Постанова
Іменем України
12 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 489/4424/17
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/784/394/18
Провадження № 51 - 2301 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Марчука О.П., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І.А.,
прокурора Пантєлєєвої А.С.,
засудженого ОСОБА_1,
його захисника адвоката Капіноса І.І. в режимі
відеоконференції,
перекладача Ніколаєнка А.Ф.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017150040004402 від 01 вересня 2017 року, щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Вургун Акстафинського району Республіки Азербайджан, особи без громадянства, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 жовтня 2004 року за ст. 115 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років, звільненого 13 серпня 2013 року по відбуттю строку покарання,
за ст. 185 ч. 1, ст. 186 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 січня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 05 квітня 2018 року щодо нього.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 січня 2018 року ОСОБА_1 засуджено:
- за ст. 185 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
- за ст. 186 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з моменту затримання в порядку виконання вироку.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він
01 вересня 2017 року приблизно о 14 годині в стані алкогольного сп`яніння в приміщенні кафе на території залізничного вокзалу за адресою: м. Миколаїв,
вул. Новозаводська, 5, шляхом вільного доступу таємно викрав із сумки ОСОБА_2 його мобільний телефон марки "Fly IQ 4404", заподіявши матеріальну шкоду потерпілому на суму 1500 гривень.
Того ж дня приблизно о 15 годині ОСОБА_1 в лісосмузі по вул. Новозаводській у м. Миколаєві, діючи повторно, із застосуванням насильства, яке не було небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, збив з ніг ОСОБА_2, викрутив йому руку за спину та за допомогою манікюрних кусачок відкрито викрав золоту каблучку, вартістю 1182 гривні 62 копійки, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на зазначену суму.
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 05 квітня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційну скаргу його захисника - адвоката Капіноса І.І. - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на порушення права на захист, незаконність та необґрунтованість судових рішень щодо нього, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо нього, а кримінальне провадження зарити на підставі ст. 284 КПК України. Даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадження, указує на те, що його вину не доведено поза розумним сумнівом, у нього хворі ноги і він не міг збити ОСОБА_2 з ніг, речі потерпілого за його згодою були здані до ломбарду, а тому в його діях відсутній склад кримінального правопорушення. Вважає, що суд апеляційної інстанції допустив порушення ст. 404 ч. 3 КПК України щодо повторного дослідження показань потерпілого, який їх неодноразово змінював.
Заперечень на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Капінос І.І. у судовому засіданні висловили доводи на підтримання касаційної скарги засудженого і просили її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу захисника необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.
Так, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 та доведеності його вини у вчинені крадіжки та грабежу суд послався, у тому числі: на показання самого ОСОБА_1, який не заперечував, що він витягнув із сумки ОСОБА_2 мобільний телефон, а потім з дозволу потерпілого зняв з його руки каблучку, які у подальшому ОСОБА_3 здала до ломбарду; показання потерпілого ОСОБА_2 про обставини викрадення його майна, про те, що під час спільного вживання алкогольних напоїв з ОСОБА_1 він виявив зникнення мобільного телефону та паспорту, а під час чергового походу до лісосмуги в туалет ОСОБА_1 збив його з ніг, вдарив по голові, викрутив руку за спину і зрізав з пальця каблучку; на показання свідка ОСОБА_3 про те, що під час чергового походу в туалет з потерпілим ОСОБА_1 попросив у неї щипці, повернувся він з кільцем, на якому були сліди крові; на дані, які містяться в заяві про вчинення кримінального правопорушення від 01 вересня 2017 року, у якій ОСОБА_2 повідомив про викрадення його майна із застосуванням фізичної сили; на дані, які містяться в заяві ОСОБА_1 від 01 вересня 2017 року про добровільну видачу паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_2 і викраденого мобільного телефону та заяві ОСОБА_3 від 01 вересня 2017 року про видачу косметичних щипців і договору з ломбарду, предметом застави якого була деформована каблучка, а також у протоколах огляду зазначених предметів від 01 вересня 2017 року; на дані, які містяться в протоколі огляду від 01 вересня 2017 року, в ході якого в лісосмузі по вул. Новозаводській в м. Миколаєві виявлено сумку з речами і документи на ім`я ОСОБА_2 ; на висновок судово-медичної експертизи від 07 вересня 2017 року № 1340 про виявлені у ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження у вигляді синця лівої нижньої кінцівки та припухлості м`яких тканин в області правої кисті.
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 зазначених кримінальних правопорушень та правильно кваліфікував його дії за ст. 185 ч. 1, ст. 186 ч. 2 КК України. При цьому суд оцінив докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Доводи касаційної скарги про порушення права на захист є необґрунтованими.
Як убачається із матеріалів кримінального провадження інтереси обвинуваченого ОСОБА_1 під час кримінального провадження як в суді першої інстанції, так і апеляційному суді, представляв професійний адвокат Капінос І.І., допит обвинуваченого, свідків та дослідження письмових доказів проводилися за участю цього захисника. Судами першої та апеляційної інстанцій у зазначеному кримінальному провадженні також було забезпечено участь перекладача.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника Капіноса І.І. на вирок місцевого суду, перевірив доводи сторони захисту про недоведеність винуватості ОСОБА_1 та суворість призначеного йому покарання, визнав їх безпідставними, зазначивши підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, належним чином мотивувавши своє рішення.
Відповідно до вимог ст. 404 ч. 3 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Згідно з журналом судового засідання від 05 квітня 2018 року та аудіозаписом цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, захисник Капінос І.І. заявив клопотання про долучення до матеріалів кримінального провадження розписки про відшкодування матеріальної шкоди потерпілому, яке було судом задоволено, долучено зазначену розписку та досліджено її зміст. Клопотань про повторний допит потерпілого ОСОБА_2 ні обвинувачений ОСОБА_1, ні його захисник не заявляли, а тому доводи касаційної скарги в цій частині є безпідставними. Крім того, на запитання апеляційного суду потерпілий ОСОБА_2 підтвердив, що кримінальні правопорушення щодо нього були вчинені за обставин, встановлених судом.
Підстав, передбачених ст. 284 КПК України, для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 не встановлено.
Покарання, призначене ОСОБА_1, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.
Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 і скасування судових рішень щодо нього не знаходить.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 січня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 05 квітня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
В.В. Наставний О.П. Марчук С.В. Яковлєва