Постанова

іменем України

03грудня 2019 року

м. Київ

справа № 476/614/17

провадження № 51-272 км 19

Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючої Крет Г. Р.,

суддів Булейко О. Л., Щепоткіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Дегтяр Л. О.,

захисника Прутяна О. А.,

прокурора Чупринської Є. М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Прутяна О. А. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2018 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017150220000075, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кіровограда та жителя АДРЕСА_1 ),

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі - КК), та

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Кіровограда та жителя АДРЕСА_2,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вирокомВеселинівського районного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2018 року ОСОБА_1 було засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 146 КК -на строк 3 роки; за ч. 3 ст. 289 КК - на строк 7 років без конфіскації належного йому на праві власності майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців без конфіскації належного йому на праві власності майна. Цим вирокомйого виправдано за ч. 2 ст. 189 КК у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Також цим вироком визнано винуватим ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 289 КК, без призначення покарання у зв`язку з його смертю. ОСОБА_2 виправдано за ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Ухвалено стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь держави 59 343 грн процесуальних витрат.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Херсонський апеляційний суд ухвалою від 11 квітня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишив без змін.

Суд визнав доведеним, що на початку березня 2017 року точних дати та часу в ході судового розгляду встановити не вдалося ОСОБА_2 запропонував своєму знайомому ОСОБА_1 спільно заволодіти майном ОСОБА_3, а саме автомобілем "ToyotaLandCruiserPrado", державний номерний знак НОМЕР_1, що перебував в її користуванні, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілої, на що останній погодився.

15 березня 2017 року близько 12:00, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 разом із ОСОБА_1 прийшли до будинку АДРЕСА_3, де проживає потерпіла ОСОБА_3 Близько 14:00, побачивши, як ОСОБА_3 вийшла з під`їзду свого будинку та підійшла до розташованого неподалік автомобіля "ToyotaLandCruiserPrado", ОСОБА_2, діючи запопередньою змовою з ОСОБА_1, дочекавшись зняття потерпілою зохоронної сигналізації автомобіля, проник до задньої частини салону, де приставив до шиї потерпілої заздалегідь заготовленого ножа, позбавивши таким чином останню можливості чинити опір та залишити вказаний автомобіль. Погрожуючи ОСОБА_3 фізичним насильством, небезпечним для її життя та здоров`я, він змусив її запустити двигун, після чого ОСОБА_1 сів на заднє сидіння автомобіля. ОСОБА_2, продовжуючи погрожувати потерпілій ОСОБА_3 ножем, змусив її сісти на заднє сидіння, де ОСОБА_1 продовжив утримувати потерпілу за шию, а сам сів за кермо вказаного транспортного засобу. На цьому автомобілі вони виїхали з смт Єланець і зупинилися на польовій дорозі. Побоюючись за своє життя, потерпіла ОСОБА_3 запропонувала їм гроші, на що вони погодилися. Після цього остання звернулася по телефону до своїх знайомих ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які погодились позичити їй гроші в сумі 55 000грн. У цей час ОСОБА_2, усвідомлюючи можливість викриття вказаними особами їхні ОСОБА_7 злочинні дії, продовжуючи незаконно утримувати потерпілу та позбавляючи її можливості вільно пересуватись і залишити автомобіль, виїхали до Кіровоградської області, де тривалий час, понад 10 годин, утримували ОСОБА_3 всупереч її волі у вказаному автомобілі. Цього ж дня в нічний час, перебуваючи біля м. Кропивницького (м. Кіровоград), ОСОБА_1 за вказівкою ОСОБА_2 вийшов з автомобіля, а ОСОБА_2 з потерпілою продовжили рухатись у сторону с. Інгуло-Кам`янка Новгородківського району Кіровоградської області, де ОСОБА_2, зупинивши автомобіль та бажаючи заволодіти належним ОСОБА_3 та членам її сім`ї майном, що перебувало в транспортному засобі, наказав потерпілій вийти, а сам зник у невстановленому напрямку, відкрито заволодівши залишеними в автомобілі за його вказівкою речами та документами. Викраденим майном ОСОБА_2 розпорядився на власний розсуд, чим ОСОБА_8 матеріальної шкоди на загальну суму 11 114грн та ФГ " ОСОБА_9 "-на суму 1 074 678грн.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Прутян О. А., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 в частині визнання його винуватим за ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 289 КК скасувати, призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування свого прохання зазначає, що пред`явленеОСОБА_1 обвинувачення є неконкретним, внаслідок чого було порушено його право на захист, вважає, що дії ОСОБА_1 безпідставно кваліфіковані за ч. 3 ст. 289 КК, оскільки судами не мотивовано заподіяної злочином шкоди у великому розмірі. Зазначає, що, на його думку, місцевим судом неправильно вирішено питання про стягнення процесуальних витрат.

Судові рішення щодо ОСОБА_2 у суді касаційної інстанції не оскаржуються.

Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції захисник підтримав касаційну скаргу, а прокурор заперечував проти її задоволення.

Мотиви Суду

Судові рішення в частині виправдання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 189 КК у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину в касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з положеннямист. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішеньу частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Натомість указані обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу захисника Прутяна О. А. в інтересах ОСОБА_1, в якій порушувалися питання щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та відсутності належного формулювання обвинувачення в обвинувальному акті, неповноти та однобічності судового розгляду, апеляційний суд навів в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку вчиненому.

За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 289 КК як викрадення людини за попередньою змовою групою осіб із застосуванням зброї та незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинені за попередньою змовою групою осіб, поєднані з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілого, що завдало великої матеріальної шкоди, кваліфіковано правильно.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

В основу вироку суд правильно поклав показання потерпілої ОСОБА_3, яка детально розповіла про обставини вчинення злочинів щодо неї та повідомила, що їх було вчинено саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_21 ; дані протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 16 березня 2017 року, протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, протоколу та додаткового протоколу огляду місця події, протоколу огляду предмета, висновків судових молекулярно-генетичних експертиз, протоколу огляду місцевості, протоколів проведення слідчих експериментів та інші письмові докази, досліджені в судовому засіданні.

Вказані докази відповідають вимогам КПК (4651-17) на предмет їх належності йдопустимості та у своїй сукупності є достатніми для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 289 КК.

Вирок суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК.

Доводи захисника щодо пред`явлення ОСОБА_1 неконкретного обвинувачення, внаслідок чого було порушено його право на захист, та безпідставності визнання його винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 146, ч. 3 ст. 289 КК, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції та обґрунтовано визнані неспроможними.

Так, апеляційний суд зазначив, що за змістом оскаржуваного вироку злочини, за які засуджено ОСОБА_1, вчинено ним за попередньою змовою ОСОБА_22, при цьому місцевий суд повно та детально описав роль кожного зі співучасників.

Також апеляційний суд, обґрунтовуючи законність засудження ОСОБА_1 та неспроможність доводів сторони захисту щодо відсутності винного на місці вчинення злочинів,правильно послався на докази, досліджені судом першої інстанції, які спростовують ці доводи.

При цьому судами також дано оцінку тому, що сама потерпіла ОСОБА_3 впізнала ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як осіб, які вчинили щодо неї злочини.

Перевіривши вирок в апеляційному порядку, суд надав належну оцінку доводам захисника Прутяна О. А. вапеляційній скарзі, яка засвоїм змістом є аналогічною його касаційній скарзі, та навівши підстави прийнятого рішення, обґрунтовано відмовив у їх задоволенні в частині правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 .

Ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 в цій частині є достатньо вмотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Твердження захисника щодо безпідставності кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 289 КК за кваліфікуючою ознакою "вчинення організованою групою" спростовується матеріалами провадження та судовими рішеннями, відповідно до яких органом досудового розслідування обвинувачення за вказаною ознакою ОСОБА_1 не пред`являлось, його визнано винним у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому запопередньою змовою групою осіб, поєднаному з погрозоюзастосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілого, що завдало великої матеріальної шкоди. При цьому для кваліфікації дій за вказаною нормою права достатньо встановити наявність хоча б однієї з перелічених у диспозиції кваліфікуючих ознак. Як убачається з матеріалів провадження,дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 289 КК кваліфіковано правильно.

Разом із тим доводи захисника щодо неправильного вирішення питання про стягнення процесуальних витрат із ОСОБА_1 є обґрунтованими.

Питання процесуальних витрат у кримінальному провадженні врегульовано главою 8 КПК (4651-17) . Перелік таких видів витрат міститься у ст. 118 цього Кодексу, а їх розподіл регламентовано ст. 124 КПК.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, вид і розмір процесуальнихвитрат, а ч. 2 ст. 92 КПК покладає обов`язок доказування їх розміру на сторону, що їх подає.

Як убачається з обвинувального акта, понесені в цьому кримінальному провадженні процесуальні витрати складаються з витрат за проведення: судової молекулярно-генетичної експертизи № 192 вартістю 30 338,88 грн; судової молекулярно-генетичної експертизи № 269 вартістю 1 487,20 грн; судової молекулярно-генетичної експертизи № 270 вартістю 3 569,28 грн; судової молекулярно-генетичної експертизи № 265 вартістю 10 707,84 грн; судової молекулярно-генетичної експертизи №267 вартістю 3 569,28 грн; судової молекулярно-генетичної експертизи № 391 вартістю 3 569,28 грн; судової дактилоскопічної експертизи № 334 вартістю 351,84 грн; судової трасологічної експертизи № 500 вартістю 395,48 грн; судової молекулярно-генетичної експертизи № 266 вартістю 5 353,92 грн, що в загальному становить 59 343 грн.

При цьому у вироку зазначено, що в матеріалах провадження відсутні підстави для стягнення витрат за проведення судової молекулярно-генетичної експертизи № 266 вартістю 5 353,92 грн, оскільки вартість цієї експертизи не підтверджено доказами про розмір витрат, а сторона обвинувачення не надала документів на підтвердження вартості цієї експертизи та не надала суду висновку експертизи.За таких обставин загальна сума понесених процесуальних витрат у цьому провадженні становить 53 989,08 грн.

Проте місцевий суд помилково вказав, що розмір процесуальних витрат, які необхідно стягнути із засудженого ОСОБА_1, становить 59343 грн.

За змістом положень ч. 2 ст. 124 та п. 13 ч. 1 ст. 368 КПК, коли у вчиненні злочину визнано винними декількох осіб, судові витрати підлягають стягненню у дольовій частці з кожного із засуджених. Як убачається з матеріалів провадження, злочини ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вчинені за попередньою змовою, поєднані спільним умислом, а отже понесені процесуальні витрати мали б бути розподілені між винними у дольових частках. Але, враховуючи, що ОСОБА_2 помер, суд безпідставно ухвалив стягнути всі процесуальні витрати із ОСОБА_1 .

За таких обставин судові рішення в цій частині підлягають зміні, а саме необхідно зменшити суму процесуальних витрат, стягнутих із засудженого ОСОБА_1,до 26 994,54 грн.

Крім того, вирокомВеселинівського районного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2018року, залишеним без змін ухвалою Херсонського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року, визнано винуватим ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 289 КК, без призначення покарання у зв`язку з його смертю. ОСОБА_2 виправдано за ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК через відсутністьу його діях складу злочину. Судові рішення щодо ОСОБА_2 у суді касаційної інстанції не оскаржуються.

Частиною ч. 2 ст. 433 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру. Якщо задоволення скарги дає підстави для прийняття рішення на користь інших засуджених, від яких не надійшли скарги, суд касаційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення.

Відповідно до вимог ст. 440 КПК Українисуд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

Згідно з положеннями п. 5 ч. 1 ст. 284 КПКУкраїникримінальне провадження закривається в разі, якщо помер обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого. За частиною 7 цієї статті, якщо обставина, передбачена, зокрема, п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК, виявиться під час судового провадження, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.

Водночас місцевий суд установив,що засуджений ОСОБА_2 під час розгляду справи судом першої інстанції 24 липня 2018 року помер, що підтверджується актовим записом про смерть (т. 7,а.п. 151-152). За заявою батька ОСОБА_23 про реабілітацію сина (т. 8,а.п. 39)суд розглянув кримінальне провадження та в частині обвинувачення за ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК виніс виправдувальний вирок у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину. Водночас суд визнав ОСОБА_2 винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 289 КК, про що мав би зазначити вмотивувальній частині рішення та закрити кримінальне провадження в цій частині у зв`язкуіз смертю ОСОБА_2, однак постановив обвинувальний вирок без призначення покарання.Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження, не звернув уваги на допущене порушення та залишив вирок суду першої інстанції без змін.

З урахуванням наведеного на підставі ст. 440 КПК судові рішення щодо ОСОБА_2 в частині визнання його винуватим підлягають скасуванню, а кримінальне провадження в цій частині - закриттю.

За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому вони щодо ОСОБА_1 підлягають зміні в частині стягнення процесуальних витрат, а щодо ОСОБА_2 - скасуванню в частині визнання його винуватим із закриттям кримінального провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника Прутяна О. А. задовольнити частково.

Вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2018 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Зменшити суму процесуальних витрат, стягнутих із засудженого ОСОБА_1, до 26 994,54 грн.

У порядку ч. 2 ст. 433 КПК обвинувальний вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2018 року щодо ОСОБА_2 та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року, якою цей обвинувальний вирок залишено без змін, скасувати, а кримінальне провадження щодо нього закрити на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

Г. Р. Крет О. Л. Булейко В. В. Щепоткіна