Постанова

іменем України

26 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 505/2312/15-к

провадження № 51-8255км18

Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Потопальського С.М. на вирок Котовського міськрайонного суду Одеської області від 08 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 18 червня 2018 року щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Одеси, жителя АДРЕСА_1,

засудженого за вчинення злочинів, передбачених пунктом 10 частини 2 статті 115, частиною 4 статті 152 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Оскаржені судові рішення

1. Зазначеним вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у зґвалтуванні та вбивстві і засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за пунктом 10 частини 2 статті 115 КК - на строк 15 років; за частиною 4 статті 152 КК - на строк 11 років. На підставі статті 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим йому призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років. Відповідно до частини 5 статті 72 КК (у редакції Закону України № 838-VII від 26 листопада 2015 року) йому зараховано у строк покарання строк тримання під вартою з 15 серпня 2016 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

2. Судом визнано доведеним, що 06 липня 2011 року приблизно о 01:30 поблизу нежилого будинку № 9 на вул. Залізничників станції Чубівка Котовського району Одеської області засуджений, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, завдав ОСОБА_2 не менше двох ударів кулаками в обличчя, повалив на землю та здійснив з нею насильницький статевий акт. У процесі зґвалтування засуджений здавив руками шию потерпілої, чим заподіяв їй тяжких тілесних ушкоджень, які призвели до смерті ОСОБА_2 від механічної асфіксії.

3. Апеляційний суд Одеської області ухвалою від 18 червня 2018 року змінив вирок і на підставі частини 5 статті 72 КК (у редакції Закону України № 838-VII від 26 листопада 2015 року) зарахував засудженому в строк призначеного покарання строк попереднього ув`язнення з 06 липня 2011 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день за один день.

Вимоги і доводи касаційних скарг

4. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржені судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

5. Захисник стверджує, що:

- обвинувальний акт не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) (далі - КПК (4651-17) ), оскільки не містить сформульованого особі обвинувачення, а також затверджений неповноважною особою;

- судом першої інстанції не винесено ухвали про визначення обсягу доказів та порядку їх дослідження;

- на порушення статті 290 КПК матеріали провадження були не повністю відкриті стороні захисту, а змінений обвинувальний акт не оголошувався засудженому;

- ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статті 419 КПК.

6. Адвокат Кресюн В.А., представник потерпілої ОСОБА_3, подав до Суду письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких навів відповідні аргументи щодо необґрунтованості касаційних вимог сторони захисту та просив залишити їх без задоволення.

7. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Засуджений направив Суду клопотання про розгляд справи без його участі. Клопотань від інших учасників про відкладення розгляду до суду касаційної інстанції не надходило.

Позиції учасників касаційного розгляду

8. У судовому засіданні захисник підтримав свою касаційну скаргу, просив скасувати оскаржені судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

9. Прокурор та представник потерпілої під час касаційного розгляду заперечили проти задоволення касаційної скарги і просили залишити оскаржувані судові рішення без зміни.

Оцінка Суду

10. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі та запереченнях доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подану скаргу належить залишити без задоволення на таких підставах.

11. Відповідно до статті 438 КПК суд касаційної інстанції вправі скасувати або змінити оскаржені судові рішення лише у випадку допущених судами істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність або невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Суд не має права скасовувати або змінювати судові рішення, постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

12. Істотними відповідно до частини 1 статті 412 КПК визнаються лише такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

13. Суд вже зазначав,-[1]що, виходячи з принципу диспозитивності, втіленого, зокрема, у статті 26 КПК, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. При цьому суд вирішує лише питання, винесені на його розгляд сторонами. Таким чином, сторона, зацікавлена у розгляді та вирішенні певного питання, зобов`язана порушити його перед судом відповідної інстанції і на відповідній стадії кримінального провадження.

14. Згідно з частиною 1 статті 404 КПК апеляційний суд переглядає вирок суду першої інстанції в межах питань, винесених на його розгляд сторонами. Як убачається з матеріалів справи, сторона захисту оскаржила вирок в апеляційному порядку, однак питання, зазначені у касаційній скарзі, в суді апеляційної інстанції не порушувалися. Апеляційний суд, керуючись частиною 1 статті 404 КПК, переглянув рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і питань, поставлених в ній стороною захисту.

15. Таким чином, апеляційний суд при розгляді справи повністю дотримався вимог процесуального закону, і цього достатньо для відхилення доводів касаційної скарги, оскільки виконання судом процесуальних правил не може бути підставою для скасування судових рішень.

16. Тим не менше, Суд, перевіривши матеріали кримінального провадження, не встановив, що ці доводи свідчать про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які дають підстави для скасування судових рішень.

17. Зокрема, Суд вважає, що обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування за формою та змістом не суперечать вимогам статті 291 КПК. Фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення викладено з деталізацією, достатньою для побудови ефективного захисту обвинуваченого.

18. Прокурор Яремчук О.В., який 14 серпня 2015 року затвердив обвинувальний акт, був включений до групи прокурорів відповідно до постанови Котовського міжрайонного прокурора від 14 квітня 2015 року (т. 1, а.к.п. 143). Положення частин 1 та 3 статті 291 КПК не вимагають, щоб обвинувальний акт був затверджений виключно старшим групи прокурорів.

19. Згідно з журналом судових засідань 23 вересня 2015 року прокурор оголосив обвинувальний акт у присутності обвинуваченого (т. 2, а.к.п. 107). Крім того, обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування були вручені засудженому та його захиснику (т. 1, а.к.п. 134).

20. Отже, Суд відхиляє доводи, наведені в касаційній скарзі, про невідповідність обвинувального акта вимогам КПК (4651-17) .

21. Захисник скаржиться на те, що в матеріалах справи відсутня окрема письмова ухвала суду першої інстанції щодо порядку дослідження доказів, однак у касаційній скарзі не наводить жодних доводів, яким чином це позначилося на законності й обґрунтованості ухваленого вироку. Крім того, матеріали справи свідчать про те, що суд під час судового розгляду ухвалив дослідити докази саме в тому порядку, який запропонувала сторона захисту. Зазначену ухвалу, постановлену судом без виходу до нарадчої кімнати, занесено секретарем у журнал судового засідання відповідно до вимог частини 4 статті 371 КПК (т. 2, а.к.п. 109).

22. Суд вважає необґрунтованими доводи в касаційній скарзі щодо порушення прав засудженого на захист через невідкриття доказів та ненадання можливості ознайомитися з матеріалами справи. Сторона захисту після призначення справи до судового розгляду не скористалася своїм правом, передбаченим частиною 2 статті 317 КПК, на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Проте в процесі розгляду справи суд неодноразово надавав засудженому матеріали кримінального провадження для ознайомлення (т. 3, а.к.п. 16-18, 21), але останній відмовлявся від ознайомлення (т. 3, а.к.п. 64), а згодом, після судового розгляду, ознайомився з ними в повному обсязі (т. 3, а.к.п. 71).

23. Суд не вбачає порушення кримінального процесуального закону в тому, що документи та інші письмові докази надавалися прокурором протягом судового провадження, а суд за згодою учасників процесу долучав їх до матеріалів справи. Посилання захисника на те, що всі докази сторін мають бути долучені до матеріалів досудового розслідування і приєднані судом до обвинувального акта, суперечить вимогам процесуального закону. Частина 1 статті 317 КПК передбачає, що до обвинувального акта долучаються документи, інші матеріали, надані суду під час судового провадження, тобто саме такий порядок, якого додержувався суд першої інстанції під час розгляду цієї справи. До того ж, саме такий порядок сприяє стороні у реалізації її прав, оскільки дає можливість висловити заперечення щодо допустимості та належності кожного окремого доказу під час надання його іншою стороною.

24. Апеляційний суд, переглянувши вирок у межах апеляційних скарг, погодився з висновками суду першої інстанції щодо винуватості засудженого і залишив вирок без зміни. Цей суд дав умотивовані відповіді на всі доводи, наведені в апеляційних скаргах сторони захисту. Ухвала апеляційного суду є обґрунтованою і відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

25. Призначене засудженому покарання за кожен злочин окремо та за їх сукупністю відповідає вимогам статей 50, 65 КК, за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

26. Таким чином, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовною підставою для скасування судових рішень у справі, не виявлено. Тому касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Котовського міськрайонного суду Одеської області від 08 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 18 червня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

А.П. Бущенко Н.В. Білик О.П. Ємець

' 'p' -

[1] Постанова від 15 січня 2019 року у справі № 766/12433/17 (провадження № 51-631км18), http://reyestr.court.gov.ua/Review/79314132; постанова від 19 березня 2019 року у справі № 175/1143/16-к (провадження № 51-3061км18), http://reyestr.court.gov.ua/Review/80806743