243/7213/17 Про умисне вбивство, скоєне у стані алкогольного сп'яніння - 04.12.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 на вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 23 листопада 2018 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 18 квітня 2019 року в кримінальному провадженні № 12017050510001661 стосовно

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки м. Горлівки Донецької обл., зареєстрованої в АДРЕСА_1 ), жительки АДРЕСА_2,раніше не судимої,

засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької областівід 23 листопада 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватою і засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

Зараховано ОСОБА_1 в строк відбування призначеного судом покарання строк попереднього ув`язнення з часу її затримання, а саме з 18 червня 2017 року по дату набрання вироком суду законної сили включно, відповідно до ч.5 ст. 72 КК (у редакції Закону України від 26листопада 2015 року № 838-VIIІ (838-19) ) з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Вирішено питання щодоречових доказівта процесуальних витрат у провадженні.

За вироком місцевого суду ОСОБА_1 засуджено за те, що вона 17 червня 2017 року в період часу з 17:30 до 21:10, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, після розпиття спиртних напоїв разом із потерпілим ОСОБА_2 у будинку АДРЕСА_2 . під час сварки з потерпілим на ґрунті виниклих раптово неприязних стосунків, взяла в згаданому будинку кухонний ніж та, будучи в безпосередній близькості до потерпілого, умисно завдала ним один удар у ділянку передньої поверхні грудної клітки зліва ОСОБА_2, чим спричинила колото-різану рану грудної клітки зліва з пошкодженням лівої легені, яка ускладнилась кровотечею в ліву плевральну порожнину, розвитком нерівномірного кровонаповнення судин внутрішніх органів, ділянки дистелектазів легень, набряку легень і головного мозку, від яких потерпілий ОСОБА_2 помер на місці.

За ухвалою Донецького апеляційного суду від 18 квітня 2019 року апеляційні скарги засудженої ОСОБА_1 та її захисника Вітюка О. С. залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

За змістом касаційної скарги засуджена ОСОБА_1, не погоджуючись із судовими рішеннями, ухваленими щодо неї, через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати їх і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На обґрунтування своєї позиції зазначає, що суд першої інстанції неправильно кваліфікував її дії за ч. 1 ст. 115 КК, оскільки вона залишила ОСОБА_2, якийперебувавунебезпечному для життя стані, без допомоги. Стверджує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не перевірили версії подій, яку розповідала вона під час досудового розслідування та судового розгляду, і таким чином допустили неповноту судового розгляду. Також засуджена зазначає, що суд допустив ряд істотних порушень при здійсненні правосуддя, зокрема судове провадження здійснювалось за відсутності потерпілої, участь якої є обов`язковою, та у матеріалах кримінального провадження відсутній звукозапис на технічних носіях інформації. Додає, що порушено її право на захист, оскільки захисник не надавав їй належної правової допомоги.

Позиції інших учасників судового провадження

У письмових запереченнях на касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1, прокурор Медінцева Н. А., яка брала участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.

У судовому засіданні засуджена ОСОБА_1 та її захисник Вітюк О. С. підтримали касаційну скаргу засудженої та просили її задовольнити, прокурор Піх Ю.Г. заперечила проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Доводи засудженої у касаційній скарзі щодо неповноти й однобічності судового слідства, незгоди з оцінкою окремих доказів, наданою судами, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії події, що стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, виходячи з вимог ст. 438 КПК, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.

При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційний суд установив, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, та правильність кваліфікації її дій за цією нормою кримінального закону суд зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що в судовому рішенні наведено докладні мотиви.

На думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1, зокрема у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, належним чином обґрунтовані та вмотивовані.

Вирок місцевого суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам статей 370, 374 КПК.

Доводи в касаційній скарзі засудженої щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації її дій, оскільки вона залишила ОСОБА_2, який перебувавунебезпечному для життя стані, без допомоги є неприйнятними з огляду на таке.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 визнано винуватою та засуджено за вчинення умисного вбивства, суб`єктивна сторона якого характеризується виною у формі умислу, тобто при вчиненні умисного вбивства винний усвідомлює, що своїми діями посягає на життя потерпілого та бажає настання його смерті.

Виходячи з положень статей23, 24 КК, умисел є однією з форм вини, яка включає інтелектуальну та вольову ознаки: усвідомлення характеру свого діяння, передбачення його наслідків та бажання чи свідоме допускання їх настання. Питання про наявність умислу необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Мотив злочину це усвідомлене особою внутрішнє спонукання, яке викликає намір діяти певним чином. Мету становить конкретно сформульоване уявлення про бажаний наслідок свого діяння та спрямованість на його досягнення в обраний спосіб.

Для встановлення зазначених обставин, що мають значення для з?ясування змісту і спрямованості умислу, мотиву винної суди дослідили докази, надавши їм оцінку, та дійшли обґрунтованого висновку про те, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 115 КК.

Так, з показань потерпілої ОСОБА_3 (матері загиблого) та безпосередніх свідків вчинення злочину засудженою - ОСОБА_4 (сестри ОСОБА_2 ), ОСОБА_5 (племінниці потерпілого), ОСОБА_6 та інших свідків, наданих ними під час допиту в суді першої інстанції, які були попередженими про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, вбачається, що ввечері 17 червня 2017 року під час спільного розпиття спиртних напоїв між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбулась сварка, після якої засуджена увійшла до будинку, взяла ніж, вийшла з будинку, підійшла до ОСОБА_2, котрий заходив до будинку, і завдала йому один удар ножем у ділянку грудної клітки, від чого він упав на землю.

Крім цього, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, доведена іншими доказами, які відповідно до положень статтей 85, 86 КПК, визнані належними та допустимими.

Зокрема, відомості щодо обставин вчинення злочину були виявлені під час огляду помешкання, де відбувались описані вище події, та зафіксовані у відповідному протоколі від 17 червня 2017 року.

Крім того, для з`ясування обставин, що мають істотне значення для кримінального провадження, було проведено ряд експертиз. Зокрема, для встановлення причин смерті ОСОБА_2, а також тяжкості та характеру заподіяних йому тілесних ушкоджень, проведено судово-медичні експертизи, слідчі експерименти за участю свідків, висновки та протоколи яких досліджено судом.

Також проведено судову психолого-психіатричну експертизу (висновок від 05 липня 2017 року № 736), якою встановлено, що ОСОБА_1 на момент вчинення правопорушення будь-яким хронічним психічним захворюванням, тимчасовим розладом психічної діяльності, слабоумством, іншим хворобливим станом не страждала, тобто в момент скоєння злочину в тимчасовому - хворобливому розладі психічної діяльності не перебувала, правопорушення вчинила у стані алкогольного сп`яніння.

Крім того, апеляційний суд ретельно перевірив версію засудженої щодо вчинення нею умисного вбивства у стані сильного душевного хвилювання та яку обґрунтовано відхилив, оскільки ОСОБА_1, виходячи зі способу вчинення нею злочину, характеру і локалізації заподіяних тілесних ушкоджень та застосування знаряддя злочину (ножа) в життєво важливий орган - грудну клітку (при цьому удар завдано зліва у напрямку зверху униз), діяла цілеспрямовано, зі значною силою, що свідчить про наявність у засудженої мети на позбавлення життя ОСОБА_2 .

Тобто встановлені фактичні обставини кримінального провадження підтверджують, що суди правильно визначили мотив умисного позбавлення життя потерпілого - неприязні стосунки, що виникли під час спільного розпиття алкогольних напоїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про що зазначено в судових рішеннях. Вирішуючи питання про наявність умислу, суди правильно врахували сукупність усіх обставин вчиненого діяння та дійшли обґрунтованого висновку щодо винуватості ОСОБА_1 у пред`явленому їй обвинуваченні та відсутності підстав для перекваліфікації її дій.

Також є неприйнятними доводизасудженої, що судове провадження здійснено за відсутності потерпілої ОСОБА_3, оскільки, як вбачається з матеріалів провадження та підтверджено звукозаписом судового засідання, допит вказаної особи було здійснено 26 вересня 2017 року. Того ж дня до місцевого суду від потерпілої ОСОБА_3 надійшло клопотання про подальший розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_1 без її участі (т. 1, а. с. 182).

При цьому про належне виконання вимог кримінального процесуального закону апеляційним судом щодо повідомлення учасників судового провадження про дату, час та місце апеляційного розгляду свідчить поштове підтвердження вручення такого повідомлення, зокрема, потерпілій ОСОБА_3 (т. 3, а. с. 50), заперечень про здійснення апеляційного розгляду без участі ОСОБА_3 від учасників провадження не надходило.

Твердження засудженої щодо порушення її права на захист - ненадання захисником їй належної правової допомоги, у яких не конкретизовано яким саме захисником, колегія суддів не бере до уваги, оскільки відповідно до матеріалів кримінального провадження захист засудженої ОСОБА_1 до 25 жовтня 2018 року здійснював адвокат Омельяненко О. Г., який діяв на підставі доручення Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Донецькій та Запорізькій областях про надання безоплатної вторинної правової допомоги від 18 червня 2017 року, від допомоги якого засуджена відмовилась. На підставі ухвали колегії суддів Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25 жовтня 2018 року вищезазначеним центром ОСОБА_1 було призначено іншого захисника - адвоката Вітюка О. С. Скарг на захисників від засудженої не надходило.

Не були також підтверджені доводи засудженої про відсутність звукозаписів судових засідань (без конкретизації дат), оскільки перевіривши матеріали, встановлено, що на технічних носіях наявні звукозаписи судових засідань, прослуховування яких може здійснюватись безперешкодно.

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам статтей 50, 65 КК, є співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів і не може вважатися явно несправедливим внаслідок суворості чи недостатнім для досягнення мети покарання, про що доречно зазначили суди як першої, так і апеляційної інстанцій.

Доводи засудженої в касаційній скарзі є аналогічними доводам засудженої та захисника Вітюка О. С., що були предметом розгляду судом апеляційної інстанції, який ретельно перевірив та проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, на яких визнав ці доводи необґрунтованими, та не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції правильно встановити обставини вчиненого.

Перегляд судового рішення в апеляційному порядку здійсненовідповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачено ст. 412 КПК, та які перешкодили і могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, у тому числі й тих, на які вказувала засуджена у своїй касаційній скарзі, С уд не встановив.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційноїскаргизасудженої.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

Вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 23 листопада 2018 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 18 квітня 2019 року стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 - без задоволення.