398/1179/17 Про умисне вбивство, скоєне на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин - 03.12.2019 Прийняття

розглянув касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2018 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 27 травня 2019 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017120070000036від 05 січня 2017 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Даугавпілс Латвійської РСР, жителя м . Олександрія Кіровоградської області, такого, що судимості не мав,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2018 року ОСОБА_1 визнаний невинуватим за злочин, передбачений частиною 1 статті 115 КК та його виправдано за вказаним обвинуваченням з підстав недоведеності вчинення ним цього кримінального правопорушення.

Згідно з вироком ОСОБА_1 обвинувачувався в умисному протиправному заподіянні смерті іншій особі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 КК, за таких обставин.

05 січня 2017 року у період часу з 12:00 до 15:00 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ґрунті раптових виниклих неприязних стосунків виник конфлікт. Під час даного конфлікту ОСОБА_1, перебуваючи в спальні квартири АДРЕСА_2, маючи умисел, спрямований на умисне позбавлення життя, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх подальших дій спричинив потерпілій ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя в момент спричинення, та легкі тілесні ушкодження зі скороминучим розладом здоров`я на термін до 6 діб.

Смерть ОСОБА_2 настала в результаті гострої крововтрати, яка виникла після проникаючих колото-різаних ушкоджень передньої черевної стінки з ушкодженням кровоносних судин лівої нирки.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 27 травня 2019 року виправдувальний вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування вказаних судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Прокурор вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, всупереч здобутим доказам, прийняли помилкове рішення щодо виправдання ОСОБА_1, апеляційним судом не вжито заходів для залучення потерпілого у кримінальному провадженні та безпідставно відмовлено у допиті інспектора-кінолога, всупереч допитаним на клопотання сторони захисту свідкам, які під час досудового розслідування не допитувалися та в порядку частини 6 статті 290 КПК не відкривалися.

Зазначається про безпідставне відкладання доводи прокурора щодо перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння та перебування на обліку наркологічного диспансеру на підтвердження виникнення у нього раптового умислу на нанесення тілесних ушкоджень внаслідок поведінкових розладів.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, яка не підтримала касаційну скаргу, доводи засудженого та його захисника, які заперечували проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягаєна таких підставах.

Мотиви Суду

За змістом частини 3 статті 62 Конституції Україниобвинувачення (254к/96-ВР) не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Згідно зі статті 2 КПК (4651-17) завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до вимог частини 1 статті 373 КПКвстановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини 1 статті 284 цього Кодексу.

Положенням статті 17 КПКвизначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений статтею 92 КПК (4651-17) , обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Прокурор у поданій касаційній скарзі стверджує про помилковість висновків щодо невинуватості ОСОБА_1 у злочині, передбаченого частиною 1 статті 115 КК.

Проте Суд із такими доводами прокурора не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до обвинувального висновку зі змінами, ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статі 115 КК, а саме у вчинені умисного вбивства, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій особі.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, судом першої інстанції, з яким погодився і апеляційним суд, визнано, що стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів, які поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Судом першої інстанції було досліджено та оцінено показання ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та експерт ОСОБА_20, а також під час апеляційного розгляду показання експерта ОСОБА_18, а також письмові та речові докази, у томі числі надані стороною захисту після виконання вимог статті 290 КПК.

Оцінюючи та аналізуючи докази у кримінальному провадженні суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що сторона обвинувачення не надала суду жодних доказів, які б беззаперечно свідчили про перебування ОСОБА_1 у квартирі ОСОБА_2 після 12:20 05 січня 2017 року, тобто в період часу протягом якого, ОСОБА_2 були нанесені тілесні ушкодження, що спричинили її смерть.

Натомість, встановлено, що ОСОБА_1, починаючи з 12:20 05 січня 2017 року перебував поза межами квартири потерпілої, а апеляційним судом додатково зважено на те, що у кримінальному провадженні не встановлено неприязних стосунків між останнім та потерпілою, що могли спричинити конфлікт та під час якого у нього виник умисел на позбавлення потерпілої життя.

Зокрема, за протоколом огляду місця події від 05 січня 2017 року з фототаблицями, було оглянуто квартиру АДРЕСА_2, виявлено потерпілу ОСОБА_2, ніж з пластиковою рукояткою зеленого кольору з плямами бурого кольору; наволочки на яких були плями бурового кольору; чоловічу кофту синього кольору з плямами бурого кольору; милиці, кожна з яких мала сліди бурого кольору та пошкодження у виді розломів; на підлозі біля ліжка та на стіні, на шафі та на іконі виявлені сліди бурого кольору; в кімнаті явні ознаки боротьби; в інших кімнатах речі перебувають у хаотичному порядку; в іншій спальній кімнаті відкрита шафа з перевернутими речами, під ліжком виявлено предмет зовні схожий на ніж, а на письмовому столі, серед інших речей виявлено нотаріально посвідчену заяву на ім`я " ОСОБА_4 ", в кімнаті безлад.

З протоколу огляду трупу потерпілої ОСОБА_2 від 05 січня 2017 року (з фототаблицями) та висновку експерта №11 від 27 лютого 2017 року, вбачається, що у потерпілої виявлені синці та рани, зокрема внаслідок дії колючо-ріжучого предмета. Встановлено, що комплекс виявлених у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень утворились внаслідок мінімум 53-травматичних впливів, смерть настала внаслідок гострої крововтрати, що виникла після проникаючих, колото-різаних ушкоджень, а смерть ОСОБА_2 настала внаслідок 2-х проникаючих ран з ушкодженням чіпця, шлунку, брижі товстої кишки та лівої нирки з кровоносними судинами по ходу ранових каналів та розвитком кровотечі. Також зазначено, що від моменту смерті до дослідження трупа в секційній моргу пройшов термін в межах 2 - 4 годин. Виявлені тілесні ушкодження мають ознаки прижиттєвого спричинення - тілесні ушкодження спричинені приблизно за 1-2 години до смерті.

Досліджуючи вилучені у ОСОБА_1 речі та зняті біологічні зразки, експертними дослідженнями встановлено, що з піднігтьового вмісту з рук ОСОБА_1 крові, епітеліальних клітин не знайдено, зі змивів з рук ОСОБА_1 крові не знайдено, на фрагменті шпалери, вилученому при огляді місця події, знайдено кров людини, яка може походити від ОСОБА_2, від ОСОБА_1 кров походити не може, на фрагменті наволочки, вилученої при огляді місця події, знайдено кров людини, яка може походити від потерпілої ОСОБА_2, від ОСОБА_1 кров походити не може, на чоловічій кофті, вилученій при огляді місця події, знайдено кров людини, яка може походити від потерпілої ОСОБА_2, від ОСОБА_1 кров походити не може, змивів крові з милиці та п`яти фрагментів милиці знайдено кров людини, яка може походити від потерпілої ОСОБА_2 та повністю виключається її походження від ОСОБА_1, кров знайдена на халаті потерпілої ОСОБА_2 може належати тільки їй, походження знайденої крові від ОСОБА_1 виключається, змивів з ручки та клинка ножа кухонного знайдена кров людини, яка може належати потерпілій ОСОБА_2, належність знайденої крові ОСОБА_1 повністю виключається, піднігтьового вмісту з правої та лівої рук трупа ОСОБА_2 знайдена кров людини, встановити належність якої не вдалося, проте належність її ОСОБА_2 не виключається, та повністю виключається її приналежність ОСОБА_1, на светрі та на лівому черевикові, вилучених у ОСОБА_1 знайдено сліди крові людини, яка може належати потерпілій ОСОБА_2 та не може належати ОСОБА_1 (висновки експертів: №10 від 01 лютого 2017 року, №9 від 27 січня 2017 року, №57 від 31 січня 2017 року, №58 від 31 січня 2017 року, №60 від 31 січня 2017 року, №59 від 31 січня 2017 року, №47 від 31 березня 2017 року, №11 від 03 лютого 2017 року, №48 від 31 березня 2017 року, №225 від 31 березня 2017 року).

Крім того, відповідно до акту про застосування службової собаки від 05 січня 2017 року, відповідно до якого службова собака вивела з місця вчинення злочину, з під`їзду, звернула ліворуч та привела до під`їзду №2, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 ; вдруге застосовано собаку по запаховій речі підозрюваного - собака привела до того ж будинку, але під`їзду №3, де проживає ОСОБА_1 .

Досліджуючи докази сторони захисту було встановлено, що відповідно до копії квитанції №132 від 05 січня 2017 року ОСОБА_17 05 січня 2017 року об 11:57 здійснила оплату за послуги кабельного телебачення; з копії нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_17 від 04 вересня 2018 року вбачається, що ОСОБА_17 надала згоду на надання деталізованої інформації про дзвінки за номером НОМЕР_1, власником якого вона є; з копії нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_13 від 04 вересня 2018 року вбачається, що ОСОБА_13 надала згоду на надання деталізованої інформації про дзвінки за номером НОМЕР_2, власником якого вона є; у відповіді ПрАТ "ВФ Україна" від 12 вересня 2018 року на запит захисника - адвоката Бесараб В.А., зазначено, що абонентський номер НОМЕР_1 обслуговується на контрактній основі і зареєстровано на громадянку ОСОБА_17 05 січня 2017 року о 12:20 на зазначений номер зафіксовано вхідний дзвінок з номеру НОМЕР_2, який належить ОСОБА_13, тривалістю 15 секунд.

Із зазначених у цих доказах даних вбачається, що смерть потерпілої настала внаслідок гострої крововтрати, що виникла після проникаючих, колото-різаних ушкоджень, однак належність крові ОСОБА_1 та походження біологічних зразків від нього не встановлено.

Виявлені ж сліди крові на светрі та на лівому черевикові, що вилучені у ОСОБА_1 та відповідно до висновку експерта можуть належати потерпілій, не можуть пояснити те, що службова собака при першому проведенні такої дії не привела до будинку ОСОБА_1, він у інкримінований час не міг бути на місці події та конфліктів у минулому між потерпілою та ОСОБА_1 ніколи не було, а навпаки він навідував потерпілу.

У зв`язку з чим, суди правильно дійшли висновку, що з наданих доказів не вбачається перебування ОСОБА_1 на місці вчинення злочину та мотиву на його вчинення, обставини чого відповідно до вимог статті 91 КПК підлягають обов`язковому доказуванню.

Таким чином, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 85, 86, 94 КПК зробив ґрунтовний аналіз указаних доказів та дійшов правомірного висновку про те, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_1 в умисному вбивстві. Адже всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого.

Колегія суддів уважає, що суд першої інстанції належним чином умотивував свої висновки та ухвалив вирок, який відповідає вимогам статей 370, 373 КПК.

Суд апеляційної інстанції, дотримуючись вимог статей 404, 405, 407, 412- 414 КПК, переглянув вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 за апеляційною скаргою сторони обвинувачення, ретельно перевірив зазначені в ній доводи, проаналізував їх, дав на них достатньо переконливі відповіді, зазначивши в ухвалі підстави, через які визнав їх необґрунтованими.

При цьому суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину.

Посилання прокурора у касаційній скарзі на те, що стороні захисту було безпідставно відмовлено у допиті інспектора-кінолога та не відкриття стороною захисту показань свідків відповідно до вимог частини 6 статті 290 КПК, є неспроможними, оскільки судами повно було досліджено результати, отримані інспектором-кінологом та оцінено з сукупністю доказів у провадженні, а показання свідками надаються безпосередньо в суді та попереднього відкриття не потребують.

Суд вважає безпідставними твердження прокурора про те, що стан алкогольного сп`яніння є безумовним чинником для виникнення у особи умислу на позбавлення життя людини.

Прокурор вважає, що апеляційним судом не вжито заходів для залучення потерпілого у кримінальному провадженні та всупереч частини 6 статі 55 КПК (4651-17) продовжено розгляд, оскільки потерпілий ОСОБА_4 помер.

Суд звертає увагу на те, що поняття "потерпілий" є міжгалузевим, оскільки використовується як у кримінальному праві, так і в кримінальному процесі, і вони за змістом не є тотожними. У кримінально-правовому розумінні потерпілий - це особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіюється фізична, моральна та/або матеріальна шкода. Поняття "потерпілий" у кримінальному праві не має законодавчої дефініції, натомість законодавством визначено кримінально-процесуальне розуміння цього поняття. Так, у частині 1 статті 55 КПК встановлено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. У ч. 2 цієї норми закону визначається момент виникнення в особи статусу потерпілого як учасника кримінального провадження: права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Водночас у частині 6 статті 55 КПК передбачено так зване правонаступництво у кримінальному провадженні. Згідно з положеннями цієї норми, якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи, положення частин 1-3 цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім`ї такої особи. Зазначені особи у кримінальному процесі мають власні процесуальні права.

Враховуючи наведене, прокурор помилково вважає, що на суди покладено обов`язок у з`ясуванні правонаступників потерпілого для проведення розгляду кримінальному провадження.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статті 419 КПК (4651-17) .

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені статтею 412 КПКта які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в тому числі й тих, на які вказував прокурор у скарзі, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК, Суд

Виправдувальний вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2018 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 27 травня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, - без задоволення.