711/8582/16-к Про зайняття гральним бізнесом, скоєне за попередньою змовою між собою, незаконно, з корисливих мотивів, з метою одержання неконтрольованого державою прибутку, всупереч вимог Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні" - 10.12.2019 Прийняття

за касаційними скаргами захисника Гончара С.М. в інтересах засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, щодо ОСОБА_1 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 27 березня 2019 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 березня 2018 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 засуджено кожну за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 203-2 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 170 000 грн.

За цим же вироком ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 203-2КК та виправдано за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення.

Апеляційний суд Черкаської області ухвалою від 27 березня 2019 року вирок щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 залишив без зміни.

ОСОБА_2 і ОСОБА_3 визнано винуватим у зайнятті гральним бізнесом, а саме в тому, що вони, діючи за попередньою змовою між собою, незаконно, з корисливих мотивів, з метою одержання неконтрольованого державою прибутку, всупереч вимог Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні" від 15 травня 2009 року № 1334-VI (1334-17) у приміщенні інтернет-центру "ІНФОРМАЦІЯ_4" у м. Черкасах брали участь як адміністратори вказаного закладу у проведенні та наданні можливості доступу до азартних ігор, забезпечуючи функціонування вказаного грального закладу, зокрема, консультуючи гравців з приводу гри, допомагаючи їм зробити ставку і отримати виграш через термінал самообслуговування, а також безкоштовно робили для гравців каву та чайза обставин, викладених у вироку.

Так, 14 березня 2016 року в період часу з 13:52 до 15:43 у приміщенні грального закладу, замаскованого під діяльність інтернет-центру "ІНФОРМАЦІЯ_4" у м. Черкасах, працівниками поліції задокументовано незаконну діяльність, пов`язану з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор.

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він за попередньою змовою з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 умисно, незаконно, достовірно знаючи про дію Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні" (1334-17) , з корисливих мотивів, з метою отримання неконтрольованого державою прибутку від незаконного зайняття гральним бізнесом, організував діяльність, пов`язану з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор у нежитловому приміщенні інтернет-центр "ІНФОРМАЦІЯ_4" у м. Черкасах.

Так, ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на зайняття гральним бізнесом, отримав за не встановлених слідством обставин реєстраційні документи ФОП ОСОБА_4, які використав для укладення договорів оренди та суборенди нежитлового приміщенняна АДРЕСА_1 та придбання комп`ютерної техніки і камери відеоспостереження. Вказану техніку ОСОБА_1 розмістив в зазначеному орендованому приміщенні та підключив до мережі Інтернет для подальшого використання у незаконній господарській діяльності, пов`язаній з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор під прикриттям інтернет-центру "ІНФОРМАЦІЯ_4", а саме доступу до інтернет сайту "ІНФОРМАЦІЯ_5" з можливістю поповнення особистого грошового рахунку на вказаному сайті, здійснення ставок в азартних іграх та зняття грошових коштів через програмно-технічний комплекс самообслуговування.

Для здійснення контролю за функціонуванням грального закладу під прикриттям інтернет-центру "ІНФОРМАЦІЯ_4" ОСОБА_1 у жовтні 2015 року в м. Одесі зустрівся із ОСОБА_4 та домовився про надання останнім за грошову винагороду доручення ОСОБА_1 вчиняти дії від імені ФОП ОСОБА_4, у тому числі представляти інтереси в суді, правоохоронних органах та органах влади.

Для здійснення своїх злочинних намірів ОСОБА_1 вступив у злочинну змову з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які, усвідомлюючи протиправність організованої ОСОБА_1 господарської діяльності, дали свою згоду на участь у забезпеченні функціонування грального закладу та наданні можливості доступу до азартних ігор в приміщенні інтернет-центру "ІНФОРМАЦІЯ_4" як адміністраторів закладу.

Короткий зміст наведених у касаційних скаргах вимог та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисник Гончар С.М., посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та закрити кримінальне провадження, або призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції.

На обґрунтування своїх доводів захисник Гончар С.М. зазначає, що:

- матеріали провадження не містять належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження винуватостіОСОБА_2 і ОСОБА_3 ;

- протоколи обшуку та огляду, показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не містять жодних відомостей, на підставі яких можна встановити винуватість ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їм злочину;

- протокол про результати контролю за вчиненням злочину, складений слідчим Сербиним О.В., є недостовірним доказом, оскільки він без відеозапису внаслідок визнання судом недопустимим доказом протоколу про результати аудіо- відеоконтролю місця (особи) є лише викладом слідчим інформації про обставини та події, учасником більшої частини яких він не був, про осіб, дій яких слідчий особисто не спостерігав та яких раніше не знав;

- ролі його підзахисних як адміністраторів у протоколі про результати контролю за вчиненням злочину не розкрито, оскільки зі змісту протоколу лише вбачається, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 нібито надавали певні роз`яснення гравцю щодо умов гри та порядку отримання виграшу, проте жодних відомостей, які б підтверджували їх винуватість в організації, проведенні та наданні можливості доступу до азартних ігор,немає;

- прокурор у резолютивній частині постанови про проведення контролю за вчиненням злочину вказав провести цей контроль у формі контрольованої закупки, хоча мав би санкціонувати оперативну закупку, оскільки послуги з надання доступу до азартних ігор є такими, надання яких заборонено чинним законодавством;

- прокурор доручив проведення контролю за вчиненням злочину слідчому Сербину О.В., останній залучив до участі в цій негласній слідчій (розшуковій) дії (далі - НСРД) оперуповноваженого Сергійця А.В., який виконував безпосередні дії, спрямовані на реалізацію цієї НСРД, проте в матеріалах провадження відсутнє письмове доручення слідчого на здійснення оперуповноваженим Сергійцем А.В. контролю за вчиненням злочину;

- суд не мотивував, яким чином події одного дня протягом менше двох годин свідчать саме про систематичну діяльність ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ;

- суд у вироку зазначив про вилучення з термінала значної суми коштів, які вносили гравці, що само собою не вказує на ОСОБА_2 і ОСОБА_3 як на отримувачів цих коштів;

- також наведені судом докази не містять відомостей про вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб;

- суд апеляційної інстанції ретельно не перевірив усіх доводів, зазначених в апеляційній скарзі, перерахував докази, викладені у вироку, у тому числі показання свідків, яких безпосередньо не допитував, не проаналізував доказів у їх сукупності щодо їх оцінки з точки зору належності, достовірності, достатності та взаємозв`язку і не мотивував свого рішення про залишення без зміни вироку суду першої інстанції.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність щодо ОСОБА_1 та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 через м`якість, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На обґрунтування своїх доводів прокурор зазначає, що:

- суд усупереч вимогам ст. 65 КК призначив ОСОБА_2 і ОСОБА_3 занадто м`яке покарання, не врахувавши, що вони вчинили за попередньою змовою між собою особливо тяжкий корисливий злочин, який карається штрафом від 10 000 до 40 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,вину не визнали, не розкаялись та давали суду неправдиві показання;

- висновок суду про недоведеність винуватості ОСОБА_1 є хибним і не підтверджується матеріалами кримінального провадження;

- суд неправильно встановив фактичні обставини провадження, поверхово дослідив та надав однобічну оцінку доказам на підтвердження винуватості ОСОБА_1, не аналізуючи їх у сукупності, а саме: копіям довіреностей від імені ОСОБА_4, який уповноважив ОСОБА_1 вчиняти дії, пов`язані з організацією роботи інтернет-закладу "ІНФОРМАЦІЯ_4"; матеріалам за результатами виконання ухвал слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів щодо отримання ОСОБА_1 комп`ютерної техніки; заяві про встановлення режиму роботи цього закладу, в якій зазначено номер мобільного телефону ОСОБА_1 ;

- суд апеляційної інстанції упереджено дослідив матеріали кримінального провадження, апеляційний розгляд провів формально, взяв до уваги лише доводи сторони захисту, не відповів на всі поставлені питання та не мотивував належним чином свого рішення.

Позиції інших учасників судового провадження

На касаційну скаргу заперечень від учасників судового провадження не надходило.

У судовому засіданні:

- виправданий і захисники підтримали касаційну скаргу захисника Гончара С.М. та просили залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення;

- прокурор частково підтримала касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, просила призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції та відмовити у задоволенні касаційної скарги захисника.

Мотиви Суду

У касаційній скарзі порушується питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду. Проте зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) не можуть бути підставою для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку. Крім того, згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Тому доводи у скарзі в частині оцінки доказів, зокрема, показань обвинувачених і свідків, письмових доказів, у тому числі протоколів слідчих дій, не є предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у зайнятті гральним бізнесом за попередньою змовою між собою ґрунтується на сукупності доказів, досліджених судом.

ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у суді заперечили свою винуватість у вчиненні інкримінованого їм злочину, пояснюючи, що у вільний час відвідували інтернет-заклад "ІНФОРМАЦІЯ_4", в якому не проводились азартні ігри, за користування комп`ютерами вони вносили плату персоналу по 10 грн за годину, іноді на прохання інших відвідувачів робили їм чай або каву, оскільки були постійними клієнтами цього закладу.

Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надали суду показання про те, що в інтернет-закладі "ІНФОРМАЦІЯ_4" грали в азартні ігри, для чого вносили кошти до термінала, останній також підтвердив, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 безкоштовно пригощали гравців чаєм або кавою.

Суд першої інстанції встановив, що винуватість ОСОБА_2 і ОСОБА_3 об`єктивно підтверджено даними, які містяться в протоколах про результати контролю за вчиненням злочину у формі контрольованої закупки (гри), протоколах обшуку, огляду системних блоків персональних комп`ютерів і термінала тощо.

Зокрема, на підставі постанови прокурора органом досудового розслідування проведено НСРД у вигляді контролю за вчиненням злочину у формі контрольованої закупки (гри) у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, за грошові кошти, результати якої викладено у відповідному протоколі.

Суд належним чином дослідив та проаналізував у вироку вказаний доказ, який підтверджує безпосередню причетність ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до проведення та надання можливості доступу до азартних ігор, докладно мотивувавши свої висновки.

Доводи у касаційній скарзі захисника стосовно того, щопротокол про результати контролю за вчиненням злочину є недостовірним доказом, оскільки прокурор мав санкціонувати не контрольовану, а оперативну закупку, Суд не бере до уваги за відсутністю різниці у процесуальних наслідках за результатами таких слідчих дій, при тому що порядок проведення їх є однаковим і суд не встановив істотних порушень у його проведенні.

Зі змісту п. 6 ст. 246 КПК, п. 3.1 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 16 листопада 2012 року № 114/1042/516/1199/936/1687/5, убачається, що слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, може проводити НСРД самостійно, спільно з уповноваженими оперативними підрозділами, залучати до їх проведення інших осіб, а також доручати їх проведення уповноваженим оперативним підрозділам.

За матеріалами провадження, прокурор постановою від 14 березня 2016 року доручив слідчому Сербину О.В. провести контроль за вчиненням злочину у формі контрольованої закупки.

Із протоколу про результати контролю за вчиненням злочину (т. 1, а.п. 85,86), складеного слідчим Сербиним О.В., убачається, що зазначену слідчу дію проведено слідчим Сербиним О.В., який на підставі п. 6 ст. 246 КПК залучив до участі в цій НСРД оперуповноваженого Сергійця А.В.

Отже, оперуповноважений Сергієць А.В. не вчиняв процесуальних дій, не складав процесуальних документів, а за рішенням слідчого був залучений до проведення контрольованої закупки, про що зазначено у протоколі про результати контролю за вчиненням злочину, складеному за його участю, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не свідчать про наявність таких істотних порушень КПК (4651-17) , які б перешкодили чи могли би перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до протоколу огляду за участю спеціаліста вилучених під час обшуку системних блоків персональних комп`ютерів встановлено, що на них в інтернет-браузері "Mozilla Firefox" присутня закладка "ІНФОРМАЦІЯ_6", під час відкриття якої завантажувалась інтернет-сторінка з переліком ігор.

Згідно з протоколом огляду у вилученому під час обшуку програмно-технічному комплексі самообслуговування (терміналі) ПТКС-01 № 15.06.000014 виявлено кошти в сумі 10 230 грн, у тому числі три купюри по 50 грн, номери і серії яких співпадають з купюрами, що були вручені Сергійцю А.В. для проведення НСРД.

Вищевказані докази ретельно досліджені судом першої інстанції та визнані достатніми і допустимими, які у своїй сукупності доводять висунуте ОСОБА_2 і ОСОБА_3 обвинувачення.

При цьому суд обґрунтовано визнав недопустимим доказом протокол про результати аудіо,- відеоконтролю місця (за особою), оскільки документи, на підставі яких проведено зазначену НСРД, не було надано суду і не відкрито стороні захисту. Разом із тим визнання цього протоколу недопустимим доказом у даному випадку не тягне обов`язкового визнання недопустимими доказами інших слідчих дій.

На підставі системного аналізу норм кримінального законодавства, положень Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні" (1334-17) , судової практики, а також вищевказаних доказів суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що в приміщенні інтернет-центру "ІНФОРМАЦІЯ_4" проводились азартні ігри, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за попередньою змовою групою осіб брали участь у зайнятті гральним бізнесом, тобто у проведенні та наданні можливості доступу до азартних ігор, як адміністратори вказаного закладу, забезпечуючи функціонування вказаного грального закладу, зокрема, консультували гравців з приводу гри, розмінювали їм гроші, допомагали зробити ставку й отримати виграш через термінал самообслуговування, а також безкоштовно робили для гравців каву та чай, що спростовує доводи у касаційній скарзі захисника в цій частині.

З урахуванням встановлених судом першої інстанції даних про те, що для проведення азартної гри гравці вносили кошти, що акумулювались у терміналі, з якого вилучено значну суму коштів, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 діяли з метою отримання неконтрольованого прибутку.

За встановлених судом обставин дії ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є такими, що містять об`єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК, у зв`язку з чим доводи у касаційній скарзі захисника про те, що судом не встановлено будь-якої причетності його підзахисних до вилучення коштів із термінала, наявності у них ключа від термінала, будь-якої винагороди, а також особи, яка б займалася зняттям показників, обліком доходів і видатків, розподілом прибутків, координуванням дій, не доведено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 систематично займалися гральним бізнесом, не спростовують правильності висновків суду в цій частині.

Доводи у касаційній скарзі захисника про те, що судом не надано доказів на підтвердження вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, є необґрунтованими, з урахуванням доведеності винуватості ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у проведенні та наданні можливості доступу до азартних ігор як адміністраторів одного грального закладу та одночасному забезпеченні функціонування вказаного закладу.

З урахуванням вищезазначеного Суд погоджується з висновками суду та вважає, що за встановлених судом обставин дії ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 203-2 ККкваліфіковано правильно.

Призначаючи покарання ОСОБА_2 і ОСОБА_3, суд врахував, що вони вчинили умисний злочин, проте раніше не судимі, позитивно характеризуються, а тому призначив їм мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 203-2 КК.

З такими висновками погодився й апеляційний суд, дослідивши матеріали кримінального провадження та ретельно проаналізувавши доводи в апеляційних скаргах.

Зокрема, в ухвалі апеляційного суду обґрунтовано зазначено про безпідставність доводів захисника щодо непричетності ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до скоєння злочину.

Оскільки апеляційний суд не змінив оцінки доказів, їх безпосереднє дослідження під час апеляційного розгляду не було обов`язковим.

Що стосується призначеного покарання, то апеляційний суд встановив, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 мають сталі соціальні зв`язки, заміжні, на утриманні ОСОБА_2 перебуває малолітня дитина, 2018 року народження, ОСОБА_3 - вагітна, за місцем проживання обвинувачені характеризуються позитивно, а тому вважав обране покарання необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів, не вбачаючи підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора щодо погіршення становища обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та призначення їм покарання у виді штрафу в сумі 340 000 грн.

На думку Суду, з урахуванням вищевказаних встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин доводи у касаційній скарзі прокурора щодо м`якості призначеного покарання у зв`язку із вчиненням засудженими особливо тяжкого злочину, невизнанням ними своєї вини, в цілому не спростовують правильності призначеного покарання.

Доводи у касаційній скарзі прокурора про безпідставне виправдання ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 203-2 КК, є необґрунтованими.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

На підставі положень ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь.

За статтею 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та в установлених КПК (4651-17) випадках, на потерпілого.

Винуватість особи має бути доведено стороною обвинувачення поза розумним сумнівом (ч. 2 ст. 17 КПК).

Як убачається з матеріалів провадження, у судовому засіданні ОСОБА_1, винуватим себе не визнав і пояснив, що неофіційно підробляв таксистом, вільний час відвідував інтернет-заклад, у якому не проводились азартні ігри.

Для підтвердження винуватості ОСОБА_1 стороною обвинувачення надано наведені вище докази (протоколи про результати контролю за вчиненням злочину у формі контрольованої закупки (гри), обшуку, огляду системних блоків персональних комп`ютерів і термінала), а також документи і показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_4

Як повідомив суду свідок ОСОБА_4, він раніше зловживав спиртними напоями і на прохання своїх знайомих у нотаріуса давав довіреності декільком особам, з якими не знайомий, у тому числі й на ім`я ОСОБА_1, вчиняти дії від свого імені, зокрема й орендувати приміщення в м. Черкасах, хоча підприємницькою діяльністю не займався.

Суд першої інстанції встановив, що:

- договір оренди приміщення, де розміщувався інтернет-центр "ІНФОРМАЦІЯ_4", укладався від імені ОСОБА_4, який дорученням уповноважував ОСОБА_1 діяти від його імені;

- певна особа від імені ОСОБА_4 зверталась із заявою про встановлення режиму роботи об`єкта сфери послуг і в цій заяві зазначено номер телефону ОСОБА_1 ;

- ОСОБА_1 отримував певну комп`ютерну техніку і програмно-технічний комплекс самообслуговування (термінал), але інших модифікацій та з іншими номерами, ніж ті, що вилучені під час обшуку у вказаному кримінальному провадженні;

- обвинувачені часто спілкувались між собою по телефону, зокрема, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 - у день проведення обшуку, однак зміст перемовин невідомий.

Отже, Суд надав належну оцінку всім доказам, на які посилається прокурор у скарзі.

Суд дійшов висновку, що наявні у провадженні докази не свідчать переконливо про те, що ОСОБА_1 був причетний до грального бізнесу, який здійснювався в орендованому приміщенні, оскільки стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження того, хто і за яких обставин придбав комп`ютерну техніку і термінал, переобладнаний для внесення коштів для участі в азартних іграх, облаштував ними приміщення та під`єднав до мережі Інтернет, і що ці дії виконав саме ОСОБА_1 .

Аналізуючи наявні у провадженні докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що переконливих доказів, які б поза всяким розумним сумнівом доводили винуватість ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні, стороною обвинувачення не надано.

Вимоги в касаційній скарзі прокурора фактично зводяться до переоцінки доказів, що не є підставами для перевірки провадження касаційним судом, та за встановлених судом обставин у цілому не спростовують правильності висновків суду щодо виправдання ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Апеляційний розгляд проведено з дотриманням вимог закону. При цьому суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги прокурора щодо ОСОБА_1, частково провів судове слідство, навів в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення та підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Даних, які би свідчили, що суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність або допустив такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, Суд не виявив.

Таким чином, підстав для задоволення скарг і скасування судових рішень щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не вбачається.

Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 27 березня 2019 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 залишити без зміни, касаційні скарги захисника Гончара Сергія Миколайовича та прокурора - без задоволення.