296/775/18 Про замах на таємне викрадення чужого майна - 19.12.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Макарської К.О. на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 20 лютого 2019 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 08 травня 2019 року стосовно

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Андрушки Попільнянського району

Житомирської області, який мешкає за адресою:

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 - ч. 3 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 20 лютого 2019 року, залишеним без зміни ухвалою Житомирського апеляційного суду від 08 травня 2019 року, ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 - ч. 3 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 01 грудня 2017 року приблизно о 08.00, перебуваючи біля приміщення за адресою: АДРЕСА_2 шляхом віджиму металопластикового вікна за допомогою металевого прута проник у дане приміщення, звідки таємно, повторно намагався викрасти два світильника денного світла на загальну суму 393,34 грн, які належали ОСОБА_2, проте не зміг довести до кінця свій злочинний умисел, оскільки був затриманий робітниками підприємства.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

За змістом касаційної скарги захисник Макарська К.О., не погоджуючись із постановленими стосовно ОСОБА_1 судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що дії його підзахисного кваліфіковано неправильно, оскільки у ОСОБА_1 не було умислу на вчинення крадіжки з проникненням, висновки суду ґрунтуються на припущеннях і недопустимих доказах, зокрема, протоколі проведення слідчого експерименту, матеріали провадження не містять належних і достатніх доказів його винуватості в інкримінованому злочині. Вказує на те, що в результаті неправильної кваліфікації дій ОСОБА_1 останньому призначене надмірно суворе покарання.

Від потерпілого ОСОБА_2 надійшло клопотання, в якому він при розгляді справи просить врахувати його незгоду з доводами касаційної скарги захисника Макарської К.О., вважаючи їх безпідставними, та залишити без зміни постановлені стосовно ОСОБА_1 судові рішення.

Позиції учасників судового провадження

Захисник підтримала касаційну скаргу, просила її задовольнити.

Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника, просив залишити без зміни постановлені стосовно ОСОБА_1 судові рішення.

Мотиви Суду

Положенням ч. 1 ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України неповнота досудового розслідування та судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, про що порушує питання захисник, перегляду в касаційному порядку не підлягають, а отже, при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.

Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

У поданій касаційній скарзі сторона захисту порушує питання щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та безпідставного засудження ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 - ч. 3 ст. 185 КК України.

Проте зазначені доводи захисника Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального процесуального закону.

Так, при перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 - ч. 3 ст. 185 КК України, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону судом зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.

Той факт, що ОСОБА_1 вчинив незакінчений замах на таємне, повторне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у приміщення, підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_2, свідка ОСОБА_3, даними, що містяться у протоколах огляду місця події, предмету, слідчого експерименту, пред`явлення особи для впізнання, висновках експертів.

На думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого саме ч. 3 ст. 15 - ч. 3 ст. 185 КК України, належним чином обґрунтовані та вмотивовані.

Крім того, доводи захисника щодо необхідності перекваліфікації дій ОСОБА_1 з ч. 3 ст. 15 - ч. 3 ст. 185 на ст. 162 КК України, не ґрунтуються на нормах матеріального права з огляду на таке.

Так, статтею 162 КК України встановлено кримінальну відповідальність серед іншого за незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян.

Зазначена стаття знаходиться в розділі V "Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина" Кримінального кодексу України (2341-14) .

Під порушенням недоторканності житла слід розуміти протиправне таємне або відкрите проникнення в чуже житло (будинок, квартиру або кімнату) без згоди його власника на такі дії.

За матеріалами провадження встановлено, що ОСОБА_1 проник до нежитлового приміщення, належного юридичній особі, тому вчинене засудженим діяння знаходиться поза межами диспозиції ст. 162 КК України, й відповідно підстави для перекваліфікації його дій відсутні.

Доводи захисника щодо недопустимості доказу - протоколу проведення слідчого експерименту від 01 грудня 2017 року, оскільки зафіксовані в ньому показання ОСОБА_1 надані під тиском слідчого, не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами провадження. Як убачається з протоколу проведення слідчого експерименту від 01 грудня 2017 року, під час його проведення від ОСОБА_1 та інших учасників скарг та зауважень не надходило, з цього приводу до правоохоронних органів також ніхто не звертався.

Суд першої інстанції проаналізував зібрані докази та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для зміни правової кваліфікації дій ОСОБА_1 тадоведення поза розумним сумнівом його винуватості у вчиненні інкримінованого злочину.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їхню належність і допустимість.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, суд першої інстанції, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, відсутність обставин, що обтяжують чи пом`якшують покарання, висновок органу пробації, а також дані про його особу, зокрема те, що він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, проте належних висновків для себе не зробив і на шлях виправлення не став, ухилявся від суду, за місцем проживання характеризується посередньо, тобто суд дотримався вимог статей 50, 65- 67, 70 КК України.

Крім того, доводи захисника, аналогічні наведеним у касаційній скарзі, були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції, який, розглядаючи апеляційні скарги на вирок суду першої інстанції, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, постановлена ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника Макарської К.О. залишити без задоволення, а вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 20 лютого 2019 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 08 травня 2019 року стосовно ОСОБА_1 - без зміни.