711/44/18 Про порушення Правил дорожнього руху, скоєння зіткнення з мотоциклом, що призвело до заподіяння водію та пасажиру мотоцикла тілесних ушкоджень середньої тяжкості - 12.12.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 грудня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 18 березня 2019 року у кримінальному провадженні № 12017251010005140 від 20 червня 2017 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки с. Бобровиця Чигиринського району Черкаської області, мешканки АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 грудня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі пункту в) ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" засуджену ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання.

Цивільний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до засудженої ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3 на відшкодування заподіяної моральної шкоди 25 000 грн., на користь потерпілого ОСОБА_2 на відшкодування заподіяної моральної та матеріальної шкоди 47 169 грн.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь КЗ "Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги" Черкаської міської ради витрати, понесені на лікування потерпілого ОСОБА_2, у розмірі 9951 грн. та на користь держави процесуальні витрати на суму 3365 грн.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що вона 20 червня 2017 року приблизно о 10:45, керуючи технічно справним автомобілем марки "Mitsubishi Lancer", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в м. Черкаси, рухаючись по вул. Надпільна від вул. Чорновола у напрямку до вул. Різдвяна, грубо порушила вимоги пунктів 2.3.б), 10.1 Правил дорожнього руху України, при виконанні повороту ліворуч на вул. Новопречистенську, не переконалась, що здійснення такого маневру буде безпечним та не створить небезпеки іншим учасникам руху, здійснила зіткнення з мотоциклом марки "Honda CB 400", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням потерпілого ОСОБА_2, який рухався разом з пасажиром ОСОБА_3 по вул. Надпільна.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_2 та потерпілій ОСОБА_3 було заподіяно тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 18 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У своїй касаційній скарзі засуджена порушує питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. При цьому посилається на те, що вирок місцевого суду не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, судом залишились недослідженими обставини, з`ясування яких має істотне значення для ухвалення законного судового рішення.

Крім того зазначає, що формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, не відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства, є неконкретним і необґрунтованим.

Також, засуджена посилається на те, що місцевим судом безпідставно було відмовлено в задоволенні клопотань сторони захисту щодо призначення відеотехнічної експертизи, витребування медичних карток потерпілих, допит лікарів Третьої Черкаської міської лікарні ШМД та лаборанта наркологічного диспансеру м. Черкаси.

Крім того, засуджена посилається на те, що місцевим судом безпідставно було відмовлено у задоволенні клопотання захисника про залучення третьою особою страхову компанію, оскільки її автомобіль був застрахований, подія, що сталася, є страховим випадком, а тому заподіяну внаслідок ДТП шкоду має відшкодовувати страхова компанія.

Одночасно засуджена зазначає, що автотоварознавча експертиза не проводилась, а подані потерпілим ОСОБА_2 розрахунки на підтвердження його позовних вимог є недопустимими, а тому судом безпідставно було задоволено цивільний позов та призначено завищену суму відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Також, засуджена вважає, що позов, поданий прокурором в інтересах Черкаської міської ради про стягнення витрат на лікування потерпілих, є необґрунтованим та поданий неуповноваженою особою.

При цьому засуджена ОСОБА_1 вказує, що зазначені обставини в апеляційному порядку перевірені не були, а доводи її апеляційної скарги апеляційним судом не спростовані.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу засудженої не надходило.

В судовому засіданні прокурор заперечував щодо задоволення касаційної скарги, просив прийняті відносно засудженої ОСОБА_1 судові рішення залишити без зміни, а подану касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженої не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та кваліфікація її дій за ч. 1 ст. 286 КК України у касаційній скарзі засудженою не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За змістом касаційної скарги засуджена, крім іншого, посилається на неповноту судового розгляду місцевого суду, що відповідно до вимог кримінального процесуального закону не є предметом розгляду в суді касаційної інстанції, а тому касаційним судом не перевіряється.

Доводи засудженої щодо необґрунтованості та неконкретності формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 374 КПК України передбачено, що у мотивувальній частині вироку, у разі визнання особи винуватою, зазначаються: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення; обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання; мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання, застосування примусових заходів медичного характеру при встановлені стану обмеженої осудності обвинуваченого, застосування примусового лікування відповідно до статті 96 Кримінального кодексу України, мотиви призначення громадського вихователя неповнолітньому; підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження місцевий суд, ухвалюючи вирок відповідно до положень ст. 374 КПК України, встановив, що обвинувальний акт в повній мірі відповідає вимогам ст. 291 КПК України, в ньому викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, вказані дані про час, місце, спосіб вчинення злочину, форму вини, вид і розмір завданої кримінальним правопорушенням шкоди, розмір процесуальних витрат, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення, та достатньо повно сформульовано обвинувачення відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 286 КК України.

В свою чергу, апеляційний суд, переглядаючи вирок, не знайшов підстав для задоволення вимог апеляційної скарги засудженої в частині необґрунтованості формулювання обвинувачення.

Перевіряючи матеріали кримінального провадження в касаційному порядку, Судом не було встановлено зазначених у касаційній скарзі порушень щодо невідповідності обвинувального акту вимогам кримінального процесуального законодавства.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку, що доводи касаційної скарги засудженої про те, що сформоване прокурором обвинувачення та формулювання обвинувачення, що визнано судом доведеним, є неконкретним та необґрунтованим, в ході касаційного розгляду не знайшли свого підтвердження, є безпідставними та повністю спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Доводи касаційної скарги про те, що місцевим судом безпідставно було відмовлено в задоволенні клопотань сторони захисту щодо призначення відеотехнічної експертизи, витребування медичних карток потерпілих, допит лікарів Третьої Черкаської міської лікарні ШМД та лаборанта наркологічного диспансеру м. Черкаси, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження місцевий суд розглянув подані клопотання в повному обсязі та в процесуальному порядку, надавши належне обґрунтування, відмовив у їх задоволенні.

Апеляційний суд, перевіряючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, порушень процесуального закону щодо розгляду зазначених клопотань не встановив.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи засудженої щодо безпідставної відмови у задоволенні поданих стороною захисту клопотань є необґрунтованими, оскільки процесуальних порушень судами першої та апеляційної інстанцій під час касаційного розгляду встановлено не було, а безпосередня наявність клопотання не є підставою для обов`язкового його задоволення.

Що стосується доводів касаційної скарги засудженої про безпідставну відмову у задоволенні клопотання про залучення страхової компанії в якості третьої сторони або цивільного співвідповідача, оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована, колегія суддів вважає безпідставними.

Так, позовні вимоги потерпілими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заявлені саме до ОСОБА_1, при цьому цивільні позови не містять будь-яких посилань щодо стягнення заподіяних збитків з третіх осіб (том 1, а. с. 56-59).

Право потерпілих на відшкодування шкоди є абсолютним і не може бути припинено або обмежено будь-яким договором, у тому числі договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Разом з тим, засуджена ОСОБА_1 не позбавлена права звернутись у встановленому законом порядку до страхової компанії з відповідною вимогою компенсувати витрати, пов`язані з відшкодуванням потерпілим матеріальної та моральної шкоди, у межах укладеного страхового полісу.

Посилання засудженої на відсутність автотоварознавчої експертизи, що в свою чергу не узгоджується з вимогами процесуального закону та позбавляє можливості встановити суму заподіяної матеріальної шкоди, на переконання колегії суддів є безпідставними, виходячи з наступного.

Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України (4651-17) із застосуванням норм ЦПК України (1618-15) .

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, які мають значення для вирішення справи. Зокрема, такі докази можуть бути письмовими, речовими і електронними.

В матеріалах кримінального провадження до цивільного позову на підтвердження вартості заподіяного злочином матеріального збитку потерпілим ОСОБА_2 було долучено квитанцію № 745 від 05 вересня 2017 року, квитанцію № 803 від 07 вересня 2017 року, акт приймання-передачі виконаних послуг від 15 вересня 2017 року, акт приймання-передачі виконаних робіт від 17 вересня 2019 року, рахунок-фактуру № СТ-000085 від 19 вересня 2017 року та акт виконаних робіт від 19 вересня 2017 року.

Вказані докази не викликають жодного сумніву у їх достовірності, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо правильності розв`язання місцевим судом цивільного позову в цій частині.

Твердження засудженої про те, що прокурор не є уповноваженою особою на подачу цивільного позову в інтересах держави, Суд вважає безпідставними, з огляду на таке.

Відповідно до п. 12 ч. 2 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений пред`являти цивільний позов в інтересах держави та громадян, які через фізичний стан чи матеріальне становище, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права, у порядку, передбаченому цим Кодексом та законом.

Частиною 3 ст. 128 КПК України передбачено, що цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи касаційної скарги засудженої про те, що прокурор не є уповноваженою особою на подачу цивільного позову в інтересах Черкаської міської ради є необґрунтованими та не узгоджуються з вимогами закону.

Доводи касаційної скарги засудженої щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону Суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження апеляційним судом ретельно перевірено доводи апеляційної скарги засудженої ОСОБА_1, надано на них вичерпну відповідь, належним чином вмотивовано рішення з наведенням докладних мотивів, з яких таку апеляційну скаргу залишено без задоволення, при цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційний суд не встановив.

На переконання колегії суддів, ухвала суду апеляційної інстанції в повній мірі відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу засудженої залишити без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду - без зміни.