ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 718/2145/18

провадження № 51-4012 км 19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді Марчук Н.О.,

суддів Маринича В.К., Огурецького В.П.,

за участю:

секретаря

судового засідання Крота І.М.,

прокурора Дехтярук О.К.,

захисника Ковалюка М.Г. (у режимі відеоконференції),

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Ковалюка М.Г. на вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 26 березня 2019 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 10 червня 2019 року стосовно

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Долішній Шепіт Вижницького

району Чернівецької області, який проживає

за адресою:

АДРЕСА_1,

засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 156 КК України, ч. 4 ст. 152 КК України (в редакції Закону від 06 грудня 2017 року (2226-19) ).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 26 березня 2019 року, залишеним без зміни ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 10 червня 2019 року, ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочинів, передбачених:

- ч. 4 ст. 152 КК України (в редакції Закону від 06 грудня 2017 року (2226-19) ), до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років;

- ч. 2 ст. 156 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 17 травня 2018 року, знаходячись неподалік колишнього футбольного стадіону, що на вул. Головній в с. Долішній Шепіт Вижницького району Чернівецької області, вчинив розпусні дії стосовно малолітньої ОСОБА_2 .

Після чого, ОСОБА_1, продовжуючи свій злочинний умисел, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, проти волі та бажання малолітньої ОСОБА_2 із застосуванням до неї погроз застосуванням фізичного насильства, які вона сприйняла як реальну загрозу для її життя і здоров`я, подолавши тим самим волю до опору, вступив з потерпілою в насильницький природній статевий акт, завдавши останній фізичного болю та тілесних ушкоджень у ділянці статевих органів.

Продовжуючи свій злочинний умисел, з метою задоволення своєї статевої пристрасті неприродним шляхом, проти волі та бажання малолітньої ОСОБА_2 із застосуванням до неї погроз застосуванням фізичного насильства, які вона сприйняла як реальну загрозу для її життя і здоров`я, подолавши тим самим її волю до опору, задовольнив статеву пристрасть неприродним способом.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Ковалюк М.Г., не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 закрити через відсутність в діях останнього складу інкримінованих злочинів. Свої вимоги захисник мотивує тим, що 18 травня 2018 року органом досудового розслідування отримано біологічні зразки від ОСОБА_1 для проведення експертиз з порушенням вимог КПК (4651-17) України. Посилається на те, що судові інстанції безпідставно послались на показання свідків, які безпосередньо не були очевидцями даних подій, не врахували, що показання представника потерпілої та потерпілої є суперечливими та суперечать висновкам судово-медичних експертиз на предмет наявності на одязі останньої доказав винуватості ОСОБА_1 . Захисник указує на те, що суд першої інстанції залишив не розглянутими його скарги, подані в порядку статей 303, 314- 316 КПК України, на постанову прокурора та дії слідчого, а також провів допит потерпілої з порушенням вимог ст. 354 КПК України. Зазначає, що ухвала слідчого судді, винесена у порядку ст. 206 КПК України, на даний час є невиконаною. Також вказує на те, що судові інстанції безпідставно кваліфікували дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 156 КК України.

До початку касаційного розгляду від потерпілої ОСОБА_2 та її законного представника надійшла заява, в якій вони зазначили про те, що підтримують касаційну скаргу захисника, оскільки потерпіла надала стосовно ОСОБА_1 неправдиві показання.

Позиції учасників судового провадження

Захисник підтримав подану касаційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати судові рішення, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 закрити через відсутність в діях останнього складу інкримінованих злочинів.

Прокурор частково підтримав касаційну скаргу, просив скасувати ухвалу апеляційного суду з підстав її невідповідності вимогам ч. 2 ст. 419 КПК України та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Положенням ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону згідно зі ст. 412 КПК України є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою.

За змістом ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Тобто в ухвалі слід проаналізувати всі доводи, зазначені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у справі доказами, та дати на кожен із них вичерпну відповідь.

Цих вимог закону суд апеляційної інстанції під час апеляційного провадження не дотримався.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, захисник, не погоджуючись із вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 26 березня 2019 року, подав апеляційну скаргу, в якій указував на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просив скасувати вирок суду першої інстанції, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 - закрити.

Захисник на обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався, зокрема, на те, що суд першої інстанції безпідставно врахував показання свідків, які не містять об`єктивних даних щодо факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованих злочинів, показання законного представника потерпілої, які суперечать висновкам експертиз, провів допит малолітньої потерпілої з порушенням вимог ст. 354 КПК України, послався на ряд доказів, які є недопустимими.

Однак суд апеляційної інстанції належним чином вищезазначених доводів апеляційної скарги захисника не перевірив, не навів переконливих мотивів для їх спростування та не зазначив підстав, через які залишив їх без задоволення.

Також суд апеляційної інстанції, погоджуючись із рішенням суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1, послався на докази, надані стороною обвинувачення, фактично їх тільки перерахувавши, проте не надавши кожному з них оцінки з точку зору їхньої належності, допустимості та достатності.

Загалом з судового рішення залишилось не зрозумілим, що кожен із урахованих судом апеляційної інстанції доказів підтверджує чи спростовує у пред`явленому ОСОБА_1 обвинуваченні.

Крім того, суд апеляційної інстанції не навів переконливих доводів на спростування заяв сторони захисту про незаконне затримання ОСОБА_1 18 травня 2018 року та тримання його під вартою без рішення суду до 19 травня 2018 року, порушення в цей період його права на захист через незабезпечення захисником та відібрання речових доказів і біологічних зразків.

Суд апеляційної інстанції допустив суперечності у викладенні обставин, установлених судом першої інстанції, зазначивши про вступ ОСОБА_1 у насильницький природній статевий акт, однак залишивши поза увагою те, що суд першої інстанції цю частину обвинувачення виключив.

Також суд апеляційної інстанції взагалі не перевірив доводи сторони захисту про застосування до ОСОБА_1 жорстокого поводження працівниками поліції та невиконання протягом більше року постановленої з цього приводу слідчим суддею ухвали в порядку ст. 206 КПК України.

Така позиція суду апеляційної інстанції суперечить положенням національного законодавства, вимогам ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та висновкам ЄСПЛ, зробленим, зокрема, в справі "Євген Петренко проти України" від 29 січня 2015 року, про те, що коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з нею, то це вимагає від держави проведення ефективного офіційного розслідування.

Поряд із цим, суд апеляційної інстанції жодним чином не спростував доводів сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, з огляду на роз`яснення, викладені у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи" № 5 від 30 травня 2008 року (v0005700-08) про те, що розпусні дії з потерпілою особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку, вчинені безпосередньо перед її зґвалтуванням, насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом або статевими зносинами з особою, яка не досягла статевої зрілості, з урахуванням спрямованості умислу винної особи повністю охоплюються диспозиціями відповідних частин статей 152, 153, 155 КК України і додаткової кваліфікації за ст. 156 КК України не потребують.

Наведене свідчить про те, що ухвала апеляційного суду стосовно ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, а тому підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу, з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати викладене, ретельно перевірити усі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і ухвалити законне та обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника Ковалюка М.Г. задовольнити частково.

Ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 10 червня 2019 року стосовно ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.О. Марчук В.К. Маринич В.П. Огурецький