131/879/15-к Про визнання особи невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдання у зв`язку з недоведеністю наявності в його діянні обов`язкових ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК України - 22.01.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Тучика А.А., який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 15 травня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014020060000009, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він, перебуваючи на посаді Жорницького сільського голови с. Жорнище Іллінецького району Вінницької області, будучи службовою особою органу місцевого самоврядування, умисно, в інтересах третіх осіб - держгоспу "Жорницький", видав завідомо неправдивий документ за таких обставин.

Так, ОСОБА_1, з використанням службового становища, всупереч інтересам служби, з порушенням процедури щодо розгляду земельних питань на сесії сільської ради, достовірно знаючи, що питання видачі державного акту на право постійного користування землею держгоспу "Жорницький" с. Жорнище Іллінецького району Вінницької області загальною площею 3048,64 га. на 8 сесії 22 скликання від 15 серпня 1996 року на голосування депутатів не виносилося та не ставилося, перебуваючи в приміщенні сільської ради, що по вул. Бойка, буд.17 с. Жорнище, в листопаді 1996 року підписав та поставив відтиск гербової печатки Жорницької сільської ради на рішенні цієї ради 8 сесії 22 скликання від 15 серпня 1996 року "Про видачу державного акта на право постійного користування землею", тим самим надав дозвіл на видачу держгоспу "Жорницький" державного акту на право постійного користування землею площею 3048,64 га.

Встановлено, що технічна документація для видачі державного акту на право постійного користування землею держгоспу "Жорницький" с. Жорнище Іллінецького району Вінницької області комісією затверджена 05 листопада 1996 року та станом на 15 серпня 1996 року фактично розроблена не була, що в свою чергу унеможливлювало розгляд депутатами сільської ради питання та прийняття рішення 8 сесії 22 скликання від 15 серпня 1996 року щодо видачі держгоспу "Жорницький" державного акту на право постійного користування землею загальною площею 3048,64 га.

За вироком Іллінецького районного суду Вінницької області від 18 липня 2016 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдано у зв`язку з недоведеністю наявності в його діянні обов`язкових ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Вироком Апеляційного суду Вінницької області від 24 листопада 2016 року апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задоволено частково. Вирок Іллінецького районного суду Вінницької області від 18 липня 2016 року стосовно ОСОБА_1 скасовано, визнано його винуватим за ч. 1 ст. 366 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 255 грн. Відповідно до ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_1 від покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2017 року касаційні скарги прокурора та засудженого ОСОБА_1 задоволено частково. Вирок Апеляційного суду Вінницької області від 24 листопада 2016 року стосовно ОСОБА_1 скасовано й призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 18 січня 2018 року апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні залишено без задоволення, а виправдувальний вирок стосовно ОСОБА_1 - без змін.

Постановою Верховного Суду від 06 грудня 2018 року касаційну скаргу прокурора задоволено, ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 18 січня 2018 року стосовно ОСОБА_1 скасовано та призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Оскаржуваною ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 травня 2019 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а виправдувальний вирок Іллінецького районного суду Вінницької області від 18 липня 2016 року стосовно ОСОБА_1 - без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Посилається на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки не містить аргументованих відповідей на доводи апеляційної скарги прокуроращодо безпідставності виправдання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 366 КК України та переконливих мотивів, через які апеляцію прокурора на виправдувальний вирок стосовно нього визнано необґрунтованою. Також зазначає, що за відсутності будь-яких мотивів апеляційний суд відмовив прокурору у задоволенні клопотання про повторний допит свідків та дослідження письмових доказів, чим порушив принципи змагальності сторін та безпосередності дослідження доказів. При цьому, за твердженням прокурора, апеляційним судом усупереч вимогам ч. 2 ст. 439 КПК України не виконано вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, які є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді. Крім того, прокурор не погоджується з наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками про відсутність в обвинувальному акті вказівки на час і місце видачі ОСОБА_1 офіційного документу та неправильність пред`явленого йому обвинувачення за ч. 1 ст. 366 КК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Шевченко О.О. підтримала касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні та просила її задовольнити з наведених у ній мотивів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Мотиви Суду

За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Крім цього, зміст ухвали суду апеляційної інстанції повинен відповідати вимогам ст. 419 КПКУкраїни. За частиною другою цієї статті при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Виходячи з положень вказаних статей закону, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, дати вичерпну відповідь на вказані у ній доводи щодо оцінки покладених в основу вироку доказів з точки зору їх належності, допустимості й достовірності, а також зазначити мотиви, з яких він виходив при постановленні ухвали, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, пославшись на відповідну норму права.

Однак під час розгляду цього кримінального провадження вищенаведених вимог закону апеляційним судом не дотримано.

Так, з матеріалів кримінального провадження убачається, що, не погодившись з виправдувальним вироком місцевого суду, прокурор у кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу, в якій порушував питання про скасування цього вироку з мотивів невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які, на його думку, призвели до безпідставного виправдання ОСОБА_1 . У зв`язку з цим просив апеляційний суд ухвалити новий вирок, яким визнати останнього винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. При цьому в апеляційній скарзі прокурор на обґрунтування своїх вимог навів конкретні доводи, які мали бути ретельно перевірені апеляційним судом, та заявив клопотання про повторні допит свідків та дослідження письмових доказів.

На необхідності належної перевірки доводів апеляційної скарги прокурора також наголошував Верховний Суд у постанові від 06 грудня 2018 року, якою попередню ухвалу апеляційного суду від 18 січня 2018 року у цьому кримінальному провадженні було скасовано на підставі невідповідності її вимогам ст. 419 КПК України з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Проте, на порушення вимог ч. 2 ст. 439 КПК України, відповідно до якої вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду при новому розгляді, суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про залишення апеляційної скарги прокурора без задоволення, викладені у ній доводи не перевірив, у своїй ухвалі жодної оцінки їм не надав, не проаналізував та не зіставив докази у контексті доводів прокурора і аргументів на спростування його тверджень не навів. Водночас усупереч вимогам ч. 3 ст. 404 КПК України не вирішив питання про прийняття або відхилення заявленого стороною обвинувачення клопотання про повторні допит свідків та дослідження письмових доказів.

За змістом ухвали апеляційного суду, він обґрунтував свою позицію виключно на неправильній, на його думку, кваліфікації дій ОСОБА_1 при пред`явленні йому обвинувачення, яка полягає у незастосуванні редакції закону України про кримінальну відповідальність (ст. 172 КК України 1960 року), що діяла на час вчинення кримінального правопорушення. Однак такий висновок, зроблений за відсутності аналізу фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, є передчасним.

Допущені судом апеляційної інстанції у цьому кримінальному провадженні порушення вимог кримінального процесуального закону з огляду на положення ст. 412 КПК України є істотними.

За таких обставин, керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд дійшов висновку, що ухвала суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_1 підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене, повно та всебічно перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог кримінального процесуального закону і, в залежності від встановленого, постановити законне та обґрунтоване судове рішення.