725/1450/17 Про умисне вбивство, скоєне на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин - 28.11.2019 Прийняття

У касаційній скарзі, яка є аналогічною його апеляційній скарзі, засуджений, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, вимагає скасувати оскаржувані судові рішення та закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України (4651-17) ) у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді.

Свою вимогу мотивує неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, ставить під сумнів достовірність отриманих по справі доказів, стверджує про їх часткову фальсифікацію зі сторони органів досудового розслідування та наголошує на їх недопустимості відповідно до вимог процесуального закону в цілому, та вказує на ігнорування судами заявлених стороною захисту клопотань про виклик свідків вказувала потерпіла ОСОБА_2 .

Також зазначає про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам статей 419, 439 КПК України, оскільки при новому розгляді провадження в апеляційній інстанції після скасування рішення судом касаційної інстанції, не були враховані вказівки суду, який розглядав провадження в касаційному порядку.

Крім того, наголошує на неправильному застосуванні апеляційним судом положень ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII (838-19) (далі - Закон № 838-VIII (838-19) )щодо не зарахування всього періоду його попереднього ув`язнення до набрання вироком законної сили з 18 жовтня 2016 року по 23 січня 2019 року в строк відбування ним покарання із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

2. Історія провадження, зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами обставини

2.1 Суд першої інстанції (вирок якого оскаржується)

За вироком Садгірського районного суду міста Чернівців від 21 липня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років.

Запобіжний захід обвинуваченому, до набрання вироком законної сили, залишено попередній - тримання під вартою.

Строк відбування покарання постановлено рахувати з 18 жовтня 2016 року - дати фактичного затримання.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано обвинуваченому ОСОБА_1 строк попереднього ув`язнення в строк покарання із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі з 18 жовтня 2016 року по 20 червня 2017 року включно.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 34510, 09 грн судових витрат.

Вироком також вирішено долю речових доказів.

2.2 Суд апеляційної інстанції

За ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 21 грудня 2017 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Жар Ю. Г. залишено без задоволення, а вирок Садгірського районного суду міста Чернівців від 21 липня 2017 року - без зміни.

2.3 Суд касаційної інстанції

За постановою Верховного Суду від 08 листопада 2018 року касаційну скаргу засудженого задоволено частково.

Ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 21 грудня 2017 року скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

2.4 Суд апеляційної інстанції (ухвала якого оскаржується)

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 23 січня 2019 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та адвоката Жар Ю. Г., в його інтересах, залишено без задоволення.

Вирок Садгірського районного суду міста Чернівців від 21 липня 2017 року змінено в частині зарахування ОСОБА_1 строку попереднього ув`язнення в строк відбування покарання.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано обвинуваченому ОСОБА_1 строк попереднього ув`язнення в строк покарання із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі з 18 жовтня 2016 року по 21 грудня 2017 року та з 08 листопада 2018 року по 23 січня 2019 року включно.

В іншій частині вирок суду залишено без зміни.

2.5 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 в період часу з 00 годин 00 хвилин по 00 годин 49 хвилин, знаходячись на території собору "Успіння Пресвятої Богородиці" по вулиці Руській, 28, у місті Чернівцях, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, маючи умисел на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_3, усвідомлюючи при цьому характер своїх протиправних дій та бажаючи довести свій злочинний намір до кінця, наніс один удар своєю головою в голову останньої, від чого потерпіла втративши рівновагу, впала на землю, тим самим подолавши її фізичний супротив.

В подальшому ОСОБА_1 схопив руками шию потерпілої та, застосувавши фізичну силу, почав її здавлювати протягом декількох хвилин до тих пір, поки остання не припинила чинити опір та подавати ознаки життя. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 626 від 08 листопада 2016 року смерть ОСОБА_3 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 від механічної асфіксії, внаслідок стискання органів шиї руками.

3. Доводи учасників судового провадження

Засуджений та його захисник у засіданні Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 підтримали, просили її задовольнити, скасувавши судові рішення з закриттям кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості останнього.

Прокурор під час касаційного розгляду частково підтримала доводи, наведені в касаційній скарзі ОСОБА_1 .

4. Джерела права й акти їх застосування

4.1 Кримінальний кодекс України (2341-14)

4.1.1 Стаття 72. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення (в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII (838-19) )

Частина 5. Зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

4.2 Кримінальний процесуальний кодекс України (4651-17)

4.2.1 Стаття 94. Оцінка доказів

Частина 1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Частина 2. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

4.2.2 Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення

Частина 1. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

4.2.3 Стаття 412. Істотні порушення вимог кримінального процесуального закону

Частина 1. Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

4.2.4 Стаття 419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Частина 1. Ухвала суду апеляційної інстанції складається з:

2) мотивувальної частини із зазначенням:

мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався;

Частина 3. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.

4.2.5 Стаття 433. Межі перегляду судом касаційної інстанції

Частина 1. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

4.2.6 Стаття 439. Новий розгляд справи після скасування судового рішення судом касаційної інстанції

Частина 2. Вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.

5. Мотиви та висновки Верховного Суду

5.1 Щодо меж розгляду справи Судом

З урахуванням доводів, наведених у касаційній скарзі, та меж перегляду Судом оскаржуваних судових рішень, установлених КПК України (4651-17) , розгляд провадження здійснено в частині перевірки доводів щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції при повторному перегляді провадження танеправильного застосування положень ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (838-19) [4.2.5].

У касаційній скарзі, за її змістом, засуджений заперечує повноту судового розгляду, правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, тоді як їх перевірка в силувимог КПК України (4651-17) до повноважень Суду законом не віднесено.Натомість зазначені обставини були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій.

5.2 Щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність

5.2.1 Щодо невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості засудженого в суді та невідповідності судових рішень вимогам КПК (4651-17) України, Суд зазначає таке.

Відповідно до вимог кримінального процесуального закону судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими згідно зі ст. 94 цього Кодексу. Суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви й підстави для його ухвалення [4.2.2].

Так, суд першої інстанції, оцінивши зібрані докази у сукупності, дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Процесуальним законом передбачено, що обов`язок доказування обставин у кримінальному провадженні (подія, винуватість, розмір заподіяних збитків та інші обставини, передбачені у ст. 91 КПК України), покладається на слідчого, прокурора та, в установлених випадках процесуальним законом - на потерпілого. Отже, до повноважень суду входить лише оцінка наданих доказів, а збирання доказів не є функцією суду.

При цьому суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку [4.2.1].

Як убачається з оскаржуваних судових рішень, з урахуванням доказів, які були досліджені в судовому засіданні та оцінені судами, в тому числі сукупність доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, суди дійшли правильного висновку, що стороною обвинувачення доведено поза розумним сумнівом те, що ОСОБА_1 вчинив умисне протиправне заподіянні смерті ОСОБА_3 .

Показання засудженого щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому злочину спростовуються сукупністю належних та допустимих доказів, а саме: показаннями доньки загиблої - ОСОБА_2, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, а також даними, що містяться в протоколах за наслідками проведення слідчих дій, висновках експертів та експертиз, які повною мірою узгоджуються між собою та належним чином були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій.

Зокрема, згідно з встановленими судами фактичними обставинами, у вказаний в судових рішеннях день та час вчинення кримінального правопорушення на території собору по вулиці Руській, 28, у місті Чернівці, винуватість ОСОБА_1 доведена: показаннями потерпілої ОСОБА_2, яка була безпосереднім свідком того, як ОСОБА_1 спочатку наніс удар в голову ОСОБА_3, від чого остання впала, а потім почав її душити, а коли вона намагалася припинити розпочаті протиправні дії засудженого щодо матері, він вдарив її кулаком в ділянку правої нирки, що, в свою чергу узгоджується з даними висновку судово-медичної експертизи № 1490-екс від 13 жовтня 2016 року, яким встановлена наявність у ОСОБА_2 тілесного ушкодження у вигляді синця в правій поперековій ділянці, що утворилось в результаті дії твердого тупого предмету, по строку може відповідати періоду вказаному потерпілою та за наведених обставин; показаннями свідка ОСОБА_4 щодо помічених нею, як продавщицею магазину, слідів крові, зокрема на одязі ОСОБА_1 коли він декілька разів заходив до неї в магазин за горілкою, та свідка ОСОБА_5 щодо місцеперебування ОСОБА_1 в інтернет-клубі спочатку вдень, а потім вночі, що апеляційним судом було перевірено шляхом перегляду відеозаписів зовнішніх та внутрішніх камер спостереження магазину "Продукти 24" по вулиці Руській, 22 та в інтернет-клубі ігрових апаратів по вулиці Гагаріна, 21-А в місті Чернівці й таким чином спростовано алібі ОСОБА_1 про яке він заявляв, а саме, що в магазин він заходив тільки один раз біля 21 години 11 жовтня 2016 року і те, що в подальшому він був всю ніч в приміщенні гральних автоматів, а відтак і не міг вчинити злочин.

Натомість, наявність безпосереднього контакту ОСОБА_1 з ОСОБА_3 підтверджена даними молекулярно-генетичних експертиз № 871 та № 872 від 23 лютого 2017 року, згідно з висновками яких на вирізці тканини з шкіряної куртки та вирізці із светра, які були вилучені з помешкання засудженого під час обшуку, наявні сліди крові на зазначених речах, які за генетичними ознаками збігаються з генетичними ознаками зразка крові трупа ОСОБА_3 та не збігаються з генетичними ознаками зразка його крові.

У мотивувальній частині висновків експертів зазначено, що речові докази були надані в опечатаних згортках із пояснюючими написами та підписами, цілісність пакування не була порушена.

Крім того, твердження засудженого про можливість потрапляння крові загиблої ОСОБА_3 на його одяг через обіймання з нею спростовуються, крім вищезазначеного, й наявністю плям крові всередині куртки, що є неможливим за таким перебігом подій, а наявність крові на светрі засуджений взагалі пояснити не зміг.

Сукупність наведених доказів, досліджених під час судового розгляду, повністю спростовує доводи ОСОБА_1 у касаційній скарзі про його непричетність до вбивства ОСОБА_3, а його показання щодо перебування у час вбивства в іншому місці (приміщенні гральних автоматів) судами першої та апеляційної інстанції правильно оцінено, як намагання уникнути відповідальності.

З огляду на викладене, Суд вважає, що висновки суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, щодо визнання пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення доведеним поза розумним сумнівом, зроблено на підставі сукупності досліджених та оцінених доказів, наданих стороною обвинувачення, з дотриманням загальних засад кримінального провадження, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості, створивши необхідні й рівні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, а дії засудженого, згідно з встановленими фактичними обставинами кримінального правопорушення, правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 115 КК України, як вчинення вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині.

5.2.2 Крім того, Суд не погоджується з доводами засудженого стосовно невиконання апеляційним судом вказівок Суду та вимог ст. 419 КПК Україниз огляду на таке.

Постановою Верховного Суду від 08 листопада 2018 року ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 21 грудня 2017 року скасовано з підстав невідповідності вимогам ст. 419 КПК України, неналежного мотивування та ігнорування доводів апеляційних скарг обвинуваченого та захисника в його інтересах. Крім того, в постанові Суду зазначено про суперечності щодо терміну можливого часу настання смерті ОСОБА_3 .

На виконання вищезазначених вказівок Суду, посилаючись на докази, що були досліджені судом першої інстанції та детально наведені у вироку, апеляційний перегляд проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки містить вичерпні відповіді щодо доводів апеляційних скарг сторони захисту, які є аналогічними наведеним ОСОБА_1 у касаційній скарзі.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що згідно даних висновку комісії судово-медичних експертів № 183 від 30 листопада 2017 року, наданому на підставі ухвали апеляційного суду, смерть ОСОБА_3 настала в проміжок часу з 22 години 15 хвилин ІНФОРМАЦІЯ_2 по 01 годину 15 хвилин ІНФОРМАЦІЯ_2 (Т 3 а. п. 144-155) й вказаний висновок не суперечить попереднім двом судово-медичним експертизам та часу смерті ОСОБА_3, встановленого органами досудового розслідування і судом першої інстанції.

Так, висновком судово-медичного експерта № 626 від 08 листопада 2016 року на трупі ОСОБА_3 виявлено численні тілесні ушкодження, в тому числі синці синюшно-рожевого кольору з чіткими контурами, що розташовані на підборідді по центру; на передній шийній ділянці зліва; крововилив в м`які тканини шиї в проекції великого правого рогу під`язикової кістки, темно-червоного кольору; крововилив в м`які тканини шиї в проекції великого лівого рогу під`язикової кістки з переходом на проекцію лівої пластинки щитовидного хряща, темно-червоного кольору; крововилив в м`які тканини шиї в проекції кадика, темно-червоного кольору; переломи обох великих рогів під`язикової кістки, повні, косо-поперечні, в середній третині правого та в нижній третині лівого ріжків; перелом лівого верхнього ріжка щитоподібного хряща в середній його третині, повний, поперечний.

Зазначено, що дані тілесні ушкодження виникли за короткий проміжок часу до моменту настання смерті, цілком можливо від стискання органів шиї руками, і за ознакою "небезпека для життя" належать до тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з фактом настання смерті. Смерть ОСОБА_3 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 від механічної асфіксії внаслідок стискання органів шиї руками (Т 1 а .с. 215-218).

Вказані висновки містяться і у додатковій судово-медичній експертизі № 626 від 03 жовтня 2017 року, а також визначено час її смерті у період часу з 00 годин 00 хвилин до 00 годин 49 хвилин ІНФОРМАЦІЯ_2 (Т 1 а. с. 220-223).

Отже, суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог ч. 2 ст. 439 КПК України щодо обов`язковості виконання вказівок Суду під час нового розгляду надав відповіді на всі доводи, викладені у поданих апеляційних скаргах, в тому числі й щодо узгодженості часу настання смерті потерпілої [4.2.6].

Окрім того, апеляційний суд відповідно до вимог статей 370, 419 КПК України, навів у своєму рішенні суть доводів апеляційних скарг засудженого та захисника в його інтересах, всебічно їх перевірив, проаналізував і дав переконливу відповідь на кожен із них, докладно мотивувавши своє рішення, з чим погоджується Суд [4.2.4].

5.2.3 Доводи касаційної скарги щодо незастосування апеляційним судом положень ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (838-19) щодо зарахування періоду відбування покарання з 18 жовтня 2016 року по 23 січня 2019 року в строк покарання із розрахунку як один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі Суд вважає необґрунтованими.

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд апеляційної інстанції при застосуванні положень ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції Закону № 838- VIII (838-19) ) у строк відбування покарання ОСОБА_1 постановив зарахувати період його попереднього ув`язнення з 18 жовтня 2016 року (з моменту затримання) по 21 грудня 2017 року та з 08 листопада 2018 року по 23 січня 2019 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження злочин було вчинено ІНФОРМАЦІЯ_2, а затримано засудженого 18 жовтня 2016 року.

Згідно з вироком Садгірського районного суду міста Чернівців від 21 липня 2017 року запобіжний захід до набрання ним законної сили ОСОБА_1 залишено попередньо обраний - тримання під вартою, строк відбування покарання ухвалено рахувати з 18 жовтня 2016 року - дати фактичного затримання.

В період з часу набрання вироком законної сили, тобто з 21 грудня 2017 року до 08 листопада 2018 року, тобто до скасування постановою Верховного Суду ухвали Апеляційного суду міста Чернівецької області з призначенням нового розгляду [2.3], засуджений відбував покарання в місцях позбавлення волі, тому вказаний період не може вважатись попереднім ув`язненням в розумінні положень ч. 5 ст. 72 КПК України в редакції Закону № 838-VIII (838-19) [4.1.1].

Таким чином, зарахуванню у строк покарання засудженому з розрахунку за один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі підлягають періоди, що правильно визначені судом апеляційної інстанції при повторному перегляді провадження.

Враховуючи вищезазначене, під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень Судом не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону [4.2.3] та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, тому підстави для скасування судових рішень стосовно ОСОБА_1 та задоволення його касаційної скарги відсутні.