626/808/18 Про відкрите заволодіння чужим майном, скоєне застосовуючи до потерпілого насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров`я - 03.12.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, котрий брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 18 червня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018220350000123, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Краснограда Харківської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого в силу статті 89 Кримінального кодексу України (далі - КК),

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця м. Краснограда Харківської області, жителя АДРЕСА_2 ), такого, що судимості не мав,

у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 186, частиною 3 статті 15 частиною 2 статті 186КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Красноградського районного суду Харківської області від 22 червня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 2 статті 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців; за частиною 3 статті 15 частиною 2 статті 186 КК - у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі статті 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

На підставі статті 75 КК ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання та встановлено іспитовий строк тривалістю 1 рік, покладено на нього обов`язки, передбачені статтею 76 КК.

Також цим вироком засуджено ОСОБА_2 за частиною 2 статті 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 2 місяці; за частиною 3 статті 15 частиною 2 статті 186 КК - у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі статті 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 2 місяці.

На підставі статті 75 КК ОСОБА_2 звільнено від призначеного покарання та встановлено іспитовий строк тривалістю 1 рік, покладено на нього обов`язки, передбачені статтею 76 КК.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у другій половині дня 21 лютого 2018 року, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_3, яка належить ОСОБА_3, разом із останнім вживали спиртні напої. Діючи спільно з корисливих мотивів, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та застосовуючи до потерпілого насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров`я, ОСОБА_1 відкрито заволодів мобільним телефоном потерпілого, вартістю 450 грн, а на зауваження ОСОБА_3 завдав йому двох ударів в обличчя, чим заподіяв легкі тілесні ушкодження у вигляді синців на обличчі.

Після цього ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зайшли до іншої кімнати вказаної квартири та відкрито заволоділи телевізором, DVD-програвачем та електронним годинником, які належали потерпілому. Своїми незаконними діями вони завдали потерпілому матеріальних збитків на загальну суму 10 690 грн.

Крім цього, 22 лютого 2018 року близько 21:30 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували разом із потерпілим у вищевказаній квартирі, де повторно вирішили заволодіти пральною машиною ОСОБА_3 вартістю 14 650 грн. З цією метою вони від`єднали гумовий шланг та почали переміщати її до виходу з квартири, однак їхні дії зупинили працівники поліції.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 18 червня 2019 року вирок Красноградського районного суду Харківської області від 22 червня 2018 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особам засуджених через м`якість.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора, не врахував, що засуджені не працюють, вчинили корисливі злочині щодо особи похилого віку, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. При цьому після вчинення злочину 21 лютого 2018 року прийшли до потерпілого і наступного дня, що свідчить про їхню схильність до насильства та нездатність самостійно контролювати свою поведінку.

Також прокурор зазначає, що судом апеляційної інстанції проігноровано факт відсутності даних про родинні зв`язки винних та відсутності міцних соціальних зв`язків, про що прокурор вказував у своїй апеляційній скарзі, однак такі доводи навіть не зазначені в ухвалі суду.

Тобто прокурор, вважає, що звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням не буде доцільним для виправлення цих осіб, та вказує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та даним про засуджених. Просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв`язку з м`якістю призначеного покарання.

Істотне порушення вимог кримінального процесуального закону прокурор мотивує тим, що ухвала суду не відповідає вимогам статті 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ), оскільки не надано належних відповідей на вимоги його апеляційної скарги.

В своїх запереченнях на касаційну скаргу прокурора, захисник засудженого ОСОБА_2 - Орєхова Н . В. зазначає, що її підзахисний щиро розкаявся у вчиненому, критично висловлювався щодо своєї протиправної поведінки, повністю визнав вину, активно сприяв розкриттю злочинів та встановленню дійсних обставин вчинення кримінальних правопорушень. Вважає, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, а призначене покарання із застосуванню статті 75 КК є справедливим і достатнім для виправлення її підзахисного.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви Суду

Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Як убачається з касаційної скарги прокурора, він не оспорює та не заперечує факту вчинення кримінальних правопорушень, доведеності винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 іправильності кваліфікації їхніх дій за вказаним обвинуваченням.

Доводи прокурора про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особам засуджених колегія суддів вважає спроможними з огляду на таке.

Відповідно до вимог статті 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Згідно зі статтею 75 КК в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Звільняючи засуджених від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості скоєних злочинів, дані про осіб, які щиро розкаялись у вчиненому, критично відносилися до своєї поведінки, сприяли суду у встановленні дійсних обставин та активно сприяли розкриттю злочинів, що відніс до пом`якшуючих покарання обставин. Разом з тим суд вказав, що ОСОБА_1 раніше не судимий у силу статті 89 КК, а ОСОБА_2 раніше судимості не мав, на обліку в лікарів нарколога та психіатра засуджені не перебувають та мають родини. Обтяжуючими покарання обставинами суд визнав вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння та щодо особи похилого віку.

Також суд зважив на позицію потерпілого, який жодних претензій до засуджених не мав, а покарання, на його думку, повинно бути у виді позбавлення волі в межах установленої санкцією відповідної статті, яке буде достатнім та необхідним для їх виправлення.

Наведені обставини надали суду першої інстанції підстави для висновку, що така форма відбування покарання буде достатньою для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.

Не погоджуючись із вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій ставив вимогу про скасування вироку районного суду та постановлення нового вироку, яким призначити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання за частиною 2 статті 186 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців; за частиною 3 статті 15 частиною 2 статті 186 КК - у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі статті 70 КК шляхом часткового складання покарань ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за сукупністю злочинів остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Прокурор обґрунтовував такі вимоги, вказуючи на ті ж підстави, які й зазначає у касаційній скарзі.

Апеляційний суд при розгляді цієї апеляційної скарги дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно визначив форму відбування покарання, та повторно вказав на ті самі підстави щодо звільнення засуджених від відбування покарання, на які посилався у судовому рішенні суд першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано дійшов висновку про залишення без зміни вироку районного суду, оскільки правильно призначене покарання сприяє дотриманню принципу його індивідуалізації, більш успішному досягненню цілі виправлення та перевиховання засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.

Крім того, слушними є доводи прокурора, що обрана форма призначеного засудженим покарання не є справедливою та співмірною із вчиненими кримінальними правопорушеннями. Адже засуджені, вчинивши перший злочин, наступного дня, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знову прийшли до потерпілого з метою викрасти його речі та застосували при цьому насильство до особи похилого віку, що вказує на суспільну небезпечність таких осіб та необхідність їх ізоляції від суспільства.

Таким чином, покарання, призначене ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із застосування статті 75 КК, суперечить загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, така форма звільнення від відбування покарання не є достатньою і необхідною для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів, не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів і даних щодо винних осіб.

Також, апеляційний суд усупереч статті 419 КПК не перевірив належним чином доводів прокурора щодо відсутності даних про наявність родин у засуджених, відсутності чи наявності соціальних зав`язків та не надав на них вмотивованої відповіді, обмежившись посиланням на ті ж підстави, на які послався місцевий суд при звільненні засуджених від відбування покарання.

Отже, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статті 419 КПК, а тому підлягає скасуванню на цих підставах.

Зважаючи на наведене, відповідно до вимог частини 1 статті 438 КПК у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особам засуджених ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає скасуванню, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду належить урахувати вказівки суду касаційної інстанції, ретельно перевірити доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора, й ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, яке б відповідало положенням статті 370 КПК.

Якщо під час нового розгляду кримінального провадження не буде встановлено інших обставин, які можуть вплинути на висновки суду щодо виду, розміру та визначення форми звільнення від відбування покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, то призначене їм покарання із застосуванням статті 75 КК слід вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

Касаційну скаргу прокурора, котрий брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 18 червня 2019 року щодо засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.