168/481/18 Про таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням в інше приміщення - 24.12.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, на ухвалу Волинського апеляційного суду від 6 серпня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018030190000141, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого - за вироком Старовижівського районного суду Волинської області від 27 липня 2017 року за ч. 1 ст. 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням на строк 1 рік 6 місяців,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.

Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням в інше приміщення.

За вироком Ратнівського районного суду Волинської області від 9 квітня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, кваліфіковано його дії як крадіжку, поєднану з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Старовижівського районного суду Волинської області від 27 липня 2017 року та призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

3 травня 2019 року прокурор подав апеляційну скаргу на вирок місцевого суду на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки при формулюванні та визнанні доведеною юридичної формули вчиненого ОСОБА_1 злочину місцевий суд, на думку скаржника, помилково дійшов висновку про вчинення обвинуваченим крадіжки, поєднаної з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, а також у вказаному вироку не зазначено часу вчинення ОСОБА_1 інкримінованого кримінального правопорушення, що в розумінні ст. 412 КПК є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

За наведених вище підстав прокурор просив змінити вирок місцевого суду, вважати доведеним обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК, що полягає в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням до іншого приміщення, вважати його засудженим за вчинення вказаного злочину до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці та на підставі ч. 1 ст. 71 КК частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Старовижівського районного суду Волинської області від 27 липня 2017 року, остаточно призначивши ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. У решті вирок місцевого суду залишити без змін.

Ратнівський районний суд Волинської області ухвалою від 14 травня 2019 року усунув у порядку ст. 379 КПК вказані в апеляційній скарзі прокурора помилки й того ж дня направив копії цієї ухвали всім учасникам судового провадження.

У доповненнях до апеляційної скарги на вирок місцевого суду прокурор підтримав доводи та прохання, наведені в апеляційній скарзі, а також просив скасувати ухвалу місцевого суду від 14 травня 2019 року, оскільки вважав, що цим рішенням було змінено суть вироку, що не входить до повноважень, передбачених ст. 379 КПК, і може бути вирішено виключно шляхом ухвалення вироку, проте ухвалити свій вирок прокурор в апеляційній інстанції не просив.

Волинський апеляційний суд ухвалою від 6 серпня 2019 року залишив вирок місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції на підставі істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вказує, що у вироку місцевого суду всупереч вимогам п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК неправильно зазначено про вчинення ОСОБА_1 крадіжки, поєднаної з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, і не зазначено часу вчинення кримінального правопорушення. Допущене місцевим судом порушення є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому, на думку прокурора, не могло бути усунене шляхом виправлення описки у вироку в порядку ст. 379 КПК. Всупереч приписам ст. 419 КПК зазначені доводи прокурора не отримали належної оцінки суду апеляційної інстанції, який безпідставно залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 без зміни, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримала касаційну скаргу прокурора, просила її задовольнити.

Мотиви Суду

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд залишив апеляційну скаргу прокурора без задоволення з підстав того, що ухвалою місцевого суду від 14 травня 2019 року фактично були виправлені недоліки вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_1, про виправлення яких просив в апеляційній скарзі прокурор, а також на підставі того, що прокурор не оскаржив цієї ухвали місцевого суду в апеляційному порядку, яка була своєчасно йому направлена місцевим судом (т. 1, а.к.п. 122), а тому відповідно до вимог ст. 404 КПК вона не може бути предметом розгляду в межах апеляційного перегляду оскаржуваного вироку.

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

Однак, у касаційній скарзі прокурор не наводить жодних доводів на спростування висновків апеляційного суду про те, що прокурор не оскаржував ухвалу місцевого суду про виправлення описки і вона не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції, в порядку передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК.

Таким чином, за відсутності доводів у касаційній скарзі прокурора на спростування наведених висновків апеляційного суду Верховний Суд відповідно до вимог ст. 433 КПК не має підстав для скасування ухвали апеляційного суду, як незаконної в цій частині.

Водночас, враховуючи попередній висновок і беручи до уваги те, що недоліки вироку місцевого суду, на які вказує прокурор, були виправлені згаданою вище ухвалою цього ж суду від 14 травня 2019 року, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення поданої прокурором скарги та скасування вироку суду першої інстанції.

Вирок місцевого суду, з урахуванням виправлень, внесених ухвалою цього ж суду від 14 травня 2019 року, відповідає положенням статей 370, 374 КПК, а ухвала апеляційного суду є вмотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

Ухвалу Волинського апеляційного суду від 6 серпня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, - без задоволення.