400/1408/16-к Про умисне скоєння директором училища розтрати державних коштів шляхом складання, підписання та видачі наказів, на підставі яких директору та співробітникам училища незаконно було нараховано та виплачено грошові суми премії - 20.11.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 вересня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015120000000189, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що не має судимості,

у вчиненні злочинів, передбачених частинами 2 та 3 ст. 191Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Петрівський районний суд Кіровоградської області вироком від 19 квітня 2018 року визнав ОСОБА_2 винуватим і засудив до покарання у виді позбавлення волі:

- за ч. 2 ст. 191 КК на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій чи займатися певною діяльністю на строк 3 роки;

- за ч. 3 ст. 191 КК на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій чи займатися певною діяльністю на строк 3 роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, чи займатися певною діяльністю на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього виконання обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 цього ж Кодексу.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь Макіївського професійного училища соціальної реабілітації імені А. С. Макаренка незаконно витрачені бюджетні кошти в сумі 12 660 грн.

Апеляційний суд Кіровоградської області ухвалою від 13 вересня 2018 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнив, вирок суду першої інстанції скасував, а кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) закрив у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу інкримінованих йому злочинів.

Органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачено в тому, що він, будучи виконуючим обов`язки директора Макіївського професійного училища соціальної реабілітації ім. А. С. Макаренка (далі - Макіївське училищеім. Макаренка, училище), тобто службовою особою, за обставин, детально викладених у вироку, в період часу з 05 по 28 лютого 2015 року умисно вчинив розтрату державних коштів шляхом складання, підписання та видачі наказів від 11 лютого 2015 року № 178 та від 25 лютого 2015 року № 195, на підставі яких йому та співробітникам училища незаконно було нараховано та виплачено премії на загальну суму 12 660 грн.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, ставить вимогу про скасування оскарженої ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, оскільки вважає безпідставним закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_2 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК. У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_2 просив ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 вересня 2018 року залишити без змін, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу. ОСОБА_2 та його захисник заперечували проти задоволення цієї скарги.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

Згідно зі ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За статтею 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.

Пунктом 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1954 року передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.

Відповідно до вимог ст. 91 КПК у кримінальному провадженні наряду з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови, коли в ході судового розгляду винність обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведено. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З матеріалів кримінального провадження видно, що суд апеляційної інстанції дослідив зібрані у справі докази, при цьому, навівши в ухвалі відповідні обґрунтування, дійшов правильного висновку про наявність підстав для скасування обвинувального вироку щодо ОСОБА_2 та закриття кримінального провадження з огляду на відсутність у його діях складу злочинів, передбачених частинами 2 та 3 ст. 191 КК, враховуючи таке.

Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 191 КК, характеризується виключно прямим умислом та корисливою метою.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 КК прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Обґрунтовуючи доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих злочинів, суд першої інстанції поклав в основу обвинувального вироку показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (які підтвердили факт отримання ними премій у лютому 2015 року та вважали, що заслуговували на ці премії, оскільки вони працювали сумлінно і понаднормово), свідка ОСОБА_7 (пояснила, що вона з квітня 2015 року працює на посаді головного бухгалтера Макіївського училища ім. Макаренка, до неї на цій посаді перебувала ОСОБА_8 . На яких підставах в лютому 2015 року було премійовано працівників училища їй не відомо), дані довідки Олександрійської об`єднаної державної фінансової інспекції в Кіровоградській області від 04 березня 2015 року (за результатами якої були виявлені порушення, що призвели до матеріальної шкоди, завданої державному бюджету), висновок судово-економічної експертизи від 28 травня 2015 року № 7 з додатками (за результатом якої було встановлено порушення нарахування заробітної плати в Макіївському училищі ім. Макаренка).

Разом із цим у судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що він був призначений виконуючим обов`язки директора Макіївського училища ім. Макаренка в лютому 2015 року. За освітою він педагог, тому і був призначений на вказану посаду, але ніколи не працював на керівних посадах, тому не мав досвіду адміністративної діяльності і ніколи раніше не працював з бухгалтерськими документами, не мав фаху роботи, пов`язаного з бюджетними коштами.

Під час призначення ОСОБА_2 на посаду саме він звернувся до керівництва з вимогою щодо призначення та проведення позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності закладу за попередній період, але йому було вказано на те, що перевірка буде призначена за його зверненням не раніше березня 2015 року, а до того часу він повинен керувати училищем самостійно виходячи зі свого життєвого досвіду. У питаннях нарахування заробітної плати, премій та надбавок він повністю поклався на досвідченого головного бухгалтера ОСОБА_8., яка працювала на цій посаді тривалий час.

ОСОБА_8 ніколи не доводила до його відома, що його дії суперечать вимогам та нормам наказів Міністерства освіти або постановам Кабінету Міністрів України. Навпаки, на його відповідні запитання ОСОБА_8 відповіла, що попередні директори училища постійно так робили протягом останніх років та ніяких зауважень з боку перевіряючих з Міністерства освіти з цього приводу ніколи не було зроблено. Оскільки він не юрист за фахом та ніколи не мав справ з фінансовими документами, то поклався на досвід спеціаліста - бухгалтера.

Після приходу на роботу він вимагав від учителів та вихователів якісної роботи, через що вони працювали надурочно, в тому числі в нічний час. Вважає, що він та підлеглі працівники за свою понаднормову роботу і забезпечення та організацію навчально-виховного процесу мали право на премію.

Оскільки всьому керівництву училища доводилось працювати понаднормово, зокрема в нічний час, він вважав за потрібне матеріально заохочувати їх з метою створення стимулу до праці. Премії працівники училища отримували тільки за якісну роботу на своїх посадах.

Метою надання премій була не розтрата державного майна, а заохочення сумлінних працівників.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 також повідомили, що у лютому 2015 року вони та інші працівники училища працювали сумлінно і понаднормово, а тому переконані, що заслуговували на ці премії.

Доставити у судове засідання та допитати свідка ОСОБА_8 не виявилось можливим, оскільки вона з 20 жовтня 2016 року виїхала на заробітки до Італії.

Такі показання ОСОБА_2 і свідків жодним дослідженим у суді доказом не спростовано.

На думку колегії суддів, наведене переконливо свідчить про відсутність у діях ОСОБА_2 прямого умислу на вчинення інкримінованих йому злочинів та відповідно про обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для закриття провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст 284 КПК (4651-17) .

Показання допитаних у суді першої інстанції свідків, про необхідність безпосереднього допиту яких судом апеляційної інстанції зазначає прокурор у касаційній скарзі, не спростовують відсутності суб`єктивної сторони в інкримінованих ОСОБА_2 злочинах.

Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, яке би було підставою для зміни чи скасування оскарженої ухвали апеляційного суду, у справі не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги прокурора.

Керуючись статтями 433, 434, 436- 437, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

Ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 вересня 2018 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції - без задоволення.