202/4278/18 Про умисне заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, від яких останній помер, скоєне у стані алкогольного сп'яніння на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків - 18.12.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2018 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040660000668, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Дніпра, раніше не судимої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що 29 квітня 2018 року, в період часу з 15 по 17 год, перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1, вживала спиртні напої разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_2, в ході чого на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків між ними виник словесний конфлікт. Під час вказаного конфлікту, ОСОБА_1, діючи умисно, з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, схопила правою рукою кухонний ніж, яким нанесла ОСОБА_2 один удар в область передньої черевної стінки, в результаті чого спричинила потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, від яких останній помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Смерть потерпілого ОСОБА_2 настала від проникаючого колото-різаного поранення черева, яке ускладнилось розвитком перитоніту та інтоксикації.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 ставить питання про скасування судових рішень щодо неї і призначення нового розгляду у суді першої інстанції.Зазначає, що не була ознайомлена з матеріалами кримінального провадження в повному обсязі, визнавальні показання дала під тиском працівників поліції, а також посилається на те, що слідчий експеримент було проведено без участі захисника.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджена ОСОБА_1 та захисник Сергієнко Т. М. частково підтримали касаційну скаргу та просили змінити оскаржувані судові рішення і призначити засудженій покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів наведених у касаційній скарзі ОСОБА_1, вважав, що оскаржувані судові рішення слід залишити без зміни.

Представник потерпілого Коваленко С. О. подав заяву про проведення касаційного розгляду без його участі.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія судів дійшла наступних висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Зі змісту касаційної скарги засудженої вбачається, що вона, крім іншого, посилається на неповноту судового розгляду, що згідно зі ст. 438 КПК України не є предметом перевірки у касаційному порядку.

Разом із тим, при перевірці судових рішень не встановлено обставин, які б ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яким її засуджено.

Доводи засудженої про порушення її права на захист, яке полягало у ненаданні їй можливості ознайомлення з матеріалами кримінальної справи в повному обсязі, є безпідставними та не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Зокрема, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що в період часу з 16 січня 2019 року по 14 лютого 2019 року ОСОБА_1 в повному обсязі ознайомилась з матеріалами кримінального провадження та технічними записами судових засідань, що підтверджується її підписами (Т. 1, а. п. 167). Крім того, засуджена 18 квітня 2019 звернулася до суду з повторним клопотанням про надання можливості ознайомлення з матеріалами кримінального провадження для подачі касаційної скарги, з якими ознайомилась в повному обсязі, про що свідчать її відповідні підписи (Т. 1, а. п. 214).

Вирок грунтується на показаннях обвинуваченої ОСОБА_1, які були надані в ході судового розгляду, а тому доводи касаційної скарги про незаконність судових рішень з посиланням на тиск з боку працівників поліції задля отримання визнавальних показань при проведенні досудового розслідування, є неспроможними.

Безпідставним є твердження ОСОБА_1 про те, що слідчий експеримент було проведено без участі захисника.

Так, як вбачається з матеріалів кримінального провадження (Т. 1, а. п. 133-135), 20 червня 2018 року у присутності захисника Кисіль А. М. та за участю засудженої, експерта і понятих, було проведено слідчий експеримент з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, протокол проведення слідчого експерименту підписаний усіма учасниками слідчої дії, клопотань та зауважень від них не надходило.

Під час апеляційного перегляду вироку суду першої інстанції за апеляційною скаргою захисника Сергієнко Т. М. в інтересах засудженої ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи щодо суворості призначеного покарання останній, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими, при цьому належним чином умотивував своє рішення.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Таким чином, доводи касаційної скарги та матеріали кримінального провадження не містять даних про порушення судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді провадження норм кримінального процесуального закону, які ставили б під сумнів обґрунтованість прийнятих рішень.

Покарання засудженій призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром воно є необхідним та достатнім для її виправлення і попередження нових злочинів, та відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України. Колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення покарання та застосування приписів ст. 69 КК України при його призначенні.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2018 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 - без задоволення.