Постанова

Іменем України

18 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 592/5228/14

провадження № 51-4036 км 19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Чистика А. О.,

суддів: Бородія В. М., Вус С. М.,

за участю:

секретаря судового засідання Голюк І. О.,

прокурора Шевченко О. О.,

захисника (в режимі відеоконференції) Симоволос В. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Паливоди Людмили Володимирівни на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 10 липня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013200400000016 від 03 вересня 2013 року, стосовно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сєвєродонецьк, який згідно матеріалів кримінального провадження зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 354 Кримінального кодексу України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Зарічного районного суду м. Суми від 22 травня 2017 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 354 Кримінального кодексу України (далі - КК України) у зв`язку з недоведеністю того, що в його діяннях наявний склад вказаного кримінального правопорушення, та виправдано. Запобіжний захід скасовано. Вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно з вироком органами досудового розслідування ОСОБА_1 було обвинувачено в тому, що він, обіймаючи в період з 10 грудня 2010 року до 23 вересня 2013 року посаду провідного юрисконсульта служби колії Статутного територіально-галузевого об`єднання "Південна залізниця" Державної адміністрації залізничного транспорту України (далі за - ДП "Південна залізниця") та будучи працівником державного підприємства, який не є службовою особою, на початку липня 2013 року в телефонній розмові з ОСОБА_2 повідомив йому про наявність проблем і запропонував особисто зустрітися для їх обговорення та вирішення. Згодом, 26 липня 2013 року під час особистої зустрічі у приміщенні службового кабінету магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2" ПП ОСОБА_2 на АДРЕСА_3 ОСОБА_1 . повідомив ОСОБА_2 про можливі наслідки проведення подальших перевірок, навіть до знесення магазину потерпілого, та висловився щодо передачі йому як неправомірної вигоди грошових коштів у розмірі 500 доларів США. Після цього, 31 липня 2013 року, 5, 13 та 15 серпня 2013 року під час телефонних розмов із ОСОБА_2, ініційованих обвинуваченим, систематично нагадував ОСОБА_2 про це. Надалі під час особистої зустрічі в період часу з 14 год 01 хв до 14 год 12 хв 04 вересня 2013 року у приміщенні службового кабінету в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_2" на АДРЕСА_3, ОСОБА_2, будучи зацікавленим у припиненні перевірок та вирішенні земельного питання, передав ОСОБА_1 як неправомірну вигоду за не створення умов, що перешкоджають нормальній підприємницькій діяльності ОСОБА_2, грошові кошти 500 доларів США, що на момент вчинення злочину за курсом Національного банку України становила суму 3996,5 грн.

Полтавський апеляційний суд ухвалою від 10 липня 2019 року апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_2 та прокурора залишив без задоволення, а вирок Зарічного районного суду м. Суми від 22 травня 2017 року стосовно ОСОБА_1 - без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає статтям 412, 419 та 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України (4651-17) ). Зазначає, що доводи прокурора в апеляційній скарзі, за виключенням одного, судом апеляційної інстанції не спростовані. Посилається на те, що під час прослуховування запису судового засідання від 01 квітня 2016 року в суді апеляційної інстанції достовірно встановлено відсутність певної частини запису, що унеможливлює визначити, які докази досліджено та яку оцінку їм надано. З цього приводу головуючим суддею висловлено окрему думку, проте, що вирок стосовно ОСОБА_1 . підлягав скасуванню через неякісну фіксацію судового процесу від 01 квітня 2016 року. Вказує також на те, що жодного з інших доводів прокурора, в порушення вимогам ст. 419 КПК України, судом апеляційної інстанції не спростовано.

У запереченні на касаційну скаргу виправданий посилається на правильність висновків суду про недопустимість доказів у кримінальному провадженні через їх невідповідність вимогам КПК (4651-17) України, а також на те, що свідки у кримінальному провадженні нічого не змогли повідомити про обставини передачі грошей. Висловлює думку про те, що неналежна якість технічного запису судового засідання, на його переконання, не є підставою для скасування судового рішення. Також вважає, що касаційну скаргу підписав прокурор, який не мав на це повноважень.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор Шевченко О. О. підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.

Захисник Семиволос В. В. проти касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без зміни.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Згідно з ч. 2 ст. 418 КПК України судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються, проголошуються, видаються, роз`яснюються або надсилаються учасникам судового провадження в порядку, передбаченому статтями 368 -380 цього Кодексу.

Ухвала апеляційного суду є рішенням стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і вона повинна відповідати вимогам ст. 370 КПКУкраїни. Крім того, ухвала апеляційного суду за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 419 цього кодексу.

Відповідно ж до вимог ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Тобто, зважаючи на приписи ст. 419 КПК України, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Недотримання наведених положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.

За матеріалами кримінального провадження виправдувальний вирок суду першої інстанції був оскаржений в апеляційному порядку потерпілим та прокурором. У поданій апеляційній скарзі прокурор просив вирок Зарічного районного суду м. Суми від 22 травня 2017 року скасувати. Наводячи конкретні доводи на обґрунтування заявлених вимог, прокурор, серед іншого, зазначав про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а також указував на наявність доказів, які не отримали належної правової оцінки, що потягло за собою неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Крім того, просив дослідити матеріали кримінального провадження, у тому числі аудіозапис судового засідання від 01 квітня 2016 року.

За наслідками апеляційного розгляду суд визнав подану апеляційну скаргу необґрунтованою.

Водночас, в ухвалі апеляційного суду був відображений лише один з доводів апеляційної скарги прокурора щодо відсутності якісного технічного запису судового засідання від 01 квітня 2016 року.

При цьому наявний технічний запис судового засідання від 01 квітня 2016 року дійсно має погану якість і з нього неможливо встановити, який саме доказ досліджує суд першої інстанції та зміст цього дослідження. Вказані обставини були встановлені під час апеляційного розгляду та підтверджені за наслідками касаційного розгляду.

Посилання в ухвалі суду апеляційної інстанції на те, що відсутність технічного запису судового засідання належної якості не є підставою для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, оскільки сторона обвинувачення мала можливість звернутися до суду апеляційної інстанції з клопотанням про повторне дослідження доказів, є неспроможними і такими, що суперечать вимогам п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України.

Зокрема, згідно з п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції. Ці вимоги не були враховані апеляційним судом.

Більш того, суд апеляційної інстанції в постановленій ухвалі взагалі не навів мотивів та не обґрунтував підстав, з яких він відхилив решту доводів прокурора апеляційній скарзі, і не мотивував належним чином свого рішення про залишення її без задоволення. Зокрема, залишились без відповіді доводи апеляційної скарги про невідповідність фактичним обставинам кримінального провадження висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для проведення негласних слідчих (розшукових) дій, що були покладені в основу виправдувального вироку; безпідставність визнання недопустимим доказом постанови прокурора про контроль за вчиненням злочину та протоколу огляду місця події від 04 вересня 2013 року; запису, скопійованого на флеш-носій, що був зроблений потерпілим ОСОБА_2 на підтвердження того факту, що саме ОСОБА_1 ініціював передачу йому грошових коштів; необґрунтованості відмови у задоволенні клопотання захисника про проведення фонескопічної експертизи запису голосу обвинуваченого, а також доводи стосовно неправильної оцінки судом першої інстанції показів свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 .

Враховуючи викладене, процедуру апеляційного перегляду було здійснено формально без додержання приписів ст. 2 цього Кодексу.

Таким чином, ухвалу суду апеляційної інстанції не можна визнати законною, обґрунтованою і вмотивованою, її зміст не відповідає положенням статей 370, 419 КПК України.

У зв`язку з викладеним Суд визнає обґрунтованими доводи прокурора в касаційній скарзі, в частині істотного порушення апеляційним судом норм кримінального процесуального закону та невідповідності ухвали суду апеляційної інстанції ч. 2 ст. 419 КПК України.

Отже, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати зазначене, належним чином перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, здійснити апеляційний розгляд відповідно до вимог кримінального процесуального закону і прийняти законне та обґрунтоване рішення.

На підставі наведеного, керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 10 липня 2019 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

А. О. Чистик В. М. Бородій С. М. Вус