Постанова
Іменем України
4 грудня 2019 року
м. Київ
справа №693/8/15-к
провадження № 51-3771км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Бородія В. М.,
суддів Вус С. М., Єремейчука С. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І. В.,
прокурора Данько Д. О.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Руденка О. І.,
потерпілого ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Руденка О. І. на вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 25 червня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 24 травня 2019 року в кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі ? КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 25 червня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування збитків задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на його користь 90 084,82 грн, вирішено долю речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Апеляційний суд Черкаської області ухвалою від 24 травня 2019 року змінив вирок місцевого суду.
Призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років та на підставі ст. 75 КК звільнив його від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 роки та поклав на нього обов`язки передбачені ст. 76 КК.
За вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 29 травня 2014 року в період часу з 23:10 до 23:30 перед магазином "Квіточка", в м. Жашкові Черкаської області (вул. Леніна, 58), діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, на ґрунті неприязних відносин, які виникли раптово, під час конфлікту, що переріс у бійку зі ОСОБА_2, стрибнув обома ногами на гомілку правої ноги останнього, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому правої великогомілкової кістки І ступеня на межі нижньої та середньої третини, перелому верхньої третини правої малогомілкової кістки, які належать до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя.
Вимоги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник засудженого просить скасувативирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 25 червня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 24 травня 2019 року і закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Зазначає, що рішення апеляційного суду прийнято з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та принципу безпосередності дослідження доказів судом апеляційної інстанції, посилається на наявність підстав для закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 . Вказує на те, що апеляційний суд в ухвалі від 24 травня 2019 року послався на показання свідків, яких безпосередньо не допитував. Зазначає, що не взято до уваги показань свідків допитаних під час апеляційного розгляду, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які, пояснили, що тілесне ушкодження потерпілому могло бути заподіяно шляхом взаємодії потерпілого з урною. Вказує, що не наведено відповідей експерта ОСОБА_6 про причину та можливість перелому ноги ОСОБА_2 . Стверджує, що пояснення потерпілого про те, що ОСОБА_1 йому на ногу і зламав її, спростовується висновками експертів від 6 жовтня 2017 року № 04-01/42 та від 26 листопада 2015 року № 51-к. Також звертає увагу, що показання ОСОБА_2 суперечать даним двох медичних карток стаціонарного хворого № 2936, 323469/1081, в яких описано лише ушкодження у вигляді відкритого перелому кісток правої гомілки та рану в середній третині нижньої кінцівки, а будь-яких інших тілесних ушкоджень, у тому числі спричинених внаслідок їх численного завдання, не зазначено, а також висновкам судово-медичних експертиз від 6 жовтня 2017 року № 04-01/42, від 26 листопада 2015 року № 51-к, від 19 серпня 2014 року № 703, в яких зазначено, що виникнення переломів у потерпілого внаслідок дії безпосередньо в місці перелому або через будь-яку дію сили поперечно до вісі кістки виключається. Посилається на те, що показання батька потерпілого не доводять вини засудженого в пред`явленому обвинуваченні.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор і потерпілий у судовому засіданні заперечували проти задоволення касаційної скарги та просили залишити судові рішення без змін.
Захисник і засуджений у судовому засіданні підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого, його захисника, прокурора, потерпілого та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно із ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК (4651-17) ; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Доводи захисника засудженого, наведені в його касаційній скарзі, про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції, не є обґрунтованими.
Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду стосовно законності й обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку і повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Крім того, ухвала апеляційного суду за змістом має відповідати положенням ст. 419 КПК.
Відповідно до ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Як вбачається з постановлених рішень, суди врахували показання свідків, які є знайомими засудженого або потерпілого, та протиріччя між цими показаннями. Крім того, апеляційний суд взяв до уваги показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, працівників Караоке-клубу, де розпочався конфлікт, які прямо вказали, що бачили, як ОСОБА_2 упав на землю. ОСОБА_1, зі слів ОСОБА_8, його перед цим "підчепив", потерпілий намагався піднятись, зі слів ОСОБА_7, а засуджений, як показали обидва свідки, стрибнув йому на ногу, коли той перебував на землі. Далі потерпілий вже не зміг піднятися, скаржився, що в нього зламана нога. Необхідно зазначити, що суд не встановив фактичних даних, що вказані свідки заінтересовані свідчити в інтересах однієї зі сторін.
Показання цих свідків узгоджуються з показаннями потерпілого, який наполягав на тому, що коли він намагався піднятись із землі, ОСОБА_1 стрибнув йому на ногу, від чого він почув хрускіт кісток і втратив свідомість.
Показання потерпілого не суперечать висновкам експертиз стосовно механізму отримання ним тілесних ушкоджень за вказаних обставин.
Обставина, на яку посилається сторона захисту, про те, що ОСОБА_2 перечепився за урну і впав та у зв`язку з цим у нього міг виникнути подібний перелом, а саме при потраплянні стопи між бетонною урною і стовпом на відстані між ними до 20 см, за умови, що така відстань дозволяє зафіксувати стопу, і при наданні тулубу прискорення, також не виключається. Однак суди аргументовано взяли до уваги, що за висновками експертів механізм отримання зазначених тілесних ушкоджень також є можливим, якщо ОСОБА_1 стрибав на ногу потерпілого, коли той намагався підвестися, і саме ці обставини підтверджено показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та послідовними показаннями потерпілого.
Водночас засуджений показав, що не бачив безпосередньо обставин, за яких ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, лише посилався, що потерпілий біг за ним, а наздогнавши, схопив його за футболку, однак перечепився через бетонну урну і впав, а на нього впав ОСОБА_9 . Конкретних обставин, за яких потерпілий отримав тілесні ушкодження, він не бачив.
Апеляційний суд обґрунтовано не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_10, на які посилалась сторона захисту, щодо іншого механізму заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, в тій частині, що ОСОБА_2 вдарився ногою об бетонну урну, впав і на нього зверху впав ОСОБА_9, оскільки жоден зі свідків не зміг конкретизувати механізм можливої взаємодії між урною та ногою потерпілого, а висновками проведених у справі експертиз виключено можливість виникнення перелому кісток правої гомілки ОСОБА_2 у наслідок удару ногою об тверду поверхню або бетонну урну за будь-яких обставин.
Крім цього, суд не посилався на показання батька потерпілого, як на ті, що доводять вину засудженого у пред`явленому обвинуваченні.
Суд вмотивовано дав оцінку висновкам експертиз у цьому кримінальному провадженні, а саме тому, що жодна з експертиз не виключає можливості обертального моменту в кінцівці за умови стрибка двома ногами на задню частину гомілки як механізму виникнення наявного в потерпілого ОСОБА_2 перелому. Проте усі три висновки виключають можливість утворення тілесних ушкоджень одночасно у вигляді відкритого перелому правої великогомілкової кістки та перелому правої малогомілкової кістки у ОСОБА_2 у результаті падіння на тверду поверхню з висоти власного зросту, в результаті удару ногою об тверду поверхню та вказують, що причиною тілесних ушкоджень у потерпілого була ротаційна (rotatio ? обертання, круговий рух) деформація. Також взято до уваги, що згідно з висновками експерта від 6 жовтня 2017 року № 04-01/42 та 26 листопада 2015 року № 51-к виникнення повного гвинтоподібного перелому за умови, що один кінець кінцівки є фіксованим, а інший ? має обертальний рух, не виключається, що і підтвердив у судовому засіданні експерт ОСОБА_6 . Крім цього, експерт не виключив можливості отримання відповідного тілесного ушкодження за обставин, наведених потерпілим, за умови фіксації його стопи і надання протинаправленої сили.
Доводи захисника про те, що в медичних картах стаціонарного хворого № 2936, 323469/1081 не відображено інші тілесні ушкодження, на які посилався потерпілий, не впливають на законність прийнятого рішення, оскільки висновки експертиз зроблено на підставі сукупності досліджених фактичних даних. Крім цього, в обвинуваченні ОСОБА_1 не пред`явлено заподіяння інших тілесних ушкоджень, ніж тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому правої великогомілкової кістки І ступеня на межі нижньої та середньої третини, перелому верхньої третини правої малогомілкової кістки.
Не є прийнятними і доводи про те, що апеляційний суд всупереч ст. 404 КПК належним чином не розглянув апеляційну скаргу.
Згідно зі ст. 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Не може бути визнано доказами відомості, що містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених зазначеним Кодексом. При цьому виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів апеляційний суд не вправі дати їм іншу оцінку, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, якщо цих доказів не було досліджено при апеляційному перегляді вироку.
Суд вважає за необхідне зазначити, що безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у
конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинуваченого, потерпілої, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (кожний доказ як окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.
Положеннями ст. 404 КПК чітко регламентовано, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення місцевого суду в межах апеляційної скарги. За клопотанням учасників судового провадження апеляційний суд зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, якщо суд першої інстанції дослідив їх неповністю або з порушеннями; апеляційний суд може дослідити докази, які не досліджено місцевим судом, виключно в разі, якщо учасники судового провадження заявляли клопотання про дослідження таких доказів під час розгляду в суді першої інстанції або якщо про них стало відомо після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, підстав, передбачених ст. 404 КПК, для повторного дослідження в повному обсязі доказів, захисником засудженого наведено не було й апеляційним судом не встановлено. Тому суд апеляційної інстанції обмежився аналізом доказів, безпосередньо сприйнятих судом першої інстанції та допитом свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, а також поясненнями експерта ОСОБА_6.
За результатами перегляду вироку суд апеляційної інстанції погодився з оцінкою доказів, яку дав місцевий суд, іншої оцінки їм не дав, а тому застосована ним процедура не суперечила встановленій у ст. 23 КПК засаді безпосередності дослідження доказів.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути кримінальне провадження й постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, Суд не встановив.
Колегія суддів Верховного Суду вважає, що ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК, та погоджується з наведеними у ній висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.
Керуючись статтями 369, 376, 412, 419, 433, 434, 436, 438, 439, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 25 червня 2018 року з урахуванням змін, внесених ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 24 травня 2019 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 24 травня 2019 року, залишити без змін, а касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Руденка О. І. ? без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
В. М. Бородій С. М. Вус С. В. Єремейчук