619/1617/17 Про відкрите заволодіння чужим майном, скоєне із застосуванням до потерпілого насильства небезпечного для життя і здоров`я, та умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень - 26.11.2019 Прийняття

розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу захисника Найдьонової О.Г., яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, на вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 14 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 18 вересня 2018 року в кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, в силу ст. 89 КК раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 14 грудня 2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121 КК, та призначено йому покарання:

- за ч. 4 ст. 187 КК у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна,

- за ч. 2 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк 8 років.

На підставі ст. 70 КК ОСОБА_1 призначено остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_1 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 30.03.2017 по 20.06.2017 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди - 75 000 грн, на відшкодування витрат за надання правової допомоги - 13 500 грн, а всього - 88 500 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення експертиз 3 711 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 18 вересня 2018 року апеляційну скаргу захисника Найдьонової О.Г. залишено без задоволення, а вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 14 грудня 2017 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК додатково зараховано ОСОБА_1 в строк покарання строк попереднього ув`язнення з 20.06.2017 по 18.09.2018.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 29 березня 2017 року, близько 21 години 30 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, проник на територію домоволодіння, що належить ОСОБА_3 на АДРЕСА_1, маючи умисел на розбійний напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, потім через незамкнені двері проник до будинку, де, реалізуючи свій злочинний умисел, підійшов до ОСОБА_3 (1937 р.н.) та стягнув її з ліжка на підлогу, почав душити, завдав їй значну кількість ударів руками та ногами у голову та у тулуб, в результаті чого потерпілій було спричинено тяжкі тілесні ушкодження. Впевнившись в тому, що можливість спротиву з боку ОСОБА_3 подолано, ОСОБА_1 заволодів майном ОСОБА_3 на загальну суму 2650 грн, після чого з викраденим майном залишив місце вчинення злочину. 06 квітня 2017 року від отриманих тілесних ушкоджень потерпіла ОСОБА_3 померла в Харківській міській клінічній лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги імені проф. О.І. Мещанінова.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Найдьонова О.Г., посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту та однобічність слідства, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, ставить питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та закриття кримінального провадження через невстановлення достатніх доказів для доведення поза розумним сумнівом винуватості засудженого.

При цьому, зі змісту касаційної скаргиОСОБА_4 вбачається, що захисник не погоджується з оцінкою доказів судом. Крім того, зазначає, що апеляційний суд, не перевірив належним чином доводи апеляційної скарги про незаконність вироку суду першої інстанції, не звернув уваги на допущені порушення й безпідставно залишив вирок щодо ОСОБА_1 без змін, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник Найдьонова О.Г. в режимі відеоконференції підтримала свою касаційну скаргу та просила її задовольнити у повному обсязі.

Засуджений ОСОБА_1 в режимі відеоконференції підтримав касаційну скаргу свого захисника, просив її задовольнити, судові рішення щодо нього скасувати, провадження закрити через невстановлення достатніх доказів для доведення його винуватості.

Прокурор просив касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_1 - без зміни, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваження лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Зі змісту касаційної скарги захисника Найдьонової О.Г. вбачається, що вона, надаючи оцінку доказам, по суті заперечує достовірність окремих із них та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, тоді як їх перевірка, відповідно до ст. 433 КПК, до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесена.

Разом із тим, як видно з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення зроблено з дотриманням ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 КПК.

Так, колегія суддів встановила, що висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121 КК, суд дійшов на підставі аналізу показань потерпілої ОСОБА_2, яка пояснила, що 30.03.2017 вона з дочкою приїхала до її тітки ОСОБА_3 та побачили, що двері будинку відкриті, а коли зайшли у кімнату - виявили ОСОБА_3, яка лежала на підлозі, вона була побита, в крові. У кімнаті був безлад, викинуті речі з комоду, шафи, продукти з холодильнику. ОСОБА_3, яка перебувала у свідомості, повідомила своїй племінниці, що її побив сусід ОСОБА_1 . ОСОБА_2, відразу зрозуміла, що тітка мала на увазі сусіда ОСОБА_1, бо більше сусідів на ім`я ОСОБА_1 у тітки не було. Вона і донька відразу пішли до ОСОБА_1 додому, який вийшов нетверезий, а коли ОСОБА_2 сказала, що викликає поліцію - ОСОБА_1. втік; показами свідка ОСОБА_9, який підтвердив, що у ніч з 29 на 30.03.2017 його брат повернувся о 3 ночі, нетверезий та вчинив сварку; даними з протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 30.03.2017, відповідно до якого ОСОБА_2 просить прийняти міри до ОСОБА_1, який 29.03.2017 проник до будинку ОСОБА_3 та із застосуванням фізичної сили та насильства заволодів її особистими речами; даними з протоколу огляду місця події від 30.03.2017; протоколу пред`явлення речей для впізнання від 30.03.2017, відповідно до яких потерпіла ОСОБА_2 впізнала речі, вилучені з домоволодіння ОСОБА_1 ; постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 23.05.2017; висновком судово-дактилоскопічної експертизи № 594 від 05.05.2017 відповідно до якого на місці вчинення злочинів виявлено сліди пальців та долоней, які ідентифіковані та належать ОСОБА_1, та іншими доказами.

Дослідивши вказані докази, суд першої інстанції правильно визнав їх достатніми для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні розбійного нападу з метою заволодіти чужим майном, поєднаному з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, поєднаному з проникненням у житло та заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілої. За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121 КК кваліфіковано правильно.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить висновку, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121 КК, ухвалено відповідно до вимог ст. 370 КПК, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими відповідно до положень ст. 94 КПК.

Доводи касаційної скарги захисника щодо істотних порушень кримінального процесуального закону, а саме визнання допустимими доказами показання з чужих слів - є безпідставними, оскільки, зі змісту вироку вбачається, що суд першої інстанції обґрунтував своє рішення про винуватість ОСОБА_1 тими показаннями, які безпосередньо сприймав у ході судового розгляду, в умовах відкритого, гласного та змагального процесу. Підстав сумніватись у достовірності та допустимості таких доказів не виявив і суд касаційної інстанції.

Істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, про які йдеться у касаційній скарзі захисника, зокрема, про порушення права на захист засудженого, не знайшли свого підтвердження.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції обґрунтовано врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які є тяжкими, їх наслідки - смерть потерпілої, особу засудженого, який вину не визнав, в силу ст. 89 КК є несудимим, негативно характеризується за місцем проживання. Крім того, суд врахував за обставину, яка обтяжує покарання, - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння та зважив на відсутність обставин, які пом`якшують покарання.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення, відповідає меті покарання, є співрозмірним характеру вчиненого діяння та його наслідкам. Крім того, воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним статтями 50, 65 КК.

Інших фактів, які б залишилися поза увагою суду і не були враховані, однак могли вплинути на обрання виду й розміру покарання, колегія суддів касаційного суду не встановила, не наведено їх і у касаційній скарзі захисника.

З таким висновком погодився і суд апеляційної інстанції, який у межах своїх повноважень та з дотриманням вимог ст. 404 КПК розглянув апеляційну скаргу захисника, дав в ухвалі вмотивовані відповіді на доводи, наведені апеляційній скарзі захисника, та прийняв обґрунтоване рішення про залишення вироку суду першої інстанції без зміни, з чим погоджується суд касаційної інстанції.