404/4936/18 Про відмову відкрити апеляційне провадження щодо перегляду вироку районного суду - 18.12.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 30 липня 2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадження в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016120020005160, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України, та

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Кіровський районний суд м. Кіровограда ухвалою від 25 липня 2019 року продовжив строк тримання під вартою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на два місяці - до 25 вересня 2019 року кожному включно.

Суддя Кропивницького апеляційного суду ухвалою від 30 липня 2019 року, керуючись положеннями ч.4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України, відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вказану ухвалу суду першої інстанції з тих підставах, що ч. 2 ст. 392 КПК України не приведена законодавцем у відповідність з Конституцією України (254к/96-ВР) та рішенням Конституційного суду України № 4-р/2019 від 13 червня 2019 року і залишається чинною у викладеній редакції, якою встановлено обмеження на апеляційне оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою до ухвалення судового рішення по суті, оскільки відсутній процесуально визначений порядок прийняття та розгляду зазначеної категорії проваджень, а тому зазначене судове рішення згідно з вимогами кримінального процесуального закону апеляційному оскарженню не підлягає.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 ставить питання про перегляд ухвали судді апеляційної інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судове рішення апеляційного суду та призначити новий розгляд провадження в суді апеляційної інстанції, посилаючись на недотримання апеляційним судом вимог ч. 6 ст. 9 КПК, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України та рішення Конституційного суду України від 13 червня 2019 року щодо практики застосування положень ч. 2 ст. 392 КПК України, зокрема щодо права на апеляційне оскарження судових рішень про продовження строку тримання під вартою. Вважає, що апеляційний суд, відмовляючи у відкриття апеляційного провадження, не дотримався висновків Конституційного Суду України та положень п. 17 ч. 1 ст. 7, ст. 8, ч. 6 ст. 9 КПК України.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор не заперечував щодо задоволення поданої скарги.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України (254к/96-ВР) основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного і касаційного оскарження рішення суду.

За змістом статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових та службових осіб.

Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Статтею 24 КПК України визначено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому процесі.

Відповідно до частини 6 статті 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною 1 статті 7 цього Кодексу.

Статтею 7 КПК України передбачено загальні засади кримінального провадження, до яких відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом та судом, презумпція невинуватості й забезпечення доведеності винуватості, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Однак, з такою позицією колегія суддів касаційного суду погодитися не може.

13 червня 2019 року Конституційний Суд України у справі

№ 4 р/2019 визнав неконституційним положення ч. 2 ст. 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання особи під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Статтею 152 Конституції України визначено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто з моменту прийняття рішення Конституційним Судом України скасовано обмеження на окреме оскарження ухвал про продовження строку тримання особи під вартою, які постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції.

Ухвала, яка оскаржувалася ОСОБА_1 в апеляційному порядку, за своїм змістом стосувалася продовження строку тримання його під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції.

Оскільки норма про обмеження окремого оскарження ухвал про продовження строку тримання особи під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції, була визнана неконституційною, апеляційний суд необґрунтовано відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 .

Та обставина, що 2 ст. 392 КПК України не приведена законодавцем у відповідність з Конституцією України (254к/96-ВР) та рішенням Конституційного суду України № 4-р/2019 від 13 червня 2019 року, не може обмежувати право особи на оскарження судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що зазначені порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними в розумінні положень ч. 1 ст. 412 КПК України, оскільки вони перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування такого судового рішення і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

Касаційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 30 липня 2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадження скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.