОБА_7 покинув будинок і, повернувшись у цей же день ввечері, продовжив свої злочинні дії та умисно наніс численні удари лівою і правою ногами в область грудної клітки та правої частини тулуба ОСОБА_8, завдавши потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили гостру легенево-серцеву недостатність, внаслідок якої ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 15 червня 2022 року вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 2 червня 2021 року щодо ОСОБА_7 залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого, просить судові рішення щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд провадження у суді першої інстанції. Зазначає, що суд необґрунтовано ухвалив обвинувальний вирок, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні належні, допустимі та достатні докази для доведення поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК. Вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги показання, надані ОСОБА_7 під час судового засідання, натомість взяв до уваги висновки судових експертиз, що містять суперечності. Вказане, на думку захисника, не отримало належної оцінки суду апеляційної інстанції, який всупереч вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК (4651-17) ) всіх доводів сторони захисту не перевірив, обґрунтованих відповідей на них не дав та безпідставно залишив вирок суду першої інстанції без змін.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_6 та просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6, в якій порушувалося питання невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, відсутності доказів, що поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі обвинуваченого, апеляційний суд, навівши мотиви постановленого рішення та не встановивши істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу, обґрунтовано залишив вирок місцевого суду без змін.

Так, апеляційний суд, переглядаючи вирок у межах доводів поданої апеляційної скарги, розглянув доводи, наведені у скарзі, перевірив обставини, встановлені судом першої інстанції, проаналізував докази, надав їм оцінку на предмет допустимості, а сукупності зібраних доказів - на предмет достатності для підтвердження обвинувачення.

При цьому суд апеляційної інстанції належним чином обґрунтувавши рішення, дійшов правильного висновку, що досліджені судом першої інстанції відповідно до вимог ст. 94 КПК та покладені в основу вироку докази, а саме: показання потерпілого ОСОБА_9, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, дані протоколів слідчих дій, висновків судових експертиз, речові докази, дані інших письмових документів, підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, з чим погоджується і колегія суддів.

Такий висновок суду апеляційної інстанції достатньо мотивований й ґрунтується на доказах, які були належним чином перевірені апеляційним судом.

Порушень вимог кримінального процесуального закону, які би у контексті приписів статей 85, 86, 87 КПК свідчили про необхідність визнання доказів недопустимими або неналежними, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Одночасно надана обвинуваченим власна версія подій була ретельно перевірена апеляційним судом і визнана такою, що не підтверджена належними та допустимими доказами.

Так, під час розгляду кримінального провадження місцевим та апеляційним судами ОСОБА_7 не заперечував, що між ним та ОСОБА_8 виник конфлікт, під час якого він завдав потерпілому удари, однак наполягав, що тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 він не наносив.

Разом з тим, згідно з даними протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_7, останній на місці повідомив та продемонстрував як завдав ОСОБА_8 удар кулаком по голові, а потім ще кілька ударів ногами в грудну клітку, праву частину тулуба та ділянку ребер потерпілого.

Крім того, показання ОСОБА_7 про те, що смерть ОСОБА_8 не могла настати від спричинених ним потерпілому тілесних ушкоджень також спростовуються висновками судових експертиз, відповідно до яких смерть ОСОБА_8 настала від гострої легенево-серцевої недостатності, яка розвинулась внаслідок закритої тупої травми грудної клітки у вигляді множинних переломів ребер, перелому грудини, великими крововиливами в м`які тканини, які виникли від травмуючої дії тупих предметів з обмеженою контактною поверхнею.

З огляду на це, є необґрунтованими доводи, вказані у касаційній скарзі захисника ОСОБА_6 щодо недоведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який його засуджено.

Апеляційний суд, переглядаючи вирок в апеляційному порядку, перевірив всі доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6, які є аналогічними тим, що зазначені захисником у касаційній скарзі, проаналізував докази, надавши їм оцінку на предмет допустимості, а сукупності зібраних доказів - на предмет достатності для підтвердження обвинувачення, та навівши підстави прийнятого рішення, вмотивовано погодився з рішенням суду першої інстанції щодо правильності кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК і доведеності його винуватості у вчиненні цього злочину за обставин, вказаних у вироку.

Призначене судом ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, є співмірним характеру вчинених дій та їх наслідкам, оскільки він скоїв тяжкий злочин, внаслідок якого настала смерть людини.

На думку колегії суддів, у цьому конкретному випадку таке покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Правових підстав уважати його явно несправедливим, як вважає захисник, через суворість немає. Переконливі аргументи, які би ставили під сумнів наведені висновки місцевого та апеляційних судів і доводили необхідність зміни судових рішень у цій частині, у касаційній скарзі сторони захисту відсутні.