158/2185/16-к Про незаконне придбання та зберігання без відповідного дозволу боєприпасів до вогнепальної зброї - 04.12.2019 Прийняття

Вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 19 квітня 2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 263 КК, та призначено покарання за ч. 2 ст. 186 КК - чотири роки позбавлення волі; за ч. 1 ст. 263 КК - три роки позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено остаточне покарання - чотири роки позбавлення волі. На підставі ст. ст. 96-1, 96-2 КК застосовано спеціальну конфіскацію майна, яке було предметом злочину. Прийнято рішення рахувати строк відбуття покарання ОСОБА_1 з моменту приведення вироку до виконання. Судом вирішено питання щодо речових доказів у справі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів в сумі 8140,90 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 24 квітня 2016 року близько 10.30 год, перебуваючи на земельній ділянці біля озера, що в с. Озерце Ківерцівського району Волинської області, під час словесного конфлікту зі ОСОБА_2, застосувавши до останнього фізичне насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого та з погрозою застосування такого насильства, відкрито заволодів майном потерпілого - металошукачем, при цьому, застосовуючи психологічний тиск та залякування, які потерпілий реально сприйняв, повідомив, що вказане майно забирає собі, як плату за користування належною йому земельною ділянкою, заподіявши шкоду на суму 7350 грн.

19 липня 2016 року близько 11.45 год. під час санкціонованого обшуку в житлових будинках, господарських спорудах та підсобних приміщеннях, які знаходяться на території земельної ділянки за кадастровим номером 0721885001:01:001:0401 в с. Озерце Ківерцівського району Волинської області та належать на праві власності ОСОБА_1, працівниками правоохоронних органів було виявлено та вилучено: 134 патрони, 1 гільзу, револьвер системи "Наган" зразка 1895 року заводський номер РДГ-5 промислового виготовлення, два підривні уніфіковані запали дистанційної дій типу УЗРГМ-2 промислового виготовлення та одну сигнальну ракету.

Того ж дня приблизно о 12.05 год. в ході проведення обшуку за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_1 було виявлено та вилучено: патрони калібром 5,6 мм в кількості 7 штук, патрони для відстрілу гумовими кулями в кількості 12 штук та один патрон калібру 7,62 мм, що відносяться до бойових припасів та нарізної вогнепальної зброї.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 10 червня 2019 року апеляційну скаргу захисників-адвокатів Сабашного Ю.М. та Горщарука П.П. задоволено частково.

Вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 19 квітня 2018 року відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 263 КК змінено.

Виключено з вироку епізод засудження ОСОБА_1 за незаконне зберігання в житлових будинках, господарських спорудах та підсобних приміщеннях, які знаходяться на території земельної ділянки за кадастровим номером 0721885001:01:001:0401 в с. Озерце Ківерцівського району Волинської області та належать на праві власності ОСОБА_1, 134 патронів, 1 гільзи, револьвера системи "Наган" зразка 1895 року заводський номер РДГ-5 промислового виготовлення, двох підривних уніфікованих запалів дистанційної дій типу УЗРГМ-2 промислового виготовлення та однієї сигнальної ракети, в цій частині провадження закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК (4651-17) ).

ОСОБА_1 визнано винним за ч. 1 ст. 263 КК по епізоду незаконного зберігання бойових припасів та нарізної вогнепальної зброї за місцем реєстрації і призначено покарання три роки позбавлення волі.

Виключено з вироку посилання на застосування відносно ОСОБА_1 положень ч. 1 ст. 70 КК та спеціальної конфіскації.

На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням - іспитовим строком в один рік. Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК покладено на ОСОБА_1 обов`язки.

Вирок в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК скасовано.

Кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК .

В решті вирок суду залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Свої доводи прокурор мотивує тим, що судом апеляційної інстанції порушено вимоги ст. 23, 94 КПК щодо безпосередності дослідження доказів та переоцінки доказів, зазначає про порушення судом апеляційної інстанції вимог ст. 419 КПК та безпідставне застосування ст. 75 КК, про невідповідність висновків апеляційного суду фактичним обставинам, встановленим у ході судового розгляду.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовільнити.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, захисника, який вважав, що скарга задоволенню не підлягає, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи не є предметом розгляду касаційним судом, а тому в цій частині скарга прокурора розгляду не підлягає.

За приписами ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За вимогами ст. 419 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.

Статтею 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо. Не може бути визнано доказами відомості, що містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім як у випадках, передбачених зазначеним Кодексом.

Безпосередність дослідження доказів означає вимогу закону про дослідження судом усіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звуко- та відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які було отримано в порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу.

Наявність підстав для зміни вироку або ухвалення апеляційним судом нового вироку не породжує для цього суду обов`язку досліджувати всю сукупність доказів з дотриманням засади безпосередності, якщо він по-новому (інакше) не тлумачить докази, оцінені в суді першої інстанції. Але у разі, коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, то суду апеляційної інстанції немає потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції. Для прийняття рішення апеляційному суду достатньо перевірити докази, в тому числі прослухати запис судового засідання в суді першої інстанції. Однак якщо б висновки суду апеляційної інстанції, що є відмінними від висновків суду першої інстанції, стосувалися сутнісних ознак доказів - достовірності, належності, допустимості - і саме це зумовило б перекваліфікацію дій особи на іншу статтю (частину статті) КК (2341-14) , то тоді суд апеляційної інстанції зобов`язаний був би дослідити докази з дотриманням вимог статті 23 КПК.

Таким чином, виходячи з такої засади кримінального провадження, як безпосередність дослідження доказів, апеляційний суд не вправі давати доказам іншу оцінку, ніж та, яку дав суд першої інстанції, якщо докази, надані сторонами обвинувачення й захисту, не були безпосередньо досліджені під час апеляційного перегляду кримінального провадження.

Отже, якщо апеляційний суд при перевірці кримінального провадження в порядку апеляційної процедури вбачає можливу відсутність достатніх доказів для доведення винуватості засудженої особи в обсязі пред`явленого обвинувачення або вбачає можливість поліпшення становища такої особи в інший спосіб, він повинен за власною ініціативою безпосередньо дослідити необхідні докази, адже до цього спонукають завдання кримінального провадження та необхідність дотримання інших його засад, зокрема верховенства права, презумпції невинуватості й забезпечення доведеності винуватості.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що апеляційний суд при перегляді вироку першої інстанції не дотримався зазначених вимог кримінального процесуального закону, про що йдеться в касаційній скарзі прокурора.

Так, постановлюючи рішення про закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення та виключення з вироку епізоду засудження ОСОБА_1 за незаконне зберігання в житлових будинках, господарських спорудах та підсобних приміщеннях бойових припасів, апеляційний суд, усупереч вимогам закону, частково провівши судове слідство, безпосередньо докази не дослідив та надав їм власну, іншу оцінку, відмінну від тієї, яку надав суд першої інстанції. При цьому прямо вказав про неналежну перевірку доказів судом першої інстанції та не погодився з висновками суду як в частині кваліфікації, так і в частині оцінки доказів.

Слушними є доводи прокурора і щодо порушення апеляційним судом вимог ст. 419 КПК, оскільки звільняючи ОСОБА_1 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК, апеляційний суд не мотивував таке своє рішення та взагалі не відповів на апеляційні доводи прокурора, лише резюмуючи щодо необхідності відмови в задоволенні його апеляційної скарги.

Враховуючи вищенаведене, на думку колегії суддів, апеляційний суд прийняв передчасне рішення щодо наявності підстав для зміни судового рішення та наявності підстав для застосування положень ст. 75 КК.

Вказані порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а тому касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, ухвала апеляційного суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК - скасуванню, з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Під час нового апеляційного розгляду суду слід врахувати наведене, усунути вказані недоліки, надати відповідь на усі доводи апеляційної скарги прокурора та прийняти рішення, яке відповідає вимогам ст. 370 КПК.

Одночасно слід зазначити, що прокурором в його касаційній скарзі не наведено, яке саме покарання відповідно до ст. 51 КК, його вид чи розмір він вважає таким, що не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, а тому в цій частині його скарга задоволенню не підлягає.