433/832/18 Про відкрите заволодіння чужим майном, скоєне із застосуванням до потерпілого насильства небезпечного для життя і здоров`я - 03.12.2019 Прийняття

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 грудня 2019 року

м. Київ

справа №433/832/18

провадження № 51-9700км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Макаровець А.М.,

суддів Лагнюка М.М., Маринича В.К.,

за участю:

секретаря судового засідання Демчука П.О.,

прокурора Кулаківського К.О.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника Гонтарєва Р.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018130590000116, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя АДРЕСА_1, раніше судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 189 Кримінального кодексу України (далі - КК),

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Білокуракинського районного суду Луганської області від 26 липня 2018 року та вирок Луганського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Білокуракинського районного суду Луганської області від 26 липня 2018 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі:

- за ч. 2 ст. 187 КК - на строк 7 років,

- за ч. 2 ст. 189 КК - на строк 5 років.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

За цим же вироком засуджено ОСОБА_2, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.

Луганський апеляційний суд 30 жовтня 2018 року скасував вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 у частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок, яким призначив йому покарання у виді позбавлення волі:

- за ч. 2 ст. 187 КК - на строк 7 років 6 місяців із конфіскацією всього майна, яке є його власністю,

- за ч. 2 ст. 189 КК - на строк 5 років.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів апеляційний суд остаточно визначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 3 квітня 2018 року близько 13:00 за попередньою змовою з ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння на подвір`ї будинку на АДРЕСА_1, вчинили напад із метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством небезпечним для здоров`я та життя ОСОБА_1 - дружини ОСОБА_1, під час якого останній накинув на шию потерпілої мотузку та, натягнувши на себе, почав душити, в цей час ОСОБА_2 завдав не менше 3-4 ударів ногами по ребрах ОСОБА_1, збивши її з ніг. У результаті вказаних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заволоділи грошима на суму 5350 грн, належних ОСОБА_1, та заподіяли їй легких тілесних ушкоджень.

Після цього ОСОБА_1 та ОСОБА_2, стверджуючи, що наявних у сумці грошей не достатньо, продовжили вчиняти насильницькі дії щодо потерпілої, а саме: ОСОБА_2, завдав ОСОБА_1, яка лежала на снігу, не менше 8 ударів ногами по голові та по тулубу, а ОСОБА_1, сівши на спину потерпілої, здавлював її шию мотузкою, супроводжуючи свої дії вимогою про видачу потерпілою 500 доларів США.

Під час зазначених подій на крики потерпілої ОСОБА_1 з території свого подвір`я вийшла сусідка ОСОБА_3, яку побачили ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Продовжуючи утримувати мотузку на шиї ОСОБА_1, вони підняли потерпілу та завели до подвір`я ОСОБА_3, де вимагали в останній віддати 500 доларів США, погрожуючи у разі невиконання вимог застосувати фізичне насильство, небезпечне для життя і здоров`я ОСОБА_1, а також знищити шляхом підпалу будинок, в якому проживала ОСОБА_3

ОСОБА_1 з метою надання реальності висловлюваним ОСОБА_2 погрозам та подолання можливої протидії з боку ОСОБА_3 здійснив демонстративне удушшя та видавлювання очей ОСОБА_1, після чого ОСОБА_3, сприйнявши зазначені вище погрози щодо підпалу будинку як реальні та бажаючи уникнути знущань над потерпілою ОСОБА_1, винесла з будинку та передала ОСОБА_2 2600 грн.

Після цього ОСОБА_1 та ОСОБА_2, тримаючи мотузку на шиї ОСОБА_1, повели її в напрямку будинку, в якому мешкав ОСОБА_1, не припиняючи вимагати у потерілої гроші, змушуючи її здійснювати телефонні дзвінки рідним у пошуках грошей. Під час руху по вул. ЦентральнійОСОБА_1 та ОСОБА_2, побачивши працівників поліції, припинили свої злочинні дії та втікли з місця події.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі через суворість. Просив скасувати вирок суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Доповнивши вимоги касаційної скарги засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вироки судів першої та апеляційної інстанціїта призначити новий розгляд у суді першої інстанції, або перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 187 на ст. 356 КК та з ч. 2 ст. 189 на ч. 2 ст. 296 КК.

На обґрунтування своїх доводів засуджений зазначає, що:

- за наявності підстав для закриття цього кримінального провадження його не було закрито;

- суд не спростував доводів обвинувачених про те, що він вимагав у ОСОБА_1 повернення свого майна, а не чужого, крім того, їх із потерпілою син заборгував ОСОБА_2 500 доларів США і той лише вимагав від матері боржника повернути борг;

- факту вимагання та заволодіння чужим майном не доведено, грошей, які начебто були в сумочці дружини, у них не вилучено, тому його дії та дії ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ст. 356 КК як самоправство;

- суд мав повернути провадження прокурору для проведення додаткових слідчих дій, а саме для допиту його сина стосовно боргу ОСОБА_2 та допиту дружини з приводу наявності чи відсутності коштів у її сумочці на момент події;

- при призначенні покарання суд урахував як обтяжуючу покарання обставину рецидив злочину, що не відповідає вимогам закону, оскільки його дії за ч. 2 ст. 189 КК вже кваліфіковано за кваліфікуючою ознакою "повторність".

Позиції учасників судового провадження

Від учасників судового розгляду заперечень на касаційну скаргу не надходило.

У судовому засіданні:

- засуджений та захисник підтримали касаційну скаргу;

- прокурор вважав судові рішення законними та обґрунтованими й просив залишити їх без зміни.

Мотиви Суду

У касаційній скарзі порушується питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду. Проте зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438 КПК не можуть бути підставою для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку. Крім того, згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З урахуванням зазначеного суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості оцінювати доводи в касаційній скарзі в частині оцінки доказів, належність і допустимість яких було перевірено в суді апеляційної інстанції. Тому доводи, наведені у скарзі, в частині оцінки доказів - показань потерпілої та свідків - не є предметом дослідження та перевірки в касаційному суді.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні за попередньою змовою з ОСОБА_2 розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_1 та вимагання грошей у потерпілої ОСОБА_3, поєднаного з погрозою знищення майна останньої, скоєного повторно, ґрунтується на сукупності доказів, досліджених судом.

Будучи допитаним у судовому засіданні суду першої інстанції, ОСОБА_1 не заперечував факту побиття ОСОБА_1, запевняючи, що мотузкою її не душив, вимагав, щоб вона повернула його 500 доларів США, гривень в її сумці не було, від ОСОБА_3 він грошей не вимагав і не бачив, щоб вона віддавала ОСОБА_2 якісь гроші. ОСОБА_2 підтвердив ці його показання, вказавши, що ходу розмови між подружжям не бачив. Обидва обвинувачених стверджували, що не мали умислу на заволодіння чужим майном, оскільки гроші ОСОБА_1 є спільними грошима подружжя, крім того, син ОСОБА_1 був винен ОСОБА_2 500 доларів США.

Потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у суді підтвердили свої показання, надані під час досудового розслідування, про обставини вчинених обвинуваченими розбійного нападу та вимагання грошей. При цьому ОСОБА_1 підтвердила, що 5300 грн, які знаходились в її сумці та якими заволоділи ОСОБА_1 та ОСОБА_2, це були її особисті гроші: 4000 грн вона позичила та 1280 грн це гроші за її роботу, що вона збирає з людей за воду, та їх на цей час не повернуто.

Суд установив, що показання потерпілихузгоджуються з показаннями безпосередніх очевидців цих подій - свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, даними ними як у судовому засіданні, так і під час проведення слідчих експериментів, які показали, що бачили, як ОСОБА_1 б`є та душить мотузкою ОСОБА_1 і вимагає у неї 500 доларів США, а також як ОСОБА_3 передавала гроші ОСОБА_2 . Жодних даних, які би спростовували показаннях потерпілих та свідків і свідчили про те, що вони обмовлюють обвинувачених, суд не виявив. Показання потерпілих та свідків об`єктивно підтверджуються даними протоколів огляду місця події, огляду предметів, обшуку, слідчих експериментів, висновками експертиз та іншими доказами. Зокрема, твердження ОСОБА_1 про те, що він не душив потерпілу ОСОБА_1 мотузкою, спростовуються висновком судово-медичної експертизи від 26 квітня 2018 року № 53, згідно з яким у ОСОБА_1 виявлено легкі тілесні ушкодження, при цьому експерт установив, що не виключено можливості завдання саден підборіддя мотузкою, наданою на експертизу як речовий доказ.

Вищевказані докази було ретельно досліджено в суді першої інстанції та визнано достатніми й допустимими доказами, які у своїй сукупності доводять обвинувачення, висунуте ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

При постановленні судового рішення було враховано, що під час обшуку в ОСОБА_1 було вилучено лише 2500 грн, однак він мав реальну можливість сховати гроші, оскільки з місця вчинення злочину втік і був затриманий за місцем свого проживання.

Також суд установив, що гроші, якими заволоділи ОСОБА_1 та ОСОБА_2, були особистими коштами потерпілої ОСОБА_1 .

Судом при постановленні вироку було викладено показання ОСОБА_1 про те, що він вимагав повернення саме 500 доларів США, які нібито містилися в його куртці. Проте з установлених судом фактичних обставин не вбачається і строною захисту не надано жодних доказів того, що договір позички 4000 грн був укладений дружиною ОСОБА_1 саме в інтересах сім'ї, ці кошти були об'єктом права спільної сумісної власності та що потерпіла у передбачений законом спосіб надала добровільну згоду на розпорядження як спільним саме цим майном.

З урахуванням зазначеного, за встановлених судом обставин дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 189 КК кваліфіковано правильно.

Отже, підстав для закриття кримінального провадження або перекваліфікації дій ОСОБА_1, про наявність яких стверджує у касаційній скарзі засуджений, у суду не було, а вимоги засудженого щодо повернення провадження прокурору для проведення додаткових слідчих дій не ґрунтуються на положеннях КПК (4651-17) .

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції щодо доведеності винуватості обвинувачених та правильності кваліфікації дій, докладно навівши в ухвалі мотиви свого рішення.

Крім того, апеляційний суд дійшов правильного висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги прокурора та призначення обвинуваченим більш суворого покарання, ніж мінімальне, передбачене санкцією ч. 2 ст. 187 КК, а також додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Доводи у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 про те, що апеляційний суд безпідставно врахував як обтяжуючу покарання обставину рецидив злочину, оскільки кваліфікуючу ознаку "повторність" уже враховано при кваліфікації його дії за ч. 2 ст. 189 КК, не ґрунтуються на вимогах закону.

Так, згідно зі ст. 34 КК рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, котра має судимість за умисний злочин. Оскільки ОСОБА_1 раніше був засуджений за умисний злочин, передбачений ч. 1 ст. 260 КК, судимість за який не знято та не погашено в установленому законом порядку та який у цьому випадку не дає підстав для кваліфікації його дій за ознакою повторності, апеляційний суд обґрунтовано визнав обставиною, що обтяжуює покарання, рецидив злочину. При цьому суд урахував при кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 189 КК кваліфікуючу ознаку "повторність", керуючись приміткою 1 до ст. 185 КК, відповідно до якої у статтях 185, 186 та 189 -191 КК повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який зі злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу, та встановивши, що перед вимаганням ОСОБА_1 вчинив розбійний напад.

Даних, які би свідчили про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність або істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

Таким чином, відсутні обґрунтовані підстави для задоволення вимог касаційної скарги.

Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Білокуракинського районного суду Луганської області від 26 липня 2018 року та вирок Луганського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 рокущодо ОСОБА_1 залишити без зміни, касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

А.М. Макаровець В.К. Маринич М.М. Лагнюк