Постанова

Іменем України

18 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 295/16672/15-к

провадження № 51-6284 км 18

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючого Святської О.В.,

суддів Єремейчука С.В., Чистика А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Нестеренка Ю.Є.,

прокурора Пантєлєєвої А.С.,

засудженого ОСОБА_1 в режимі відеоконференції,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Невмержицької Тетяни Олександрівни на вирок Житомирського апеляційного суду від 27 березня 2019 року відносно ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015060020005379, за обвинуваченням

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Житомира, мешканця АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі КК).

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Богунського районного суду міста Житомира від 22 грудня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з призначенням іспитового строку 2 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.

Вироком Апеляційного суду Житомирської області від 16 квітня 2018 року задоволено апеляційну скаргу прокурора, вирок Богунського районного суду міста Житомира від 22 грудня 2017 року в частині призначеного покарання скасовано і ухвалено свій, яким ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 2 ст. 186 КК із застосуванням ст. 69 КК у виді обмеження волі на строк 2 роки. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Постановою колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 11 грудня 2018 року вирок Апеляційного суду Житомирської області від 16 квітня 2018 року відносно ОСОБА_1 за апеляційною скаргою прокурора скасовано і призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції з підстав невідповідності призначеного покарання із застосуванням положень ст. 69 КК ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості.

Як зазначив Верховний Суд скасовуючи вирок Апеляційного суду Житомирської області від 16 квітня 2018 року, вказані у цьому вироку обставини, що стали підставами застосування положень ст. 69 КК, у даному конкретному випадку не є такими, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину.

За результатами нового розгляду Житомирський апеляційний суд своїм вироком від 27 березня 2019 року скасував вирок Богунського районного суду міста Житомира від 22 грудня 2017 року в частині призначеного покарання та призначив ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

У строк відбуття покарання ОСОБА_1 зараховано час відбутого покарання у виді 7 місяців і 26 днів обмеження волі з розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі.

В решті вирок залишено без змін.

ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він за обставин, установлених судом та детально викладених у вироку, 03 листопада 2015 року, приблизно о 01 год 30 хв., поблизу будинку № 39 на вул. Київській у місті Житомирі, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, повторно відкрито заволодів належним ОСОБА_2 майном на загальну суму 400 грн., викраденим розпорядився на власний розсуд.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Невмержицька Т.О. просить скасувати вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Аргументуючи заявлену вимогу, захисник стверджує, що призначене ОСОБА_1 апеляційним судом покаранням у виді позбавлення волі з неможливістю застосування положень ст. 75, 76 КК є необґрунтованим та таким, що не відповідає особі засудженого і тяжкості вчиненого злочину. Зазначає, що при постановленні вироку апеляційним судом не враховано пом?якшуючі покарання обставини - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування шкоди. Також скаржник вказує, що суд, відповідно до вимог ч. 2 ст. 66 КК міг би врахувати й інші, не зазначені в частині першій цієї статті обставини, зокрема молодий вік, дані про особу ОСОБА_1, його характеристики, стан його здоров`я, думку потерпілого. Вважає вирок апеляційного суду необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню з підстав невідповідності призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок суворості.

Позиції інших учасників судового провадження

Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу захисника не надійшли.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, яка вважала вирок апеляційного суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Мотиви Суду

Згідно ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, правильність юридично-правової оцінки діяння за ч. 2 ст. 186 КК у касаційній скарзі не оспорюються.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Відповідно до ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У цьому кримінальному провадженні, як убачається з його матеріалів, саме наведеними нормами матеріального права керувався апеляційний суд при призначенні ОСОБА_1 покарання.

Так, після скасування за касаційною скаргою прокурора Верховним Судом вироку апеляційного суду, за результатами нового розгляду Житомирський апеляційний суд при перегляді кримінального провадження дійшов правильного висновку про невмотивованість вироку суду першої інстанції в частині застосування положень ст. 75 КК. Ухвалюючи свій вирок, апеляційний суд, окрім загальних засад, викладених у ст. 65 КК та обставин, передбачених у ст. 66 КК, які було враховано судом першої інстанції при обранні виду та розміру покарання, врахував поведінку ОСОБА_1 у минулому, який після відбуття покарання за попереднім вироком на шлях виправлення не став, знову вчинив тяжкий злочин, визнав вину, щиро розкаявся, урахував думку потерпілого, який не наполягав на призначенні ОСОБА_1 суворого покарання, та визначив ОСОБА_1 мінімальнепокарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 186 КК.

Свої висновки щодо можливості виправлення, перевиховання та попередження вчинення нових злочинів ОСОБА_3 лише в умовах ізоляції від суспільства апеляційний суд належно умотивував.

На думку колегії суддів, призначене апеляційним судом ОСОБА_1 покарання за своїм видом та розміром відповідає загальним засадам, є необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Підстав вважати обране покарання явно несправедливим через суворість немає.

Погоджуючись із висновками апеляційного суду, колегія суддів не вбачає правових підстав для застосування до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК зі звільненням його від відбування покарання з випробуванням, про що йдеться в касаційній скарзі.

Доводи захисника Невмержицької Т.О. про відсутність у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2018 року посилань на неможливість застосування положень ст. 75 КК до ОСОБА_1, що на її думку надає право застосувати положення зазначеного закону під час перегляду вироку Житомирського апеляційного суду від 27 березня 2019 року, не є переконливими, оскільки апеляційний суд належно вмотивував свої висновки.

Відповідно до вищевказаної постанови Верховного Суду підставою скасування вироку апеляційного суду Житомирської області від 16 квітня 2018 року була невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі через м?якість, яка стосувалася питання призначення ОСОБА_1 покарання. При цьому касаційний суд визнав, що вказані у вироку апеляційного суду обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, що стали підставами застосування положень ст. 69 КК, у даному конкретному випадку не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Усунувши виявлені судом касаційної інстанції недоліки, суд апеляційної інстанції дотримався загальних засад призначення покарання та його мети. Обраний засудженому захід примусу, на думку Суду, є необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових злочинів, підстав вважати призначене засудженому покарання явно несправедливим через суворість колегія суддів не вбачає.

Переконливих аргументів на спростування рішення апеляційного суду щодо призначеного покарання в касаційній скарзі не міститься.

Істотних порушень норм матеріального і процесуального права, які були би підставами для скасування або зміни оскаржуваного вироку при розгляді справи в суді касаційної інстанції, не встановлено.

З огляду на наведене, суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та зміни вироку апеляційного суду.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Житомирського апеляційного суду від 27 березня 2019 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, касаційну скаргу захисника Невмержицької Тетяни Олександрівни - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

О.В. Святська Єремейчук С.В. А.О. Чистик