164/221/18 Про порушення ПДР, відсутність з боку водія контролю за якістю закріплення вантажу, щоб запобігти його випадінню з прецепа вантажного автомобіля, допущення випадіння вантажу, та створення аварійної ситуації водію легкового автомобіля, який рухався у попутному напрямку, унаслідок чого легковий автомобіль з'їхав у кювет і перекинувся, що стало причиною загибелі пасажира останнього - 19.12.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Негрея О.М. на вирок Маневицького районного суду Волинської області від 9 квітня 2019 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017030000000268, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Маневицький районний суд Волинської області вироком від 9 квітня 2019 року засудив ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів на строк 2 роки.

На підставі пунктів "в","е" ст. 1 Закону України від 22 грудня 2016 року № 1810-VIII "Про амністію у 2016 році" ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі та позбавлення права керувати всіма видами транспортних засобів.

Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 грн та матеріальної шкоди - 11 025 грн.

Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 26 серпня 2017 року о 22:35, керуючи автопоїздом у складі сідлового тягача "Renault-Premium 385", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, з напівпричепом "Zremb NW 302.1", реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, із технічною несправністю напівпричепа, а саме зміною конструкції запірного пристрою заднього борта у вигляді деформування регулювальних важелів приводу правої і лівої запірних скоб, завантаженим біологічними відходами тваринного походження, на 46 км + 320 м автодороги Луцьк - Ківерці - Маневичі - Любешів - КПП Дольськ, неподалік смт Колки Маневицького району Волинської області, рухаючись у напрямку смт Маневичі Волинської області, в порушення п. 1.5, п.п. "а", "б", "ґ", "д" п. 2.3, п. 22.2, п.п. "а", "ґ" п. 22.3 Правил дорожнього руху, не контролював закріплення вантажу, щоб запобігти його випадінню, та допустив відкриття заднього борта напівпричепа, внаслідок чого забруднив проїзну частину дороги цими відходами, створивши аварійну ситуацію водію ОСОБА_3, який керував автомобілем "Nissan Kubistar", реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 .

Унаслідок цього водій автомобіля "Nissan Kubistar" ОСОБА_3, рухаючись по вказаній автодорозі в попутному з автопоїздом напрямку, своєчасно не виявивши на проїзній частині біологічні відходи, не маючи можливості відвернути дорожньо-транспортну пригоду, не впоравшись із керуванням автомобілем, з`їхав у лівий кювет і перекинувся. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля "Nissan Kubistar" ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень помер.

Волинський апеляційний суд ухвалою від 15 серпня 2019 року вирок суду першої інстанції залишив без зміни.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі захисник просить судові рішення в частині вирішення цивільного позову скасувати, посилаючись на те, що висновки судів у цій частині суперечать нормам матеріального права та правовому висновку Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року. На обґрунтування своїх доводів вказує, що цивільно-правову відповідальність ОСОБА_1 було застраховано відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) , тому цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 підлягав стягненню зі страхової компанії ПАТ "УПСК".

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор не підтримав касаційну скаргу захисника.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оспорено.

Що стосується доводів захисника, викладених у касаційній скарзі, про неправильне стягнення матеріальної та моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_2 із засудженого, а не зі страховика, колегія суддів дійшла такого висновку.

Положеннями ч. 2 ст. 127 КПК передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно зі ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Статтею 62 КПК передбачено, що цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом. Права та обов`язки цивільного відповідача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Цих вимог закону під час вирішення цивільного позову потерпілої у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 судами першої та апеляційної інстанцій дотримано.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що внаслідок вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, потерпілій ОСОБА_2 заподіяно матеріальну та моральну шкоду. З метою відшкодування цієї шкоди потерпіла до початку судового розгляду звернулася з цивільним позовом до ОСОБА_1 у межах кримінального провадження. При цьому в її позовній заяві не було зазначено як цивільного відповідача страхову компанію. Під час судового розгляду потерпіла підтримала свій цивільний позов у повному обсязі та просила його задовольнити.

Крім того, за результатами перевірки матеріалів провадження встановлено, що після ознайомлення з цивільним позовом стороною захисту не порушувалось питання з приводу залучення страхової компанії, якою застраховано цивільну-правову відповідальність ОСОБА_1, як цивільного відповідача. За таких обставин

місцевий суд був позбавлений повноважень із власної ініціативи залучати у кримінальному провадженні іншого цивільного відповідача.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що місцевий суд правильно вирішив цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 у межах її позовних вимог, стягнувши заподіяну їй матеріальну та моральну шкоду із засудженого ОСОБА_1 .

Твердження захисника про те, що суди першої та апеляційної інстанцій вирішили цивільний позов усупереч висновку Великої Палати Верховного Суду, зазначеного в постанові від 4 липня 2018 року, є непереконливими, оскільки потерпілою пред`явлено цивільний позов до засудженого, а не до страховика завдавача шкоди, якого не було залучено у цьому кримінальному провадженні як цивільного відповідача.

Апеляційний суд належним чином перевірив доводи захисника щодо неправильного вирішення цивільного позову та визнав висновок місцевого суду в цій частині правильним, належним чином мотивувавши своє рішення.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Таким чином, під час розгляду кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були підставами для скасування судових рішень стосовно ОСОБА_1 у частині вирішення цивільного позову.

Враховуючи наведене Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу захисника необхідно залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

Вирок Маневицького районного суду Волинської області від 9 квітня 2019 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Негрея О.М. - без задоволення.