183/2604/17 Про порушення Правил дорожнього руху, внаслідок чого автомобіль виїхав на ліве узбіччя стосовно напрямку свого руху, де допустив наїзд на пішохода, внаслідок чого Потерпілій було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, що перебувають у причинному зв`язку з настанням її смерті - 24.12.2019 Прийняття

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 183/2604/17

провадження № 51-1478 км 19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Макаровець А.М.,

суддів Короля В.В., Лагнюка М.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Демчука П.О.,

прокурора Браїло І.Г.,

потерпілої ОСОБА_1 (у режимі відеокоференції),

засудженого ОСОБА_2 (у режимі відеоконференції),

захисника Волок Ю.В.(у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040000000581, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Перещепине Новомосковського району Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого там само, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року щодо ОСОБА_2 .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2018 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_1 200 000 грн на відшкодування моральної шкоди та 2000 грн - на відшкодування судових витрат.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року вирок щодо ОСОБА_2 в частині призначення покарання змінено. Постановлено вважати його засудженим до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обв`язки, передбачені ст. 76 КК. У іншій частині вирок залишено без змін.

ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 19 березня 2017 року близько 02 год. 25 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним, належним йому автомобілем марки ГАЗ-2217, здійснював рух по вул. Кайдацькій зі сторони вул. Шевченко в напрямку с. Багате в м. Перещепине Новомосковського району Дніпропетровської області, де під час руху навпроти будинку № 21, не діючи таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, проявляючи неуважність до дорожньої обстановки, не маючи жодних перешкод технічного і фізичного характеру для безпечного руху, за відсутності зовнішніх факторів, що змушували його грубо порушувати вимоги п. п. "а" п. 2.9, пунктів 1.3, 1.5., 12.1 Правил дорожнього руху, проявляючи злочинну самовпевненість, але легковажно розраховуючи на відвернення наслідків, втратив контроль над керуванням автомобілем, у результаті чого виїхав на ліве узбіччя стосовно напрямку свого руху, де допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3, яка рухалась у попутному з ним напрямку і була звернута спиною до його автомобіля. Потерпілій внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, що перебувають у причинному зв`язку з настанням її смерті 19 березня 2017 року, за 6-8 годин до моменту огляду тіла потерпілої на місці ДТП.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі обвинуваченого через м`якість.

На обґрунтування доводів прокурор посилається на те, що:

- всупереч вимогам статей 75, 77 КК судом застосовано закон, який не підлягав застосуванню, оскільки необґрунтовано звільнено ОСОБА_2 від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами з випробуванням;

- при призначенні покарання судом апеляційної інстанції порушено вимоги ст. 414 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) );

- на порушення вимог ст. 419 КПК суд апеляційної інстанції не мотивував в ухвалі рішення щодо підстав призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 75 КК, оскільки не зазначив, яким чином обставини провадження та дані про особу ОСОБА_2 є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого правопорушення і впливають на пом`якшення покарання та надають можливість виправлення засудженого без відбування покарання;

- наведені в ухвалі апеляційного суду обставини щодо визнання вини обвинуваченим, його щирого каяття, відшкодування шкоди потерпілій, урахування позиції останньої про призначення ОСОБА_2 покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, внаслідок якого сталася смерть особи молодого віку, і не впливають на пом`якшення покарання, а тому ці обставини безпідставно враховано судом як обставини, передбачені ст. 66 КК;

- змінюючи вирок суду першої інстанції, апеляційний суд не врахував та не звернув уваги на вчинення обвинуваченим злочину у стані алкогольного сп`яніння, що є обтяжуючою покарання обставиною, а також на те, що відшкодування шкоди потерпілій відбулося після розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції та що місце вчинення ДТП обвинувачений залишив відразу після скоєння кримінального правопорушення, а це свідчить про намагання уникнути відповідальності за вчинення тяжкого злочину;

- апеляційний суд не врахував та не надав належної оцінки ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК є тяжким, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, тому при безпідставному застосуванні ст. 75 КК і призначенні обвинуваченому покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням не реалізується мета покарання - виправлення засудженого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Позиції інших учасників судового провадження

На касаційну скаргу прокурора надійшло заперечення захисника Волок Ю.В., в якому вона вважає ухвалу апеляційного суду законною і обґрунтованою, а посилання прокурора на неправильне застосування апеляційним судом положень ст. 75 КК необґрунтованими, оскільки ОСОБА_2 звільнено лише від основного покарання, а додаткове залишено в силі, і наразі обвинувачений здав під розписку посвідчення водія уповноваженим органам, тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами вже виконано.

Стверджує, що за наявності пом`якшуючих покарання обставин апеляційний суд правильно застосував до обвинуваченого ст. 75 КК, а саме: врахував його визнання вини та визнання позовних вимог потерпілої, примирення з потерпілою на стадії перегляду справи судом апеляційної інстанції та відшкодування їй шкоди, а також те, що потерпіла подала заяву про відсутність до обвинуваченого матеріальних і моральних вимог з проханням призначити ОСОБА_2 покарання, не пов`язане з позбавленням волі, прийняла його вибачення як щире каяття, в судовому засіданні підтримала свої твердження, викладені нею в нотаріально посвідченій заяві.

Також судом ураховано молодий вік обвинуваченого, що він одружений, позитивно характеризується за місцем роботи і проживання, має нове місце роботи, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку в лікарів нарколога і психіатра не перебуває. Водночас в ухвалі апеляційного суду зазначено про обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння, а посилання прокурора на те, що ОСОБА_2 втік з місця злочину не відповідає дійсності та жодного разу не ставилося прокурором під час підтримання обвинувачення, оскільки обвинувачений був затриманий працівниками поліції поруч з місцем вчиненя кримінального правопорушення, що встановлено судами обох інстанцій. Просить залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.

Від інших учасників процесу заперечень не надійшло.

У судовому засіданні прокурор підтримав вимоги касаційної скарги і просив призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Потерпіла касаційної скарги не підтримала.

Засуджений та захисник просили відмовити в задоволенні касаційної скарги прокурора, а ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.

Мотиви Суду

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2, правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст. 286 КК у касаційній скарзі не оскаржуються.

Відповідно до вимог ст. 433 КПК касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.

Згідно з положеннями ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Отже, за змістом положень зазначеної норми КПК (4651-17) , критеріями невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість є вид та розмір покарання.

Проте у поданій касаційній скарзі прокурор не навів доводів, які б підтверджували зазначену ним підставу щодо невідповідності призначеного судом першої інстанції покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та не зазначив, чому саме покарання у виді позбавлення волі на строк п?ять років є явно несправедливим через м`якість.

Тому, беручи до уваги вищезазначене, Суд не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги в цій частині.

Відповідно до ч.1 ст. 412 КПК істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Зі змісту положень, передбачених п.2 ч.1 ст. 419 КПК, убачається, що ухвала апеляційного суду складається, у тому числі, з мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Доводи у скарзі щодо порушення апеляційним судом вимог вказаної норми КПК (4651-17) Суд вважає слушними, оскільки, як видно зі змісту судового рішення, апеляційний суд неналежним чином мотивував свої висновки про те, яким чином вчинення в стані алкогольного сп`яніння тяжкого злочину за обставин, зазначених у вироку, з урахуванням даних про особу винного є такими, що свідчать про можливість виправлення засудженого без відбування покарання із застосуванням до нього положень, передбачених ст. 75 КК. На думку Суду, це є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки таке порушення перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

При цьому обґрунтованими, як вважає Суд, є доводи прокурора, викладені в касаційній скарзі про неправильне застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність у частині безпідставного застосування ст. 75 КК.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПКсудове рішення має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК визначено, що неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність є застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Згідно з положеннями, передбаченими ст. 75 КК, при вирішенні питання щодо наявності підстав для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, зокрема, судом ураховуються тяжкість злочину, особа винного та інші обставини справи.

Як убачається з оскаржуваної ухвали, ті позитивні дані про ОСОБА_2, на які послався суд апеляційної інстанції, а саме визнання вини, щире каяття, відсутність попередніх судимостей, наявність постійного місця проживання, позитивної характеристики за місцем проживання та задовільної характеристики за місцем роботи, неперебування на обліку в лікарів нарколога, фтизіатра, психіатра,були враховані при визначенні судом першої інстанції виду та міри покарання за ч. 2 ст. 286 КК.

Як видно зі змісту судового рішення судом апеляційної інстанції також було враховано:

- вимогу потерпілої не позбавляти ОСОБА_2 волі, а також те, що обвинувачений відшкодував потерпілій в повному обсязі витрати, пов`язані з похованням її доньки, та завдану матеріальну і моральну шкоду (т. 2, а.к.п. 69-74), що підтверджено наданою до суду апеляційної інстанції нотаріально посвідченою заявою, та те, що обвинувачений вибачився, і потерпіла вважає це щирим каяттям, та що жодних претензій до ОСОБА_2 вона не має;

- що обвинувачений є особою молодого віку та має на утриманні вагітну дружину, з якою перебуває у цивільному шлюбі (т. 2, а.п. 75-76).

- тяжкість вчиненого злочину, особу обвинуваченого, відношення обвинуваченого до вчиненого, його поведінку під час вчинення кримінального правопорушення та після нього.

Проте, на думку Суду, висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на підставі положень, передбачених ст. 75 КК, не ґрунтуються на положеннях закону.

Суд погоджується з доводами в касаційній скарзі прокурора та вважає, що при вирішенні питання про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням апеляційний суд неналежно врахував:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК є тяжким та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років;

- особу обвинуваченого, який вчинив злочин, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, що є обтяжуючою покарання обставиною;

- непоправні наслідки вчинення кримінального правопорушення - настання смерті потерпілої, яка є особоюмолодого віку;

- відшкодування шкоди потерпілій, яке відбулося після розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції;

- поведінку ОСОБА_2 відразу після вчинення ДТП.

Отже, з огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції, застосовуючи положення ст. 75 КК, хоча й зазначив установлені ним пом`якшуючі обставини, однак, на думку Суду, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого та обставин вчинення злочину і його наслідків вищезазначені мотиви в ухвалі апеляційного суду не є переконливими, оскільки не свідчать про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання та що таке звільнення від покарання буде достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

У цілому зазначене вказує на те, що порушення вимог п.2 ч.1 ст. 419 КПК є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а застосування положень ст. 75 КК свідчить про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК), що відповідно до пунктів 1 і 2 ч. 1 ст. 438, п. 2 ч. 1 ст. 436 КПК є підставою для скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду необхідно врахувати наведене, постановити законне й обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Водночас суд не вбачає підстав для надання оцінки доводам у касаційній скарзі прокурора про те, що апеляційний суд неправильно звільнив ОСОБА_2 на підставі ст. 75 КК від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк три роки без застосування положень ст. 77 КК, оскільки однією з основних підстав для скасування оскаржуваного судового рішення є неправильне застосування апеляційним судом положень ст. 75 КК, тому є передчасним наведення висновків суду касаційної інстанції в цій частині.

Керуючись статтями 369, 412, 413, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року щодо ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року щодо ОСОБА_2 скасувати.

Призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

А.М. Макаровець В.В. Король М.М. Лагнюк